Усе нове — це розвиток

У новому відгодівельнику «Глобинського свинокомплексу» запровадили систему рідкої годівлі з додаванням кукурудзяної пасти. 

Попри війну та скорочення поголів’я, вітчизняне свинарство й далі розвивається. Так, рік тому ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс”» увів в експлуатацію новий відгодівельник, де застосовують надсучасні технології. Про перші підсумки роботи комплексу розповів директор підприємства Микола Кремезь. 

— Пане Миколо, як ви оцінюєте нині ринок свинини в Україні? Як «почувається» на ньому «Глобинський свинокомплекс»? 

— Останні 1,5 року ринок свинини — непередбачуваний. Ціна реалізації дуже коливається, інколи й у межах 10 грн протягом тижня. Причини очевидні — в країні війна. Наша компанія хоч і належить до найпотужніших, але правила гри на ринку для всіх однакові, тож намагаємося конкурувати в умовах, коли собівартість вирощування 1 кг свинини зростає. Звісно, торік зернова група дешевшала, але через зростання курсу євро зросла вартість мікро- та макрокомпонентів, які закуповуємо зазвичай за кордоном, що здорожчало виробництво комбікорму та нівелювало цю різницю. Нині собівартість свинини поступово зростає, хоч великі підприємства повільніше реагують на це зростання, порівнюючи з невеликими, які мають менше запасів сировини на складах. Окрім того, кадрові проблеми сильно впливають на наші позиції. Тому працювати нині є над чим. 

— Менше з тим, ви й далі розбудовуєте, нещодавно запустили новий відгодівельник. Розкажіть, будь ласка, про нього. Чи мали проблеми з уведенням в експлуатацію з огляду на воєнний стан? 

— Відгодівельник ми почали будувати на початку 2021 року, а ввели в експлуатацію через два місяці після початку повномасштабних воєнних дій. Він має 16 корпусів, розрахованих на 15 груп одночасного утримання по 3100 поросят кожна. Тобто одночасно в комплексі можемо утримувати понад 45 тис. поросят. У рік реалізовуватимемо близько 156 тис. голів вагою 125–130 кг. 

Найважчим справді був період пусконалагоджувальних робіт після початку війни. Через воєнний стан були труднощі, які тепер здаються дрібницями, але завдяки спільним зусиллям ферму вдалося запустити. Так, систему годівлі фактично довелося запускати в телефонному та відеорежимі, бо спеціалісти з-за кордону не могли приїхати на пусконаладку. Це було дуже непросто, бо відгодівельник і сама система годівлі навіть для Європи дуже велика, та й для самого постачальника обладнання це був найбільший проєкт, сконцентрований на одному майданчику. Тестова годівля перед завезенням тварин пройшла вдало, але, коли поставили поросят, система не роздала комбікорм. Це був напружений момент — іноземні фахівці віддалено намагалися знайти причину. У цьому їм допомагали фото-, відео, які надсилали наші спеціалісти. Тепер про все згадуємо з посмішкою, а тоді було не до сміху — три тисячі поросят не можуть поїсти… Але врешті-решт систему запустили, хоч і не так швидко, якби техніки були на об’єкті. 

Відтоді якихось проблем у роботі системи годівлі чи вентиляції не було. З внутрішнім переміщенням тварин також проблем не виникало — ми ж не перший раз вводимо в експлуатацію комплекс. Щотижня додавали групу поросят, поступово регулюючи роботу клапанів подачі комбікорму. 

— Які сучасні технології використали в будівництві комплексу та в обладнанні? 

— У будівництві основний акцент робили на енергоефективності будівель, щоб менше втрачати тепла в зимовий період. Тому застосували комбіновану систему опалення — радіатори, плюс вентилятори, які інтенсивніше нагрівають та ще й висушують приміщення після дезінфекції й таким чином дають змогу його швидше підготувати до приймання наступної групи. 

Щодо технологій, то маючи чималий досвід вирощування свиней, ми намагалися врахувати погрішності, яких припустилися на інших фермах. Наприклад, окрім контролю температури, вологості, повітрообміну встановили датчики контролю рівня вуглекислого газу в приміщенні. Є плани контролювати рівень аміаку. Завдяки мобільному додатку основні показники можемо бачити в смартфоні. 

Маємо автоматизовану систему рідкої годівлі, якою керують комп’ютери останнього покоління компанії-виробника — вони тільки з’явилися на ринку, коли ми запускали виробництво. Системи цікаві, враховують різні режими годівлі — нормовані, досхочу, блоками. Окрема тема — введення в раціон кукурудзяної пасти. Нині в Україні буквально одна-дві ферми застосовує такий компонент раціону. 

— Чому вирішили ввести систему рідкої годівлі свиней на новій фермі? 

— Коли проєктували новий корпус, сухий класичний тип годівлі навіть не розглядали. Маємо досвід годівлі за обома системами: на одному відгодівельнику — сухий тип, на двох — рідкий. І, відповідно, співпрацюємо з двома розробниками систем для рідкої годівлі. 

Рідка годівля має низку переваг перед традиційною. Наприклад, набагато менше залученого персоналу. На 45 тис. свиней у нас — один оператор. У випадку сухого типу годівлі це нереально, адже треба передивитися бункерні годівниці, налаштувати подачу комбікорму — це багато потребує часу. Натомість у нас кухня працює в автоматичному режимі. 

Важливо, що програма дає можливість контролювати споживання корму всіма групами поросят — хто поїв, хто — ні. Оператор під час обходу лише візуально порівнює дані статичного звіту і реальну ситуацію. Окрім того, немає внутрішнього руху транспорту, який постійно розвозить комбікорм між корпусами. А це постійні витрати на паливно-мастильні матеріали, запчастини, зарплату водіям. Натомість за рідкої годівлі один раз інвестував і згодом працюєш на прибуток. 

— У чому переваги кукурудзяної пасти в годівлі ? Яка технологія її приготування і згодовування? 

— Кукурудзяна паста має добрі смакові якості та рівень рН. Під час ферментації пасти утворюються органічні кислоти,  які позитивно впливають на шлунково-кишковий тракт тварини, зокрема, молочна кислота покращує споживання корму. Як нам відомо, організм тварини може перетравлювати пасту майже на 95%, що навіть більше, ніж звичайний комбікорм. Це дуже добре впливає на зоотехнічні показники вирощування свиней. 

Для приготування кукурудзяної пасти зерно вологістю 30% перемелюємо на борошно спеціальним навісним обладнанням до трактора. Далі — інший трактор ковшем підхоплює та рівномірним шаром вгортає кукурудзяне борошно в траншею й паралельно його трамбує, рівномірно рухаючись зі швидкістю до 5 км/год, щоб не порушити монолітний трамбований шар — якщо рухи трактора будуть занадто швидкі, повітря не встигатиме виходити з шару пасти, внаслідок чого вона псуватиметься. Насамкінець щільно закриваємо траншею шарами плівки для дозрівання пасти. 

Для згодовування пасти в програму годівлі введено всі необхідні показники поживності раціонів та окремих інгредієнтів. Програма розраховує норми годівлі на одне замішування з урахуванням 50% концентрату, тобто комбікорму без кукурудзи та 50% кукурудзяної пасти. З допомогою ваг кухня набирає спочатку воду з розрахунку 2,8 л води на 1 кг сухої речовини в інгредієнтах, після чого додає концентрат і за ним — кукурудзяну пасту. Після змішування всіх інгредієнтів протягом 5 хв кормова кухня транспортує кормову суміш (суп) із допомогою потужних насосів по системі кормопроводів до годівниць. 

— Чи досягли завдяки цій системі поставленої мети і над чим ще є попрацювати? 

— Раніше ми не використовували кукурудзяну пасту, хоч знаємо, що за кордоном її широко застосовують, наприклад, в Австрії. Тому хотіли випробувати, бо все нове — це розвиток. Окрім того, це економічно вигідно — не потрібно висушувати кукурудзу до базисної вологості 14%, як для звичайного раціону, бо кінцевий продукт — паста вологістю 25–35%. Тобто економимо на досушуванні кукурудзи, а кукурудзу переробляємо прямо в полі біля ферм. 

Кукурудзяну пасту в годівлі застосовуємо вже рік. Деякі результати маємо, але їх поки що важко оцінити — ми не можемо порівняти конверсію корму із застосуванням кукурудзяної пасти з класичним типом годівлі повним раціоном. Бо в кукурудзяній пасті на 20–25% більше вологи, ніж в комбікормі, а в рецептурі пасти — 50%. Тож ця волога впливає на фізичний показник конверсії. По суті, свині їдять не суху речовину, а воду. Конверсія більша на 0,1–0,3 одиниці, порівнюючи з типом годівлі без кукурудзяної пасти, але собівартість не збільшується. Тому ми поки що вчимося аналізувати ефективність цього корму. 

Великого збільшення приростів поки що не спостерігаємо, але ми тільки на стадії впровадження цієї технології. Так швидко результатів не буде. Але, враховуючи, що найменші поросята на відгодівлю заходять вагою 24 кг, а на забій реалізовуються з вагою, як і 30-кілограмові на відгодівельниках, де не застосовують кукурудзяну пасту, впевнено можна сказати, що вона працює. Вік тварин — однаковий. А в умовах високих цін на транспортування, сушіння й зберігання зерна вона є непоганим рішенням для зменшення кормової собівартості.  

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ

Віктор Андрійченко, голова представництва «Шауер Агротронік ГмбХ»  

— Рідка годівля в по єднанні з кукурудзяним корнажем має справді багато переваг. Крім зазначених в інтерв’ю хотів би додати, що майже 50% річного споживання корму для цієї ферми (близько 18 тис. т/рік) зберігається на території ферми, що значно зменшує витрати на доставку цієї кількості корму, відсутні витрати на сушіння. Окрім того, кукурудза є найдешевшим і найпоживнішим кормом для свиней. Сукупно всі ці чинники зменшують собівартість кормів. 

У процесі змішування кормової суміші використовують 10 ємностей, по 3750 л кожна, до того ж, доки в одній ємності відбувається замішування, інша в цей час роздає суміш по годівницях. Кожна ємність має ваги, тому кожен кілограм корму, мікро компонентів і води враховується в протоколі годівлі, що значно полегшує облік і надає гнучкість у виборі рецептів. У годівниці з нержавіючої сталі вмонтовано датчики, що контролюють наявність і швидкість поїдання корму тваринами й, відповідно, регулюють кількість наступної порції. Комп’ютер, що керує системою годівлі, показує наочно інформацію щодо кількості тварин у групі, їхню середню вагу, вік, апетит за останні 10 днів і має багато інших функцій.