Інфікованість птиці вільного вигулу брахіспірою вища, ніж за кліткового утримання

У птиці, хворої на кишковий спірохетоз, спостерігаються буро-жовті випорожнення з великою кількістю слизу, в якому реєструють 15% збільшення вмісту води й ліпідів, неприємний запах.

Іноді послід складається з сухих фекалій і білих уратів. У птиці забруднена клоака, а також підстилка, обладнання та яйця. Брудні яйця вилучають із харчового ланцюга.

Виробництво яєць може також скоротитися на 5-10%, а їхня якість погіршується.

Пташенята, які вилупилися від ураженої селекційної птиці, затримуються у рості й розвитку. Через деякий час у постраждалої птиці змінюється вигляд гребінця.

Інфікованість стада з вільним вигулом і птиці з природним утриманням і вільним вигулом становить приблизно до 90%; несучок, яких утримують у клітках, – 76%.

Розвиток інфекції за умови вільного вигулу птиці може сягати до 22 тижнів і виникає після того, як птицю випускають на майданчики. Серед курей, яких утримують у клітках, інкубаційний період може бути тривалішим, але більшість у стаді стає інфікованим.

Уважається, що мухи є важливими механічними переносниками збудника з фекалій у корм. Іншими потенційними переносниками брахіспіри є гризуни, особливо щури, дикі птахи.

Нагадаємо, брахіспіри дуже чутливі до дезінфекційних засобів.

Довідка

Кишковий спірохетоз птиці – інфекційна хвороба, за якої відбувається колонізація ентероцитів цекальних відростків і/або прямої кишки спірохетами різних видів. Уражує курей та іншу птицю, в яких спостерігається тривала діарея та зниження рівня несучості.

У стадах птиці, інфікованих збудником кишкового спірохетозу – брахіспірою, реєструють значні економічні втрати. Випадки інфікування людини спостерігаються головним чином у пацієнтів з імуносупресивним станом, у країнах із низьким рівнем санітарії питної води. Проте для фермерів у птахівництві небезпека вважається низькою.