Пташники з традиційних будматеріалів довговічні, але дороговартісні

Чимало пташників і тваринницьких приміщень в Україні за радянських часів було побудовано з цегли, будівельних блоків, залізобетону тощо. Такі будівельні матеріали мають погану теплоізоляцію, тому стіни з них повинні бути дуже товстими, пише журнал «Наше птахівництво».

Основними перевагами пташників подібного типу є велика механічна міцність і довговічність.

До головних недоліків відносять:

• велику масу більшості конструктивних елементів пташника, а отже, значні витрати на їх транспортування;

• підвищені вимоги до ділянки будівництва, необхідність потужних стрічкових фундаментів через велику масу стін;

• низький рівень застосування сучасних індустріальних технологій під час будівництва, а також його довготривалість;

• недостатня теплоізоляція й велика теплова інерційність за нагрівання чи охолодження, що ускладнює та збільшує витрати на підтримання мікроклімату;

• багато схованок для шкідливих комах і патогенних мікроорганізмів, складність дезінфекції;

• висока вартість будівництва – в 1,5-2 рази більша, ніж сучасних пташників каркасного типу;

• значні витрати на демонтаж й утилізацію будівлі в кінці життєвого циклу пташника.

Перелічені недоліки переважують вигоди, тому сьогодні такі пташники у більшості країн розвиненого птахівництва будують дуже мало, хіба що за наявності дешевих місцевих матеріалів.

Раніше ми писали про вимоги до матеріалів сучасних пташників.