Проєкти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, передбачають раціональне використання земель і їх захист від деградовних процесів. Для розташованого в Київській області господарства було розроблено подібний проєкт. Підбір культур та їх розташування в запропонованих сівозмінах будуть цікавими й іншим господарствам.
Про господарство
Землі, що їх обробляють у господарстві, розташовано на території двох сільських рад, а також у трьох окремих масивах, що ускладнює землекористування. У своєму складі господарство має тваринницький підрозділ.
Так вийшло, що підприємство певні роки розміщувало сільськогосподарські культури на полях, керуючись вимогами ринку, а врахування оцінки якості попередників і нормативів ротації культур не проводили. Однак у планах господарства — запровадити вузьку спеціалізацію з вирощування зернових й олійних культур і виробництва тваринницької продукції м’ясо-молочного спрямування. Такі зміни потребують поліпшення землевпорядкування та землекористування, зокрема, розроблення й удосконалення структури посівних площ і відповідних раціональних сівозмін.
Підбір культур
Структуру посівних площ запланували так, щоб це дало змогу розмістити зернові, олійні та кормові культури після рекомендованих попередників і дотриматись нормативів ротації культур на полі. До уваги взяли не лише науково обґрунтовані норми, а й сам набір і співвідношення культур, що їх бажали вирощувати в господарстві. У структурі площ значну частку відвели культурам, що мають попит на ринку, — озимому ріпаку (15,1% площі угідь), соняшнику (8,4%) та кукурудзі (11,7%). Належну увагу приділили кормовим культурам, особливо багаторічним й однорічним травам — відповідно 4,8 і 6,9% площі угідь (табл. 1).
Проєкт сівозміни
Зважаючи на перелік і співвідношення площ вирощування культур, проєктанти запропонували господарству два можливих варіанти сівозмін. Нижче наведено опис варіанта, який господарство взяло до виконання.
На загальній площі в 3,38 тис. гектарів було рекомендовано запровадити три польові різноротаційні зернопросапні сівозміни. Перша польова 8-пільна із середнім розміром поля 120,5 га, друга — 10-пільна на площі 1628,1 га із середнім розміром поля 162,8 га і третя — 7-пільна на площі 788,8 га із середнім розміром поля 112,7 га.
У наведених схемах сівозмін слід звернути увагу на набір і розміщення як зернових й олійних, так і кормових культур. Озимі культури розміщують після багаторічних й однорічних трав, сої, ріпаку; ріпак — після трав, пшениці озимої; кукурудза — після пшениці, ячменю; ячмінь — після сої, ріпаку; соняшник — після кукурудзи.
У другій і третій сівозмінах відведено по одному полю кукурудзі, а в першій — два поля цій культурі на зерно та силос після стернових попередників — пшениці та ячменю. Вирощування кукурудзи на різні потреби дає змогу корегувати площі, виходячи з потреб зерна, силосу та зеленої маси.
Соняшник розміщено після кукурудзи в першій і другій сівозмінах. Ріпаку озимому відведено по одному полю в кожній сівозміні після трав однорічних і пшениці озимої, а ріпаку ярому одне поле в третій сівозміні після сої. Соя, як важлива олійна та бобова культура, розміщується у першій і третій сівозмінах по одному полю після кукурудзи, а в другій сівозміні два поля цієї культури — після пшениці озимої та соняшнику. У кожній сівозміні є по одному полю ячменю озимого після сої в першій і другій сівозмінах і після ріпаку ярого в третій сівозміні. Однорічні трави (вико-вівсяна сумішка) висівають по одному полю в першій і третій сівозмінах після соняшнику й ячменю озимого відповідно.
Таке розміщення культур у сівозмінах дозволило дотриматись установлених нормативів ротації культур у сівозміні: для озимої пшениці — 2–3 роки, озимого ячменю — 1–2 роки, сої й інших зернобобових, ріпаку, буряків цукрових, трав багаторічних — 3–4 роки, соняшнику — 7–9 років.
Принципи побудови
Нормативні умови розміщення й ротації культур у сівозміні, що наведено вище, дають змогу побудувати будь-яку сівозміну. Довжину ротації за того чи того набору культур визначає культура з найтривалішим періодом повернення на попереднє місце вирощування. Наприклад, якщо в складі сівозміни переважають культури з періодом повернення на попереднє поле менше ніж через 7–9 років, і є хоча б одна культура, що має повертатись на попереднє місце не раніше ніж через 7–8–9 років, довжина довгоротаційної сівозміни має становити не менше як 8–9–10 років, короткоротаційної — не менше як 4–5 років. До того ж поле, де вирощуватиметься така культура, у короткоротаційній сівозміні послідовно за роками ділять навпіл і таким чином культура потрапляє на попереднє місце вирощування також через 7–9 років. Ось чому рекомендовано господарству три різноротаційні 7–8 і 10-пільні сівозміни.
Проміжні посіви
Сівозміна, яку запропоновано, передбачає проміжні (післяжнивні посіви), де використовуватимуться такі культури, як озиме жито й кукурудза на зелений корм у сівозміні №3, редька олійна, гірчиця — у сівозмінах №1 і 2. Проміжні посіви можна використовувати як сидеральні, але, зважаючи на те, що в господарстві є тваринництво і на органічне добриво буде достатньо гною великої рогатої худоби, підбір культур для післяжнивних посівів мав на меті отримання зелених кормів. Окрім покращення забезпечення кормами, застосування проміжних післяжнивних посівів дало змогу зменшити напругу в насиченні сівозміни зерновими, зернобобовими й олійними культурами.
Така ротація культур у сівозмінах дала змогу проводити післяжнивні посіви у двох полях (після пшениці й ячменю) першої сівозміни на площі 239,4 га (25,1%), у двох полях після цих самих культур другої сівозміни на площі 325,6 га (20,0%) та у двох полях після цих самих культур третьої сівозміни на площі 225,4 га (28,6%).
Перехід на нові сівозміни
Заплановано, що перехідний період триватиме 1–3 роки — залежно від складу й кількості культур у кожній із трьох сівозмін. Ефективність вирощування сільгосппродукції з одиниці площі не має зменшуватися. Під час освоєння сівозмін передбачено можливість відхилень.
Провідні культури — пшеницю озиму, соняшник і ріпак — розміщували насамперед після найкращих попередників. Зернові та технічні культури планували так, щоб дотримуватися періоду їх повернення на попереднє місце у сівозміні. Складаючи перехідний план, особливу увагу звертали на те, щоб у найкоротший період набір культур у кожному полі та порядок їх заміщення відповідали прийнятій схемі. Тому з першого року освоєння сівозміни в кожному полі передбачено висівати по одній культурі. Цього досягти було важко, бо кожне поле було збірним, де висівали щонайменше дві, а то й більше культур. Переходити на одну культуру було важко, а то й неможливо без деякого порушення в ротації. Тоді культури підбирали так, щоб вони були рівноцінними попередниками для наступних культур сівозміни.
У зв’язку із цим не завжди в перехідні роки можливо було розмістити всі культури після відповідних попередників. Для зменшення негативного впливу попередників у подібних випадках потрібно складати додатковий спеціальний план агрозаходів. У таких заходах слід передбачити оптимальне внесення добрив, своєчасне проведення обробітку ґрунту й сівби, визначення ефективних норм висіву, захист посівів від шкідників, хвороб, боротьбу з бур’янами, використання проміжних посівів і сидеральних культур.
Викладений принцип освоєння польової сівозміни можна брати за основу в разі переходу до будь-якої спеціалізованої сівозміни, коли змінюється напрям спеціалізації й виникає потреба переходити на нову схему ротації культур.
The Ukrainian Farmer
