У публікації (№3 за 2020 рік) ми оглянули практику створення й догляду в перші роки невкривного фермерського винограднику на шпалері типу пергола (арка), розмаїття сортів винограду. Продовжуємо тему і розглянемо підживлення, полив та оброблення невкривного винограднику від хвороб та шкідників, збирання і реалізацію готової продукції, зберігання та перероблення.
ПІДЖИВЛЕННЯ + ПОЛИВ
Для підживлення винограду можна використовувати як мінеральні, так і органічні добрива. Азот, фосфор, калій, а також у менших дозах: кальцій, магній, сірка — це основні елементи живлення виноградної рослини. Один дорослий кущ винограду під час зростання й рясного плодоношення виносить із землі: 100–150 г азоту, 150–200 г калію і 50–100 г фосфору; інші елементи — в дуже невеликих кількостях.
Важливу роль у житті винограду також відіграють мікроелементи: цинк, бор, марганець, мідь, магній, молібден, кальцій, кобальт, йод, ванадій, залізо та інші. Дози використання елементів і мікроелементів залежать від якості ґрунту на винограднику.
Азот — один із головних елементів мінерального живлення рослин. Недостатня кількість засвоюваного азоту з ґрунту призводить до запізнілого і повільного розпускання бруньок, слабкого розвитку суцвіть, осипання зав’язей, рихлості й передчасного дозрівання грон.
Надлишок азоту спричиняє буйний ріст пагонів і листя, погіршує закладку зачатків суцвіть у бруньках, уповільнює визрівання пагонів і ягід. Ягоди стають великими, але мають соковитий і не солодкий м’якуш, легко уражуються хворобами і шкідниками. Вина з такого винограду набувають трав’янистого присмаку, містять багато білкових речовин, повільно освітлюються.
З мінеральних добрив для поповнення азоту використовують: аміачну селітру, сечовину або рідкі азотні добрива. З органічних добрив багато міститься азоту в гної, курячому посліді, перегної.
Виноград — рослина, яка любить калій. У ньому калію міститься більше, ніж в інших рослинах. За концентрацією в сухій масі куща винограду калій поступається лише азоту, водню, кисню та вуглецю. На відміну від інших елементів живлення калій легко пересувається рослиною і завжди концентрується в точках активного росту й розвитку куща. Оптимізація калійного живлення сприяє доброму визріванню лози, підвищенню цукристості ягід, ароматичних речовин, зимостійкості бруньок, пагонів, деревини й коренів, а також покращенню стійкості до хвороб, посухи.
На винограднику застосовують: калійну сіль, сульфат калію, калій-магнезію. Хлористий калій краще не використовувати, щоб хлор не накопичувався в ґрунті. Багато калію міститься в попелі, особливо під час спалювання обрізків лози й листя винограду. Найбільш часто в якості джерела калію застосовують сульфт калію який позитивно впливає на органолептичні характеристики продукції.
За оптимального надходження фосфору до виноградної рослини скорочується вегетаційний період, краще визріває деревина, підвищується стійкість проти посухи і несприятливих умов перезимівлі. Наявність достатніх запасів фосфору в ґрунті сприяє кращому зав’язуванню ягід, а за дозрівання в плодах накопичується більше цукру й поліпшується якість вин. Недостача фосфору спричиняє слабке утворення коренів. Як джерело фосфору використовують монокалійфосфат, моноамоній фосфат, Майстер 13-40-13, Плантафол 10-54-10.
Найчутливіші рослини до нестачі у фазі інтенсивного росту. Недолік цього елемента протягом кількох років може призвести до загибелі кущів. Надмірне внесення фосфорних добрив небажано, при цьому порушується метаболізм заліза, що призводить до хлорозу. Мінеральні добрива: суперфосфат, подвійний суперфосфат та інші.
Мікроелементи присутні в рослині у малих кількостях (звичайно, тисячні частки відсотка й нижче) і є активаторами біохімічних процесів.
Зараз є багато комплексних безхлорних водорозчинних добрив із різними комбінаціями (NPK), що містять у різному співвідношенні азот, фосфор і калій з додаванням мікроелементів. Їх використання більш раціонально й ефективно, тому що виміряти й розрахувати правильну необхідну кількість мікроелементів важко.
Вносять добрива, особливо малорухомі, на глибину розташування основної маси коренів виноградної рослини: близько 35–40 см завглибшки. Для цього на відстані 1–1,5 метра від штамба куща роблять канавку уздовж ряду або риють кілька ям навколо штамба.
Добрий результат дає внесення добрив під час поливу винограду. Основну масу фосфорних і калійних добрив можна вносити з осені, а азотні краще навесні з початком вегетації винограду. Під час внесення добрив із поливами дотримуються таких доз і співвідношень.
Під час першого весняного поливу (кінець квітня) додають: 100 г азотних, по 50 г калійних і фосфорних на 50–60 л води. Під час другого поливу (після цвітіння і зав’язування ягід): 50 г азоту, 60–100 г калію і 60–100 г фосфору. У другій половині вегетації, з початку липня і далі азотні добрива не застосовують, а збільшують дозу калію і фосфору.
Третій полив із добривами (середина — кінець липня): 100 г калію і 50 г фосфору. Будь-яка схема застосування добрив не може бути догмою для повторення. Завжди слід стежити за станом виноградного куща і коригувати підгодівлі й поливи.
Поливи винограднику проводять не часто, але великою кількістю води. Приблизно раз на місяць виноград поливають із розрахунку 50–60 л води на кущ. Припиняють поливи винограднику за два тижні до збирання врожаю.
ШЛЯХИ ЗАХИСТУ
Якщо вчасно не зупинити зараження, то поширення хвороби набуває лавиноподібний процес і стає критичним для вашого винограднику. Уражені хворобами кущі не розвиваються, слабо ростуть і плодоносять, погано переносять зимовий час.
Хвороби винограду діляться на: інфекційні і неінфекційні. Неінфекційні хвороби зумовлені несприятливими умовами навколишнього середовища (сильний вітер, різке похолодання, тривалі дощі, заморозки), а також неправильним використанням препаратів для захисту або підгодівлі винограду.
Такі хвороби не передаються від куща до куща і виправляються за допомогою високого рівня агротехніки, ретельного і обдуманого догляду за рослиною. Інфекційні хвороби спричиняють специфічні гриби-паразити, віруси або бактерії. Вони легко переносяться по винограднику вітром, робочим інструментом і є більш небезпечними. Якщо з ними не боротися, то інфекція накопичується на винограднику, і в наступні роки доведеться застосовувати посилене хімічне оброблення.
Хворобі легше запобігти, ніж потім лікувати. Тому виноградарі повинні знати основні симптоми хвороб, розрізняти їх, застосовувати правильні засоби захисту.
Основними хворобами винограду є: мілдью, оїдіум, сіра гниль, бактеріальний рак, антракноз (чорна плямистість) та інші хвороби.
Найпоширенішими шкідниками є: філоксера, листовійка, павутинний та повстяний кліщі, цикадки, трипси, оси тощо. Великої шкоди винограду, що дозріває, часом завдають птиці. В одній статті неможливо розглянути всі напасті, тому зупинимося на найшкідливіших із них. Їх добре вивчили й описали фахівці в науковій літературі.
Для боротьби зі шкідниками й хворобами винограду використовують як біологічні, так і хімічні засоби захисту. До біологічних препаратів належать Гаупсин, Триходермін, Актофіт, Лепітоцид і інші. Я випробував різні препарати. Багато з них показали себе цілком гідно. Незважаючи на те, що ці препарати добре працюють і не шкідливі для людини і комах, на жаль, вони ще мають один недолік — необхідність оброблень щотижня, а також після кожного дощу. А це економічно невигідно (велика вартість препаратів) і складно щодо трудовитрат за наявності не одного, а сотні або тисячі кущів.
Набагато ефективніше й вигідніше застосовувати хімічні засоби захисту. Застосовують хімічні препарати з профілактичною метою або для боротьби з наявними шкідниками, збудниками хвороб рослин і бур’янами для збереження і збільшення врожаю, поліпшення якості продукції.
Хімічні засоби захисту повинні бути токсичними (отруйними) для шкідливих організмів і не шкідливими для захищених рослин, людини і тварин. Хімічні препарати, що використовують проти грибних патогенів, називаються фунгіцидами; проти бактеріальних патогенів — бактерицидами; проти вірусних патогенів — вірусоцидами; проти шкідливих комах — інсектицидами; проти кліщів — акарицидами; проти нематод — нематоцидами і проти бур’янів — гербіцидами.
Пестициди класифікують за об’єктами застосування, їх об’єднують в групи залежно від того, проти яких шкідливих організмів вони спрямовані. Іноді пестициди об’єднують у групи залежно від фази розвитку шкідливого організму, проти якого їх застосовують.
Я зробив свій вибір на користь хімічних препаратів, але в розумних межах і нормах. Тому необхідним і цілком достатнім в більшості випадків, вважаю, кількість оброблень сучасних сортів винограду в межах 3–4.
За способом дії препарати поділяють на системні, контактні та комбіновані (містять дві речовини, різні за дією). Системні препарати застосовують для профілактики від хвороб. Потрапляючи на поверхню листа, вони проникають всередину і пересуваються по стеблу до інших частин куща, захищаючи новий приріст протягом 2–3 тижнів. До таких належать, наприклад: Пенкоцеб, Фалькон, Фундазол, Топаз, Квадріс, Строби та інші.
Контактні препарати застосовують за явних ознак хвороб на зелених частинах виноградної рослини. Якщо ж ви проґавили початок появи хвороб на винограді, слід по максимуму видалити хворі листя і провести оброблення контактними фунгіцидами.
Найпоширеніші у виноградарстві контактні препарати: бордоська рідина, Блю-бордо, Тіовіт-джет, Омайт, Топсин М та інші. Комбіновані препарати одночасно контактної і системної дії: Рідоміл Голд МЦ, Шавіт.
Хімічних препаратів дуже багато, і список змінюється з року в рік. Одні з них забороняють, з’являються нові. Процес цей нескінченний. Головне — розумно і зважено підходити до вибору препаратів і застосовувати їх за мінімальною схемою оброблення.
При цьому не забувайте про звикання хвороб і шкідників до використання з року в рік одних і тих же препаратів. Слід чергувати контактні препарати з системними, а також робити не більше двох оброблень одним препаратом поспіль.
Існують також препарати для вкорінення, стимулятори росту й поліпшення зав’язі, підживлення мікроелементами тощо. Придбання якісних пестицидів — основа ефективного захисту винограднику.
У зв’язку з широким розповсюдженням підроблень слід купувати засоби захисту рослин тільки в спеціалізованих магазинах і бажано у великих упаковках. Ні в якому разі не купуйте препарати на ринку у випадкових продавців.
Я випробував і використовую з року в рік такі препарати:
• для захисту винограднику від хвороб (мілдью, оїдіум, чорна плямистість, сіра гниль та інші) препарати системної дії: Строби, Квадріс, Топаз. Препарати контактної дії: Блю-бордо Купрум, Альфа-мідь, Омайт, Байлетон, Ровраль. А також комплексні препарати: Пенкоцеб або Рідоміл Голд МЦ, Шавіт.
• для захисту винограду від шкідників: Актелік, Моспілан, Децис-Профі, Актара, Карате Зеон, Конфідор.
• для підгодівлі мікроелементами й боротьби з хлорозом: Міком-Реаком для винограду. Під час ліквідації дефіциту заліза на винограді треба розуміти, що по листку найбільш ефективне внесення заліза в формі EDTA або LPCA — наприклад, Brexil Fe 10% або Valagro EDTA Fe 13%. Під час поливу під корінь враховуємо, що більшість форм заліза не доступні рослині, якщо рН ґрунту вище ніж 7. Тому на винограді під корінь працює тільки форма EDDHA заліза, наприлад, Ferrilene від компанії Valagro.
• для коренеутворення: Радифарм, Корневін, Чаркор і Гетероауксин.
• для поліпшення зав’язування ягід: борна кислота, бура, борне добриво Бороплюс, стимулятор MC Set.
Гербіциди для боротьби з бур’янами я не застосовую. Вони тривалий час перебувають у ґрунті, часом до 3–5 років. Краще переорати міжряддя і просапати між кущами, ніж засмітити ґрунт залишками гербіцидів. У серпні, коли дозріває врожай, застосування хімічних препаратів не допустимо, і тоді я використовую: колоїдну сірку — 100 г на 10 л води (від кліщів та оїдіуму), слабкий рожевий розчин марганцівки (від оїдіуму й сірої гнилі), сода кальцинована — 100 г на 10 л води (оїдіум), від шкідників — Актофіт.
Трохи про сумісність препаратів. Для того, що б зменшити кількість оброблень у виноградарстві, як і в садівництві, застосовують бакові суміші — змішування різних за дією речовин в одному обприскуванні. Наприклад, у розчин для обприскування розмішують один або два препарати від хвороб і шкідників, а також додають стимулятори росту й запліднення, підгодівлі.
Існує безліч таблиць сумісності препаратів, але розмістити їх в одній статті просто неможливо. Використовують зазвичай перевірені дослідним шляхом 5–10 засобів захисту. Слід пам’ятати: препарати розмішують по черзі, без випадання осаду. Якщо ж у суміші утворилися пластівці або випав осад, застосування не допустимо.
Приготовану бакову суміш застосовують відразу. Обприскування треба проводити в ранкові або вечірні години в суху, безвітряну погоду. Застосування засобів захисту (одяг, окуляри, рукавички) — обов’язкове.
Розпилення розчину повинно бути у вигляді туману. Ретельно обприскують як верхню, так і нижню сторони листка, грози, пагони. Рясне стікання крапель по листку не допускається. У перші два-три роки, поки виноград не підріс, можливо вибірково обробляти тільки самі кущі, і витрата препарату на гектар буде в два-три рази меншою. Концентрацію розчину зменшувати заборонено. Надалі обробляють увесь виноградник і ґрунт. Витрачають препарат згідно з інструкцією в розрахунку на гектар площі. Якщо після оброблень протягом двох годин пройшла сильна злива, то оброблення доведеться повторити. Також проводять додаткові оброблення від шкідників і хвороб після пошкодження винограднику градом. Використовують препарати від гнилей і грибів.
Для того, що зрозуміти, як правильно і в які строки слід проводити оброблення винограду, наведу повну схему захисту винограднику за фазами вегетації.
Схема оброблення:
• Весняне оброблення винограднику до розпускання бруньок (кінець лютого — початок квітня): 3%-й залізний купорос (зимуючі стадії хвороб і шкідників, затримка розпускання бруньок).
• Набухання бруньок (10–20 квітня): Конфідор або Децис-Профі, або Карате-Зеон (від довгоносиків).
• Перші 3–5 листків (кінець квітня — початок травня): Топаз (оїдіум) + Актелік (кліщі).
• Перед цвітінням, за тиждень-два (кінець травня — початок червня): Пенкоцеб або Рідоміл Голд МЦ (мілдью) + Топаз (оїдіум) + Моспілан (усі шкідники).
• Після зав’язування ягід, розмір гороху: Шавіт (мілдью, оїдіум) + Топаз (оїдіум) + Актеллік (кліщі).
• Початок дозрівання винограду: сірка колоїдна (оїдіум, кліщі).
• Після збирання врожаю (повний захист молодого приросту): Ридоміл Голд МЦ (або бордоська рідина) + Байлетон, Топаз (або сірка).
• Перед укриттям кущів на зиму: мідний купорос 3%-й.
До захисту винограднику слід підходити з розумом, завжди за станом кущів визначати кількість оброблень. Якщо виноградник молодий, інфекційний фон не великий і минулого року не було осередків ураження хворобами та посаджені тільки сучасні стійкі сорти, можна і потрібно обійтися тільки двома-трьома обробленнями. Основні обов’язкові три оброблення: перші 3–5 листків, перед цвітінням і по «гороху».
Садівництво по-українськи
