Живі вакцини проти хвороби Гамборо: нюанси вдалого щеплення

Живі вакцини забезпечили первинний захист птиці від хвороби Гамборо. Вони мають і переваги, і суттєві недоліки, пише журнал «Наше птахівництво».

Коли йдеться про живі вакцини, необхідно розрахувати правильний день щеплення, бо вакцинний штам інтерферує з материнськими антитілами. Якщо господарство має власне батьківське стадо і чітко знає титри антитіл, які отримуватиме, проблем із живою вакциною не буде.

Коли ж курчат отримано від різних стад, вони матимуть абсолютно відмінний імунний статус проти хвороби Гамборо й, відповідно, високий коефіцієнт варіації. Живі вакцини мають низьку ефективність щодо птиці з доволі різним імунним статусом, отриманої від різних батьківських стад.

Доцільно досліджувати сироватку крові курчат на третю-четверту добу, бо за наявності  амфолітів неможливо точно вирахувати, коли материнські антитіла потраплять у кровотік. Тому важливо спочатку пролікувати птицю і тільки потім робити дослідження і вираховувати день вакцинації.

За застосування живих вакцин важливий чинник ‒ правильно проведена дезінфекція/дезінсекція на птахофабриці. Якою б ефективною не була профілактика хвороби Гамборо, якщо якісно не прибирати органічні рештки й вектори передачі (наприклад, чорнотілку), польовий штам накопичується і реплікується значно швидше, зростає його тиск і птиця може інфікуватися навіть на тлі щеплення.

Також дуже важливий менеджмент вакцинації: температура і якість води, технології для контролю кількості води, яку подають птиці для напування тощо.

За успішного застосування живих вакцин формується клітинний і гуморальний імунітет. Крім того, вакцинний вірус займає необхідні сайти прикріплення, унеможливлюючи зв’язування з ними польового патогену.

Раніше ми писали, як впливає на птицю вірус Гамборо нового генотипу A3B1.