Виробництво м’яса бройлерів сьогодні — одна з найстабільніших галузей. Адже нарощування виробництва птиці відбувається навіть під час війни — щороку на 1–2%. Не занурюватимемося в детальний аналіз, але тенденція до зростання очевидна. А це свідчить про наявність потенціалу. І потенціал цей унікальний, якого немає в багатьох інших країнах.
В Україні достатньо всіх необхідних ресурсів, зокрема білкових, яких часто бракує в деяких європейських державах. Ми це знаємо, адже частину наших білкових кормів навіть експортуємо. Крім того, практично кожне підприємство має можливість здійснювати власне перероблення.
Щороку в Україні виробляють приблизно 1,3–1,4 млн тонн м’яса птиці. Точні статистичні дані можуть відрізнятися, тому ми орієнтуємося на відкриті джерела. Основну частку виробництва забезпечують близько 17 великих підприємств, які сумарно дають понад 1 млн тонн продукції. Решта 8% припадає на дрібніші господарства — ферми, де іноді є лише один, два чи три пташники, але вони також роблять свій внесок у спільну справу.
Чи є можливість для подальшого нарощування виробництва? Так, безперечно. Однак тоді постає інше питання: чи не забагато ми вже виробляємо? Якщо кілька років тому споживання птиці на одну особу становило 26,5 кг, то зараз — близько 28–29 кг. Імовірно, після війни, коли статистика стане точнішою, цей показник може сягнути 30 кг на людину, що відповідає європейським стандартам споживання.
Перевиробництво означає, що єдиний вихід — це пошук нових ринків збуту, де ми зможемо реалізувати нашу продукцію. Як саме? Сьогодні вже є можливість експортувати продукцію до європейських країн. Проте існує ще багато неосвоєних ринків — в країнах Близького Сходу, Африки та Азії, куди наші виробники птиці поступово виходять. І це, на мою думку, єдиний правильний напрям розвитку.
Як саме його розвивати? Це питання, над яким нам потрібно спільно працювати. Передусім над якістю продукції та дотриманням стандартів, зокрема європейських. Саме через підвищення якості можна утримати позиції на наявних ринках і відкрити нові.
Я бачу шлях розвитку у виході на нові ринки як великих підприємств, так і дрібних фермерських господарств. Звісно, війна сильно вплинула на ситуацію: морські шляхи були перекриті, тому ми переорієнтувалися на сухопутні маршрути через Польщу та інші європейські країни. Зараз, коли морські шляхи поступово відновлюються, є можливість знову збільшувати обсяги експорту. Це відкриє нові перспективи для галузі.
Як ще можна розвивати ринок? Не лише завдяки зростанню продуктивності, а й шляхом розширення виробничих потужностей. Уже сьогодні багато компаній інвестує в будівництво нових ферм і переробних підприємств.
Це свідчить про те, що, коли вкладають кошти в інвестиції, є впевненість у майбутньому галузі. А отже, треба працювати над тим, щоб наша продукція виходила на дедалі ширші світові ринки.
Сьогодні Україна серед п’ятірки світових лідерів із виробництва курятини. У цій групі також Франція, Іспанія, Польща, Німеччина. Якщо порівнювати, то Польща виробляє майже 3 млн тонн м’яса птиці на рік, натомість Україна — близько 1,4 млн тонн. Ми експортуємо приблизно 30% нашої продукції, а Польща — понад 50%.
Оскільки полякам це вдається, ми повинні вивчати їхній досвід і впроваджувати схожі підходи. Адже експорт — це не лише розвиток галузі, це додаткова валюта й внесок в економіку держави. Саме тому ми маємо постійно бути в пошуку нових можливостей.
Як голова Польсько-української господарчої палати я часто спілкуюся з польськими колегами, і ми проводимо спільні заходи, щоб зрозуміти, як вони досягли таких результатів. Польща має в обробітку приблизно 18 млн гектарів сільськогосподарських земель, тобто майже вдвічі менше, ніж Україна до війни — близько 40 мільйонів. Проте виробництво сільськогосподарської продукції на душу населення там майже на 20% вище.
Це говорить про одне — наші резерви величезні й ми маємо над чим працювати.
Ще один напрям розвитку птахівництва — це впровадження нових технологій, автоматизації, модернізації виробництва. Як ми ще бачимо можливості для інтенсифікації виробництва? Сьогодні вже всім зрозуміло, що екологічне виробництво — це один із пріоритетних напрямів розвитку як у Європі, так і в усьому світі. І всі розуміють, що енергонезалежність — це одне з ключових питань для нашої країни.
ЕНЕРГОНЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ВЕРТИКАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ
Ми активно працюємо над забезпеченням власної енергонезалежності. На прикладі нашої компанії можу сказати: усі ферми та підрозділи обладнано сонячними панелями, що дає змогу суттєво скоротити споживання зовнішньої електроенергії — приблизно на 30%. Це не лише економія, а й крок до екологічності та підвищення ефективності виробництва курятини.
Важливою темою є створення замкненого циклу виробництва, тобто вертикально інтегрованих підприємств. Більшість наших великих компаній уже працює саме за такою моделлю: від інкубації та вирощування батьківського стада до вирощування бройлерів, подальшого перероблення й фасування готової продукції.
Це надзвичайно актуально, адже сучасний споживач стає дедалі вибагливішим. Люди хочуть купувати не лише тушки, а й сортовану та фасовану продукцію. Ми врахували цей запит і створили мережу фірмових магазинів, де можна придбати свіжу продукцію за привабливою ціною.
Сьогодні покупець ставить дуже конкретні вимоги до фасування: хтось хоче кілограмове паковання, а хтось — 500, 300 чи навіть 200 грамів. Ми повинні чути споживача. Якщо будемо зважати на потреби людей, споживання нашої продукції зростатиме.
І ще один аспект — екологічне виробництво та використання відходів. Кожне підприємство, що вирощує птицю, має значні обсяги побічних продуктів, зокрема гною. Це не проблема, а, навпаки, додатковий резерв — можливість для перероблення, виробництва біогазу чи органічних добрив.
Курячий послід сьогодні є одним із найцінніших у світі видів органічних відходів. Якщо його правильно використовувати та переробляти для отримання енергії, це значно зменшує обсяг викидів парникових викидів.
Найактуальнішою темою зараз є будівництво біогазових і біометанових установок. Наша компанія активно працює в цьому напрямі, і я особисто займаюся реалізацією цього проєкту. Уже оголошено передтендер на будівництво біометанового заводу потужністю 7 млн кубічних метрів біометану на рік.
Для виробництва плануємо використовувати органічну сировину — насамперед курячий гній, а також додаткові субстрати. Це дасть змогу отримати карбонову премію під час експорту біометану, що створює додану економічну вартість для галузі птахівництва.
Ми детально вивчали цей сегмент, який активно розвивається в Європі. Наприклад, у сусідній Польщі нині діє близько 160 біогазових установок, але лише одна біометанова. В Україні вже працює п’ять біометанових заводів, зокрема на найбільшому підприємстві — МХП, яке є лідером у виробництві птиці. Вони вже реалізували цей проєкт і продовжують його розвивати.
Важливо рухатися в цьому напрямі, адже це шлях до формування доданої вартості — і шукати її треба в усіх доступних напрямах.
Ця тема є надзвичайно актуальною, оскільки Європа поставила собі за мету до 2050 року відмовитися від викопних енергоносіїв — газу, вугілля та нафти. Тож ми обрали правильний шлях: адже це не лише енергетична стабільність, а й перспективний напрям для бізнесу і нові ресурси для розвитку економіки підприємств.
Кінцеві продукти перероблення цілком можуть конкурувати на міжнародному ринку. Українська продукція, зокрема яєчна, часто дешевша за європейську, що створює певну конкуренцію. І це, звичайно, викликає занепокоєння серед європейських виробників. Утім, ми розуміємо, що вийти на ринок ЄС складно.
Одним із перспективних напрямів є виробництво органічної продукції. Це єдина ніша в Європі, яка ще не заповнена і в якій нема жорсткої конкуренції. Саме тому ми маємо зосередити зусилля на тому, як увійти в цей сегмент і зайняти гідне місце.
В Україні вже є компанії, які працюють у цьому напрямі. Екологічно чисте, органічне виробництво дає змогу створювати додану вартість і покращувати економіку підприємств птахівничої галузі.
Підсумовуючи огляд стану та перспектив виробництва бройлерів в Україні, хочу наголосити: можливості в нас є — потрібно лише думати, як їх реалізувати, зокрема через ефективний збут продукції.
Треба розуміти, що населення України сьогодні зменшилося, частина територій втрачена через війну. Тому, навіть якщо виробництво птиці на душу населення зростає, загальне споживання не збільшується.
Ця ситуація є серйозним викликом, але водночас — стимулом для пошуку нових шляхів збуту. Оскільки виробництво не лише не скорочується, а й і далі зростає, ми повинні зосередитися на експорті та розширенні ринків, щоб забезпечити стабільний економічний розвиток галузі.
Джерела інвестиційних можливостей можуть бути різними — як власні ресурси, так і державні чи міжнародні програми підтримки.
Це ще один крок до того, щоб наша галузь не лише зберегла стабільність, а й упевнено рухалася вперед до сучасного, екологічного та конкурентоспроможного виробництва.
Наше Птахівництво
