Найекологічніший варіант розвитку складових біоценозу – їх поступовий розвиток із наявної біоти – наковиця

Найбільш екологічний варіант розвитку складових біоценозу – їх поступовий розвиток із наявної біоти, звичайно, якщо її не знищено повністю минулим застосуванням великої кількості хімічних реагентів. Для створення необхідного біологічного балансу й розвитку потрібних ланок агроценозу треба створити належні умови: лишити більше рослинних решток, можливо, використати сидерат, внести інші органічні речовини як добрива – саме для розмноження бактерій і створення екосистеми ґрунту. Дуже часто аграрії цим нехтують.

Про це у своїй статті в жуналі The Ukrainian Farmer пише Катерина Ведмедєва, кандидат біологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту олійних культур НААНУ.

«Звичайно, дешевше щось спалити, щось – на смітник, заощадити дизель чи багато інших варіантів «необхідностей». Проте загалом це виходить в рази дорожче – вбита мікрофлора, зниження родючості ґрунту майбутнього врожаю тощо»,

– зазначає науковиця.

За її словами, коли починають загортати рослинні рештки, виникає багато сумнівів і труднощів, особливо в перший рік: вони не розкладаються так швидко, як хотілося б, насіяли багато насіння бур’янів, заважають отримати дружні сходи (особливо, якщо не добре подрібнені й загорнуті в ґрунт). Однак час спливає, і мікрофлора відновлюється, починає працювати, і все стає на свої місця.

«Проте, якби це було так просто, ми б ніколи не переходили на хімію. Річ у тому, що рослинні рештки, як і бактерії, повинні зустрітись у відповідному середовищі, має бути відповідна затравка для початку розвитку. Зазвичай у ґрунті найціннішим є гумус, який і є тією затравкою для початку створення необхідної біологічної ланки. Однак за останні десятиліття активної експлуатації земель у сільському господарстві, особливо там, де відсуне тваринництво, значно знизився його вміст. Чим мож на зарадити, чи можна його відновити або, може, навіть створити там, де його практично й не було? У більшості випадків можна сказати впевнено – так. Проте швидкість таких відтворень дуже повільна і стає практично непомітно малою на сильно промивних ґрунтах або в дуже сухих і спекотних пустельних місцях»,

– додає Катерина Ведмедєва.

Нагадаємо, на думку науковця, головна причина деградації ґрунтів – застарілі практики ведення сільгоспвиробництва.