«Ви не можете керувати тим, що не вимірюєте» — мудрий вислів Пітера Друкера, американського вченого, одного з найвпливовіших теоретиків менеджменту ХХ століття, засновника теорії глобального ринку. У вирощуванні телят ця думка має цілком практичне значення. Якщо ми не знаємо, скільки теля важить сьогодні і як швидко воно росте, нам складно об’єктивно оцінити ефективність його годівлі, своєчасно помітити відхилення у розвитку та визначити оптимальний момент відлучення.
Мета сучасного вирощування — не просто отримати здорове теля, а забезпечити йому високі темпи росту в перші місяці життя. Багато фермерів орієнтуються на середньодобові прирости 800–1000 г. Дослідження показують, що інтенсивніше годовані телята можуть мати вищі темпи росту та кращий розвиток, а достатнє забезпечення поживними речовинами в ранньому віці може позитивно впливати на їхню подальшу молочну продуктивність. Цей ефект пов’язують із метаболічним програмуванням.
Тому регулярний контроль маси тіла — це не просто отримання ще одного показника. Для фермера це інструмент управління, який дає змогу об’єктивно оцінювати ріст кожного теляти. На основі цих даних можна оцінити ефективність годівлі, виявити відхилення в розвитку, визначити оптимальний момент відлучення та ухвалювати обґрунтовані рішення щодо подальшого вирощування тварини.
Що раніше фермер бачить відхилення, то раніше він може втрутитися — і тим меншими можуть бути втрати. Саме тому систематичний контроль маси тіла є важливим доповненням до щоденного спостереження за тваринами.
Є кілька способів контролювати масу тіла телят. Вони відрізняються точністю, частотою вимірювань і кількістю роботи, яку потрібно виконувати персоналу.
Найпростіший варіант — оцінювати масу за окружністю грудної клітки. Це швидко й недорого, але результат залишається орієнтовним. Другий варіант — регулярно зважувати телят на механічних або електронних вагах.
Такий підхід дає точніші показники, проте потребує організації регулярних зважувань і роботи персоналу. Третій варіант — використовувати станцію автоматичної годівлі з вбудованими вагами. У цьому випадку маса тварини вимірюється автоматично під час її відвідувань станції, що дає змогу регулярно отримувати дані про масу кожного теляти без додаткового ручного зважування.
Таким чином, ці три методи відрізняються насамперед точністю, частотою отримання даних і ступенем автоматизації — від приблизної оцінки до автоматичного контролю маси тіла.
Вимірювальні стрічки та інформаційні картки
Найпростіший спосіб приблизно визначити масу тіла — виміряти окружність грудної клітки. Отримані значення залежать від віку та породи, тому є орієнтовними. Проте за регулярних вимірювань вони дають змогу оцінювати динаміку приросту.
Вимірювання можна проводити після народження, а також у віці 4, 8 і 12 тижнів. Результати записують в інформаційні картки та порівнюють із цільовими показниками. Метод недорогий, але потребує дисциплінованої роботи персоналу.
Механічні або електронні ваги
Механічні та електронні ваги для тварин забезпечують точніші показники. Телят регулярно зважують протягом періоду молочної годівлі, записуючи результати та порівнюючи їх із цільовими значеннями.
Сучасні електронні ваги можуть бути оснащені RFID-антенами для автоматичної ідентифікації тварини. Дані можна експортувати або передавати до програми управління стадом, що спрощує роботу персоналу. Деякі системи дають змогу додатково фіксувати перебіг отелення, кількість спожитого молозива та інші показники.
Вбудовані ваги у станціях годівлі
Найповнішу картину динаміки маси тіла дають станції автоматичної годівлі з вбудованими вагами. Під час кожного відвідування станції маса тварини вимірюється, що дає змогу регулярно відстежувати її розвиток протягом усього періоду вирощування.
Перед вибором системи варто перевірити, чи вимірює вона масу під час кожного відвідування, як фільтрує нестабільні показники та з якою точністю розраховує середньодобові прирости.
Контроль динаміки маси тіла також допомагає оцінювати стан здоров’я тварин. Наприклад, діарея може спричинити швидку втрату маси, навіть якщо теля продовжує споживати молоко. Зниження маси або уповільнення темпів приросту може бути одним із сигналів захворювання та доповнювати результати щоденного спостереження. Це дає змогу швидше оцінити ситуацію та за потреби вжити відповідних заходів. Водночас дані про масу тіла не замінюють щоденного спостереження за тваринами, а доповнюють його об’єктивними показниками.
Ще одна перевага — можливість визначати момент відлучення від молока з урахуванням індивідуальної динаміки маси тіла та споживання корму. Тварини, які споживають достатньо стартового комбікорму та демонструють стабільний ріст, можуть бути готові до більш раннього відлучення. Це дає змогу зменшити витрати на замінник молока або незбиране молоко та своєчасно перевести теля на раціон, що забезпечує подальший розвиток травної системи жуйної тварини.
Поєднання даних про прирости з рештою інформації допомагає оцінювати потенційну продуктивність теличок. Soberon та ін. встановили, що кожні додаткові 100 г середньодобового приросту до відлучення були пов’язані зі збільшенням продуктивності за першу лактацію на 85–111 кг молока. Отже, за цією залежністю різниця в середньодобовому прирості між 600 і 1000 г теоретично відповідає різниці до 444 кг молока за першу лактацію.
Разом із генетичними показниками ці дані допомагають визначати подальше використання теличок у стаді — зокрема, яких тварин залишити для вирощування, а яких продати.
Саме об’єктивні дані є основою для обґрунтованих рішень. Спостереження та досвід персоналу залишаються важливими, але систематичний контроль маси тіла доповнює їх точними показниками.
«Телята — це майбутнє господарства». Настав час діяти відповідно до цього принципу.
Статтю надала компанія «Бізарт»
The Ukrainian Farmer
