Cвинарство в Україні є великою та прибутковою галуззю тваринництва, але не все так безхмарно, як видається. Адже поголів’ю можуть завдавати величезної шкоди страшні інфекційні хвороби — АЧС, ЕДС й ін., а також не менше небезпечні для здоров’я свиней, наприклад, стрептококоз. Збудником є бактерія Streptococcus suis — небезпечний патоген, що не лише завдає економічних збитків у свинарстві, а й, маючи зоонозний потенціал, спричиняє серйозні інфекції в людей, що перебувають у тісному контакті з інфікованими тваринами або продуктами, отриманими зі свинини.
Нині стрептококова хвороба є найпоширенішою причиною менінгіту у свиней, яку виявляють у ветеринарно-діагностичній лабораторії. Крім того, спостерігалося помітне збільшення випадків стрептококової інфекції у маточного поголів’я, що зазнали впливу репродуктивного та респіраторного синдрому свиней (PRRS).
Strep suis — бактерія, що локалізується в мигдаликах більшості свиней і за сприятливих умов здатна спричинити захворювання мозку (менінгіт) та інших органів (септицемію). Strep suis найчастіше асоціюється з менінгітом, інші прояви, спричинені Strep suis, містять полісерозит, артрит, клапанний ендокардит, міокардит, перикардит і аборт. Його також вважають вторинним збудником пневмонії.
Існує 35 серотипів S. Suis. Серотипи визначають за особливостями капсули виділеної бактерії, захисним екраном, що оточує бактерію. (серотип 1 у поросят, серотип 2 у разі менінгіту в старших свиней, серотип 14 у разі артриту).
Мікроорганізм легко культивувати в лабораторії, але засоби повного типування не є надто поширеними, хоча ПЛР-тестування тепер доступніше.
S. suis чутливий до широкого спектра антимікробних препаратів і дезінфекційних засобів для ферм, але виживає 512 днів на мигдаликах у тварин-носіїв і 25 днів за температури 9 °C у пилу.
Збудник стрептококозу заражає свиней під час або незабаром після народження від свиноматки, повітряно-крапельним шляхом або контактом протягом 5–25 днів після контакту з тваринами-носіями. Він розмножується в тонзилярних криптах, поглинається білими кров’яними клітинами й поширюється з кров’ю в мозок і суглоби. Це може спричинити гостру септицемію протягом кількох годин, яка може вбити тварину або спричинити менінгіт, що часто є летальним. Також виникають артрит і пневмонія. Імунітет розвивається, але типоспецифічний.
Стрептококи, зокрема серотипи 2 і 14, можуть інфікувати людину, спричиняючи глухоту з подальшим менінгітом і смертю. Однак у свиней, хворих на менінгіт S. suis, зазвичай розвивається втрата апетиту, почервоніння шкіри, лихоманка, депресія, втрата рівноваги, кульгавість, параліч, спастичні або тетанічні судоми, греблеподібні рухи кінцівками, тремтіння та судоми. Також може виникнути сліпота й глухота. Септицемія й артрит за відсутності менінгіту менш виражені та іноді лишаються нерозпізнаними.
Діагностика та лікування
Спалах хвороби може спричинити стрес, такий як групування, переміщення, зважування, вакцинація та зміни погоди, що впливають на вентиляцію й опалення будівель. Поставити остаточний діагноз можна після виділення та типування бактерії Strep suis з уражених органів. Клінічні ознаки й патологоанатомічні дані корисні, але не специфічні.
Тест на чутливість до антибіотиків, проведений на живильних середовищах із висіяними мікроорганізмами, які були виділені з уражених органів від хворих тварини, є найефективнішим методом визначення схем лікування. Перш ніж дізнатися про антибактеріальну чутливість стрептококової інфекції, уражених поросят можна лікувати індивідуально ін’єкційними антибіотиками: пеніциліном, амоксициліном, ампіциліном, цефалоспоринами, триметопримом сульфонамідом та іншими протимікробними препаратами, а також забезпечити підтримувальний догляд. Задавати ліки можна через питну воду. Раннє лікування запобігає смерті та може призвести до повного одужання.
Для метафілактики можна застосовувати цефтіофур вільну кислоту, цефалоспорин пролонгованої дії, який має широкий спектр, зручний у застосуванні та зберігає високу ефективність протягом семи діб. Таким продуктом є Бактиофур 10%. Як правило, стрептококові мікроорганізми стійкі до тетрациклінів.
Уражену свиню слід видалити із загону — ці тварини можуть виділяти велику кількість бактерій, заражаючи інших тварин у тому ж загоні. Зміна режиму керування для мінімізації стресу від перенаселеності, поганої вентиляції та протягів, змішування й переміщення свиней є головним чинником певної міри контролю.
Стратегічне введення антибіотиків у годівлю до відомих періодів підвищеного ризику виникнення захворювання є корисним, але часто призводить до переміщення прояву клінічних випадків на пізніші етапи виробничого циклу. Вакцинація може бути дієвим заходом, особливо у свиноматок перед опоросом.
S. suis є однією з найпоширеніших хвороб свиней, яка зазвичай уражає свиней молодшого віку. Через велику кількість серотипів і штамів ускладнюється діагностика захворювання тварин, що, своєю чергою, може бути основною проблемою, яка сприяє поширенню хвороби в стаді. Проте на багатьох фермах клінічне захворювання в основному спостерігається за наявності кофакторів, таких як коінфекція з іншими патогенами (головним чином PRRSV), а також проблем навколишнього середовища та керування.
Захворювання можна ефективно лікувати й навіть запобігти його розвитку та поширенню за допомогою антибіотиків. Проте ті антибіотики, що мають високі бактерицидні властивості, регулюються у тваринництві, враховуючи їх важливість як для людини, так і для ветеринарії. Обмеження в застосуванні антибіотиків призводить серед інших наслідків до збільшення випадків S. suis.
The Ukrainian Farmer
