В Україні спостерігають значне зниження поголів’я великої рогатої худоби. Основними причинами цього є:
• диспаритет цін на сільськогосподарську й промислову продукцію;
• зростання вартості кормів;
• нездатність більшості вітчизняних товаровиробників застосовувати новітні технології утримання та годівлі тварин, оскільки підприємства не мають для цього вільних коштів;
• знищення великих вузькоспеціалізованих господарств з вирощування і відгодівлі молодняку ВРХ;
• низька платоспроможність населення країни, яке здебільшого купує дешевші й менш поживні сорти м’яса (курятина);
• збільшення кількості сировини іноземного виробництва на вітчизняному ринку, ціна і якість якої значно нижча;
• скорочення обсягів державної підтримки.
Виробництво яловичини в Україні, як і раніше, сфокусовано на виробництві молока. На частку домашніх господарств припадає найбільша частка поголів’я великої рогатої худоби України, для яких молочні тварини є джерелом невеликого додаткового доходу, забезпечуючи страхову подушку для підтримки сімейних доходів у разі економічних потрясінь. Домогосподарства не поспішають міняти виробництво і навряд чи заб’ють велику кількість тварин у 2021 році, незважаючи на падіння грошового потоку.
На сьогодні основними драйверами ринку яловичини є зростальна потреба у тваринному білку, зростання доходів населення, високі темпи урбанізації. Усе це в довгостроковій перспективі є підтримувальними чинниками ринку м’яса яловичини. Збільшення поголів’я ВРХ забезпечить достатню пропозицію м’яса на світовому ринку. При цьому надлишкова пропозиція посилює конкуренцію, що, своєю чергою, призводить до посилення вимог до якості м’яса й зниження цін. Основний попит на яловичину припадатиме на Китай — з огляду на розвиток харчової індустрії в країні. Натомість зростання населення мусульманських країн сприятиме підвищенню попиту на халяльну яловичину.
Основним драйвером цін на м’ясо ВРХ є країни Азії, особливо Китай, оскільки у зв’язку з поширенням африканської чуми свиней населення країни було змушене шукати продукти-замінники свинини. Всупереч зростанню внутрішнього виробництва м’яса ВРХ в Китаї країна збільшує кількість підприємств-імпортерів, що мають доступ на ринок.
В Україні яловичина менш популярна, як порівняти з м’ясом птиці й свининою. Такі види м’яса є дешевшими, тож і їхня популярність вища (близько 48% всього споживаного м’яса в Україні — м’ясо свійської птиці, свинини — 35%, яловичини — 14%).
Загальні показники ринку
Найвищих показників український ринок яловичини за 2017 — п’ять місяців 2021 року досягнув 2018 року, проте після цього пішов спад. Значна частина виробленої в Україні продукції йде на експорт.
Китайський ринок, навпаки, продемонстрував зниження 2018 року і подальше зростання в 2019 і 2020 роках. Незважаючи на значні обсяги виробництва всередині країни, Китай також імпортує продукцію в більших обсягах. Завдяки цьому Китай є найбільшим ринком яловичини у світі.
Ізраїль у рази збільшив обсяги імпорту в 2018 році, завдяки чому обсяг ринку зріс більш ніж у 7 разів. Після цього обсяги імпорту знизилися і стали більш стабільними.
Обсяги виробництва продукції в інших країнах MENA незначно виросли в 2018 році. Водночас також зріс і обсяг імпорту. Починаючи з 2019 року, обсяги імпорту почали знижуватися, а 2020 року ця тенденція продовжилася. Обсяги експорту в 2020 році з регіону були мінімальними. Пов’язано це з нульовою активністю на ринку найбільшої країни-реекспортера в регіоні — ОАЕ. Так, країна 2020 року не імпортувала, не експортувала яловичину. У цьому регіоні найбільшими споживачами яловичини є Єгипет, Іран, ОАЕ і Саудівська Аравія.
Виробництво яловичини та яловичих субпродуктів в Україні показувало спадну динаміку (за винятком 2018 року, коли було зростання на 3%). Зростання в 2018 році було внаслідок зростання виробництва в сегменті замороженого м’яса. Найбільший спад спостерігали в 2020 році — в період, коли через пандемію COVID-19 було введено карантинні обмеження, через які підприємства не могли працювати повноцінно тривалий час.
Виробництво свіжої / охолодженої яловичини й телятини (в тушах, напівтушах і четвертинах) показувало спадну тенденцію. Щорічно обсяги виробництва знижувалися, при чому в 2018-у це зниження було мінімальним, а в 2019 році — на 8%. У 2020 році, коли почалася пандемія коронавірусної інфекції COVID-19, падіння обсягів виробництва було куди істотніше — на 23%. У 2021 році тенденція зниження обсягів виробництва тривала, і за п’ять місяців поточного року обсяг виробництва знизився на 20%, як порівняти з аналогічним періодом 2020 року. Виробництво свіжої/охолодженої яло вичини і телятини (відруби) в Україні почалося тільки в 2020 році.
У 2021 році спостерігалося зростання виробництва. Так, за перші п’ять місяців поточного року обсяг виробництва зріс на 18%, як порівняти з першими п’ятьма місяцями 2020 року.
У сегменті замороженого м’яса великої рогатої худоби з 2019 року спостерігається падінням обсягів виробництва. При цьому за період п’яти місяців 2021 року у порівнянні з аналогічним періодом 2020 року спостерігали зростання виробництва на 47%.
Сегмент субпродуктів ВРХ після тривалого падіння у 2020 році зріс на 25%. Збільшення обсягів виробленої продукції був і в період п’яти місяців 2021 року у порівнянні з п’ятьма місяцями 2020 року на 59%.
Споживачі та їхні вподобання
На рівень споживання м’яса у світі впливають демографічні показники країн, урбанізація, доходи, ціни, традиції, релігійні переконання, культурні норми, а також проблеми довкілля. Очевидно, що зростання населення є основним чинником збільшення споживання.
Економічне зростання — ще один важливий чинник споживання м’яса. Зростання доходів збільшує можливості купівлі м’яса, яке зазвичай є дорожчим джерелом калорій і білків.
Реакція споживання м’яса на душу населення на зростання доходів буде вищою за більш низьких доходів і меншою за вищих доходів, коли споживання значною мірою насичене й обмежене іншими чинниками, зокрема екологічними та культурними.
Прогноз ринку
Регіон Близького Сходу й Північної Африки є ключовим ринком для постачань яловичини. По-перше, є обидва типи країн-споживачів: багаті країни споживатимуть стейки й м’ясо преміумкласу (наприклад, ОАЕ), а також споживачі дешевої яловичини (наприклад, Єгипет). По-друге, всі основні нинішні постачальники яловичини (Бразилія, Індія і Австралія) розташовані набагато далі від цього ринку, ніж Україна.
В Україні попит на яловичину менше, ніж на курятину й свинину. Така ситуація обумовлена відсутністю традицій її споживання в Україні. Також попит стримується більш високими цінами, як порівняти з іншими видами м’яса.
Загалом скотарство нині має невеликі перспективи. Представники галузі тваринництва зазначають, що інвестиції у цій сфері повертаються довго. Відсутність прозорого ринку землі в Україні протягом довгих років уповільнювало розвиток ринку, оскільки орендарі часто не хочуть вкладати гроші в бізнес із довгою окупністю. Крім цього, для прибуткового м’ясного скотарства потрібні пасовища, які в Україні майже повністю розорали. Утім, з поступовим запуском ринку землі є шанс, що галузь прискорить темпи розвитку.
Зниження виробництва яловичини, яке почалося в 2018 році, може тривати й далі, оскільки сьогодні великих інвестиційних проєктів із виробництва яловичини в Україні немає, що, своєю чергою, прямо вплине на зниження експортного потенціалу країни.
Свинина впливає на ринок яловичини — заходи стримування поширення вірусу АЧС у свиней скоротять світове виробництво м’яса цієї тварини. Значний брак м’яса свинини відчуває населення Китаю, оскільки спалах африканської чуми спричинив зростання цін. Таким чином, скорочення розриву в цінах між яловичиною та свининою спонукало споживачів замислитися про заміну свинини на м’ясо ВРХ.
Очікують, що ціни на м’ясо відірвуться від мінімумів, спричинених COVID-19 2020 року, і будуть помірно зростати в середньостроковій перспективі, зважаючи на відновлення попиту й підвищення вартості кормів. Проте очікують, що вони залишаться значно нижче піків десятирічної давності. Прогнозоване зростання номінальних цін на м’ясо очікують для всіх видів м’яса, хоча в кожному підсекторі є різна динаміка. Однак співвідношення номінальних цін на м’ясо й корми, за прогнозами, знижуватиметься, хоча і більш повільними темпами, як порівняти з попередніми роками. Тенденція до зниження цього співвідношення відображає тривале зростання продуктивності кормів в секторі, за якого для виробництва одиниці продукції м’яса треба менше кормів. Проте вищі витрати на корм ще більше знижують рентабельність виробництва м’яса на початку прогнозного періоду.
Усі ціни на м’ясо, за прогнозами, впадуть у порівнянні з рівнями базового періоду 2018–2020 років і повернуться до більш довгострокових реальних тенденцій мірою зниження витрат на виробництво м’яса в реальному вираженні. Виняток становить баранина, ціни на яку демонструють тенденцію до зростання, оскільки експорт з Нової Зеландії обмежений, зважаючи на зростання альтернативних витрат пасовищ, викликане зростанням довгострокових реальних цін на молочні продукти.
Довідкова ціна на свинину на активно торгованих тихоокеанських ринках (представлена національною базовою ціною США) на початку прогнозованого періоду виросте для задоволення стійкого попиту, особливо з боку Китаю, але стримуватиметься збільшенням експортних постачань із Бразилії, Європейського союзу, і США.
Очікується, що ціни на птицю (представлені експортними цінами Бразилії на свіжу, охолоджену або заморожену продукцію) строго відповідатимуть цінам на зерно, з огляду на високу частку витрат на корм у їхньому виробництві та швидку реакцію виробництва на зростання світового попиту.
Прогнозують, що ціни на яловичину (представлені цінами на добірних бичків у США) зростуть з циклічно нижчих рівнів базового періоду, але залишаться обмеженими, зважаючи на збільшення запасів і рівнів запасів великої рогатої худоби в ключових країнах-експортерах, таких як Аргентина, Австралія і США.
The Ukrainian Farmer
