У нових реаліях

Кожен сезон додає українським аграріям нові випробування. Нині крім пристосування до кліматичних змін, економічних і воєнних викликів сільгосппідприємства змушені працювати ще й в умовах світової кризи, що несе за собою суттєве подорожчання пального, ризик дефіциту міндобрив й інші виклики. 

Утім, досвід Агрофірми «Ольгопіль» доводить: за правильного підходу й планування, зваженої технології, агрономічної гнучкості та логіки отримувати стабільні врожаї й зберігати економічну ефективність можливо навіть у таких складних умовах. Про особливості весняної посівної, перезимівлю озимих й адаптацію до нових реалій говоримо з Олександром Палайчуком, головним агрономом АФ «Ольгопіль», що господарює на півдні Вінниччини. 

— Пане Олександре, як пройшла сівба ранніх ярих культур і які польові роботи в господарстві на часі? 

— Сівбу ранніх ярих зернових і зернобобових, а також цукрових буряків ми завершили наприкінці березня, і сьогодні вже маємо сходи всіх цих культур. Площі посівів ярих культур цього року скоротили на користь озимих. Зокрема ярий горох посіяли на площі 201 га (сорти Саламанка та Симбіоз), під ярим ячменем 14,5 га, і це тільки насіннєві посіви сорту Галичанин. Під цукровий буряк відвели всього 59 га для випробування гібрида Концертіна. 

Вологи в ґрунті після зими було накопичено достатньо. Оскільки волога традиційно є обмежувальним чинником у нашій посушливій зоні, ранні ярі ми сіяли дуже швидко, фактично не зважаючи на строки й температурний режим, аби максимально використати запаси вологи в ґрунті. І, як бачимо нині, таке рішення було правильним, адже маємо дружні сходи всіх ранніх ярих і навіть цукрових буряків. До слова, на цукрових буряках уже виконали першу гербіцидну обробку. Також двічі обприскали озимий ріпак від шкідників і почали захисні заходи на посівах озимої пшениці, але довелося зупинити ці роботи через похолодання. 

— Що плануєте сіяти з пізніх ярих? І чи корегуєте технологію, зважаючи на досвід зворотних приморозків у попередні роки та посилення посух у критичні для цих культур фази розвитку? 

— З пізніх культур будемо сіяти кукурудзу та соняшник, але площі під ними також скорочуємо. Зокрема, кукурудзу цього року плануємо посіяти на площі 468 га, тоді як торік під нею було 745 га. 

Ми вже планували розпочинати сівбу кукурудзи, однак через прихід північного антициклону та різке похолодання ці роботи довелося припинити. Водночас господарство повністю готове до посівної: насіння, пальне й припосівні добрива вже завезли на склад. Лишається дочекатися сприятливих погодних умов, щоб відновити роботи й розпочати сівбу кукурудзи та соняшнику. 

Погоду передбачити складно, хоча ми відстежуємо прогнози відразу на чотирьох різних ресурсах. Для нашого регіону, півдня Вінниччини, який межує з Одеською областю, головним обмежувальним чинником є волога. Саме тому ми перейшли на безвідвальну технологію обробітку ґрунту verti-till, щоб максимально її зберегти. Оранку застосовуємо тільки під цукровий буряк. Відтак на старті сівби орієнтуємося насамперед на температуру ґрунту: щойно вона відповідає оптимальним умовам, одразу починаємо сіяти.  

Сьогодні працювати тільки за методичними рекомендаціями, як це було 10–15 років тому, вже неефективно, адже стабільності погодних умов більше немає. Тому доводиться діяти гнучко, брати на себе певні ризики, підбирати рішення для захисту рослин від можливого холодового стресу й обов’язково мати в технології антистресанти. 

Наприклад, соняшник дуже чутливий до похолодання після сходів, тому ми підходимо до його вирощування комплексно: обираємо стійкі до хвороб гібриди, висіваємо соняшник після кукурудзи, а не навпаки. Завдяки цьому навіть у роки, коли в травні поверталися приморозки, ми не мали проблем із посівами. Крім того, застосовуємо ефективні фунгіциди, які стримують розвиток хвороб. 

Щодо кукурудзи, то вона не така чутлива до зворотних приморозків, а ось посуха для неї може бути критичною. Тому ми перейшли на гібриди з меншим ФАО — 250–350, відмовившись від більш пізньостиглих. Це пов’язано з тим, що кукурудза з більшим ФАО потрапляє в період спеки у фазу формування качана, тоді як гібриди з меншим ФАО проходять критичні фази розвитку раніше, до настання пікових температур. Водночас кукурудза в нас є попередником під озимі культури, тому зменшення ФАО дозволяє швидше звільнити площі під сівбу озимого клину. 

Так, певною мірою ми втрачаємо в потенційній урожайності, проте виграємо в стабільності: качан краще запилюється, урожай формується більш рівномірно, а строки сівби озимих не зриваються. Додатково вдається зекономити на досушуванні зерна. Хоча в господарстві є власна сушарка, останніх два роки потреби активно її використовувати не було. Ми підбираємо гібриди з високою вологовіддачею й таким чином мінімізуємо витрати. Навіть торік, коли багато господарств збирали кукурудзу з вологістю 26–28%, у нас цей показник становив усього 16–17% і достатньо було звичайного провітрювання в сушарці. 

— Скільки площ цього року в господарстві під озимим клином, і який уплив на посіви мала морозна та сніжна зима? 

— Під озимими культурами в нас більша частина площ: озимої пшениці маємо 2022 га, озимого ріпаку — 1098 га, озимого ячменю — 200 га, зимуючого гороху — 256. Озимі зернові перезимували добре. А от щодо ріпаку були певні побоювання. Більшість площ цієї культури ми сіяли на власний ризик у сухий ґрунт у першій декаді вересня. Отримати дружні сходи цієї культури в нашій зоні непросто, але нам це вдалося, зокрема, й завдяки вертикальному обробітку ґрунту та якісній сівбі сівалкою HORSCH Focus. Тож ріпак входив у зиму в нас у фазі 6–8 листків. Перед входом у зиму ми його «підтягнули» згідно з нашою технологією, щоб він добре перезимував. Критичних пошкоджень після зими нині не фіксуємо. Ми вже його обробили від шкідників, дводольних і злакових бур’янів комплексом препаратів, і на сьогодні рослини активно вегетують. 

А ось по озимому гороху є питання. Весняні панівні вітри з морозом подекуди на прогонах пошкодили рослини, але ситуація не критична. На деяких ділянках ми зробили поперечний підсів. 

— Озимий горох — нова для вас культура. Які особливості її вирощування для себе відмітили? 

— Так, зимуючий горох ми посіяли вдруге. Перший раз сіяли на невеликій площі для проби, і він показав непоганий результат: на одній ділянці дав 52 ц/га. Тому вже під урожай 2026 року збільшили площі до 256 га — посіяли жовтоі зеленозерний горох. Ця культура має високу цінність як попередник, зокрема під озимі ріпак і пшеницю. Наприклад, торік у нас озимий ріпак після попередника гороху дав урожайність 48 ц/га. Крім того, ця культура має добрий експортний потенціал. 

Особливості вирощування зимуючого гороху в тому, що він у зиму має зайти добре розвиненим — це головна умова вдалої перезимівлі. Також потрібно підбирати оптимальну площу. У нашому випадку його краще сіяти на схилах, що захищені від панівних морозних вітрів навесні. 

А щодо ярого гороху — це ультрарання культура. Щойно сніг зійшов і ґрунт розтанув, його вже можна сіяти. У догляді він не складний — важливо своєчасно внести гербіциди й інсектициди (не пропустити шкідника). Нині практично всі сорти гороху мають пряму форму, тому збираємо його фактично без втрат. 

— Як підживлювали озимі та як визначали норми внесення добрив? 

— На посіви озимих ми вже внесли КАС й аміачну селітру по мерзлоталому ґрунту. Тобто озимі культури в нас повністю заряджено азотними добривами. Аміачну селітру вносили на озимий ріпак нормою 150 кг/га, на озимі пшеницю та ячмінь — 100 кг/га. КАС вносили на озимий ріпак і пшеницю нормою 250 кг/га, і на озимий ячмінь — 200 кг/га. Норми внесення визначаємо таким чином, щоб у діючій речовині ріпак отримав близько 160–170 кг азоту і пшениця — 140–150 кг/га діючої речовини. Також зважаємо на фазу розвитку — де слабші рослини, давали трохи більшу норму аміачної селітри, тобто швидкодійного азоту, а де сильніші рослини — давали менше добрив з умістом азоту швидкодійного (аміачна селітра), і більше вносили азот із пролонгованою дією, тобто КАС. Усі добрива під весняні польові роботи — і для озимих, і для ярих контрактували завчасно. У Новий рік ми завжди заходимо із законтрактованими проплаченими добривами, тому дефіциту поки що не відчули. 

Ми працюємо з різними добривами — і з рідкими комплексними, і з гранульованими стартовими, і з азотними, і все це в нас завезено і лежить на складі. 

— Як ви оцінюєте фітосанітарний стан полів після такої морозної й сніжної зими? 

— Якщо кілька попередніх зим були м’якими й без сильних морозів, що сприяло вдалій перезимівлі ґрунтових шкідників і збудників хвороб, то ця зима звісно покращила ситуацію. Принаймні таких висновків можна дійти, зокрема, з того, що чисельність прихованохоботників на ріпаку значно нижча, як була торік. Пастки стоять на полях уже місяць, і якщо торік за чотири години могло попастися 17–18 особин шкідника, то нині за 3–4 дні може бути 2 особини. Крім того, несприятливі були умови для розвитку мишоподібних гризунів, їх чисельність також скоротилася. 

— Україна готується до впровадження європейських стандартів щодо регулювання застосування ЗЗР. Як це впливає на систему захисту рослин у господарстві? Чи довелося вже відмовитися від якихось діючих речовин? 

— У захисті посівів ми звісно ж дотримуємося всіх регламентів. Діючим речовинам, які підпадають під заборони, ми шукаємо заміну. Зокрема вже відмовилися від препаратів на основі фосфорорганіки, працюємо з піретроїдами, підбираємо мінімальні норми внесення, щоб ефективно захистити рослини від шкідників, хвороб і бур’янів і не нашкодити екосистемі. У боротьбі з мишоподібними гризунами вже другий рік застосовуємо біопрепарати, що не шкідливі для навколишнього середовища. 

Аналоги препаратам, що підпадають під заборону, здебільшого є на ринку, і якщо ретельно підійти до цього питання, підібрати правильний комплекс захисту, то такі зміни не вплинуть ані на його вартість, ані на ефективність, але це потребує часу. Звісно, це виклик, але ми до нього готові. 

— Крайній південь Вінниччини, де обробляє землі АФ «Ольгопіль», уже вважається зоною ризикованого землеробства. Які основні заходи застосовуєте в протидії посусі? 

— Найперше — це перехід на вертикальний обробіток ґрунту. Оранку виконуємо тільки під цукрові буряки, решту культур вирощуємо за технологією vertitill. Виконання цієї технології починається ще зі збирання попередника: тут важливо, аби комбайн рівномірно розподілив усі рештки по поверхні поля. Одразу за комбайном у нас слідує агрегат вертикального обробітку SALFORD RTS. Він пожнивні рештки подрібнює й розподіляє по полю, одночасно закриваючи мікротріщини в ґрунті. Після цього озимі сіємо стерньовими сівалками. 

А під сівбу ярих ще додатково виконуємо чизелювання так, щоб усі пожнивні рештки залишалися на поверхні. Це свого роду мульчування, що зберігає вологу в ґрунті. Крім того, згодом ці пожнивні рештки перегнивають і слугують як органічне добриво, що має накопичувальний ефект. Після чизелювання виконуємо не традиційну культивацію, а застосовуємо зубові борони ВОК-16, які за один прохід виконують одразу три операції. 

За такої технології рослини навесні стартують на 8–10 днів пізніше, як порівняти з оранкою, адже ґрунт прогрівається повільніше. Утім, це ефективно зберігає дорогоцінну вологу. Ми перевіряли — дощовий черв’як живе під цією соломою аж до червня, що також свідчить про добре вологозабезпечення й здоров’я ґрунту. 

Другий чинник ефективного використання наявної вологи в господарстві — це збільшення озимого клину. І третій чинник — підбір посухостійких сортів і гібридів. Якщо раніше у виборі посівмату ми орієнтувалися на Центр України, то нині орієнтуємося на Південь, тому що за останні десять років далися взнаки прояви кліматичних змін і зміщення кліматичних поясів. Тому довелося адаптувати всю технологію під умови Степу. 

— Як часто робите аналізи ґрунтів і які проблеми вони виявляють? 

— Робили детальні аналізи ґрунтів торік, результати ще чекаємо з лабораторії. Але, як показували попередні аналізи, особливих проблем у нас немає, тому що ми дотримуємося технології й даємо ґрунту все, що в нього забираємо. Були поля з підвищеною кислотністю, але ми виправили це вапнуванням. 

— Чи спонукає вас нинішня ситуація в Україні та світі, зокрема значне подорожчання пального, прогнозований дефіцит добрив, переглянути підходи до господарювання, оптимізувати технологію? 

— Ці проблеми ми частково передбачили ще два роки тому, коли перейшли на технологію verti-till. Такий підхід дозволив мінімізувати кількість проходів техніки по полю і, відповідно, зменшити витрати пального. Водночас така система обробітку передбачає обов’язкове застосування ґрунтових гербіцидів. Проте навіть із цим витрати є значно нижчими, ніж за традиційної оранки, передусім внаслідок економії пального. 

Що стосується мінерального живлення, то на найближчий період господарство вже забезпечене добривами, а подальші рішення ухвалюватимемо залежно від ситуації на ринку. 

— Які плануєте подальші кроки для вдосконалення технології, покращення технічного забезпечення господарства? 

— Передусім зосереджуємося на підвищенні якості й точності застосування ЗЗР. Маємо два сучасних обприскувачі, але потрібен ще один. Також нові реалії спонукають до впровадження точного землеробства. Найперший крок — це детальний аналіз ґрунтів, який ми вже зробили. А далі — технічне оснащення. До нас приїжджали спеціалісти, які готові надавати свої послуги й консультації. Та інший бік медалі — для цього потрібне залучення щонайменше одного фахівця, який контролював би всі процеси, адже банк землі великий. Утім, дефіцит кадрів не оминув нікого, зокрема й наше господарство. Тому на цьому етапі робимо те, що можемо.