П’ятий сезон поспіль частка кукурудзи в загальному виробництві українського зерна становить понад 40%. Урожай 2018 та 2019 років досягнув рекордних 35,8–35,9 млн тонн, тоді як ще десятиліття тому — лише 12 млн тонн. Тож українська кукурудза впевнено утримує свою ринкову частку у світовому експорті.
З огляду на події шаленого 2020-го, ринок сьогодні активно цікавиться перспективами цариці полів. Ще б пак! За різними даними, вже законтрактовано понад 6 млн тонн зернової майбутнього врожаю. Приваблива ринкова ціна мала б сприяти розширенню площ під культурою. Втім, аграрії мають на кукурудзу свої плани…
Що і як порахували
З об’єктивною оперативною інформацією про збирання врожаю в Україні торік взагалі не склалося. Відтак поточного сезону виникла висока невизначеність з оцінкою реально отриманого валового збору та прогнозами експортного потенціалу зернових загалом і, зокрема, української кукурудзи. За різними оцінками, її врожай у 2020/21 МР становить 27,5–30 млн тонн, експорт — від 22 до24 млн тонн.
Дехто з експертів каже, що виробництво і фуражне споживання кукурудзи в 2020/21 МР в Україні переоцінені. Мовляв, це зумовлено неврахованим фактичним скороченням посівних площ під кукурудзою в Україні та зменшенням її врожайності. За результатами опитування «АПК-Інформ», середня врожайність кукурудзи в Україні становить 59,6 ц/га, що на 28% нижче за показник 2019-го, проте вище за дані Держстату (56,9 ц/га на 1 грудня 2020 року). Найвищі показники врожайності кукурудзи торік зафіксували на Тернопіллі — 112,4 ц/га (+6% до 2019 року), найнижчі — на Одещині — подекуди навіть до 10 ц/га. Суттєво знизилася врожайність і в інших областях, зокрема в Черкаській (–57% до 2019 року), Кіровоградській (–57%), Київській (–45%) та Дніпропетровській (–40%). В основних регіонах вирощування кукурудзи (Полтавській, Чернігівській та Вінницькій) врожайність зернової становила 47,9 ц/га (–25%), 78,4 ц/га (–9%) та 75,5 ц/га (–25%) відповідно.
Плани щодо скорочення/збільшення площі під посівами кукурудзи на 2021 рік
Кому дорого, а кому й ні
Серед проблем, на які чи не найбільше нарікали учасники опитування, — складні агрокліматичні умови та їх непередбачуваність. Утім, як зазначили більш ніж 45% респондентів, собівартість вирощування кукурудзи торік не змінилася. Менш ніж на 10% подорожчала агротехнологія у 34% респондентів. Ще 18% заявили про зростання собівартості на 10–30% проти минулого сезону. А ось 3% опитаних сільгоспвиробників заявили про зростання виробничих витрат (проти 2019-го) більш ніж на 30%.
Узагальнюючи відповіді сільгоспвиробників, аналітики підрахували, що площі під кукурудзою цьогоріч (проти 2020 року) можуть скоротитися на 14%. Зокрема, на початку лютого лише 13% респондентів (здебільшого з Тернопільської, Житомирської і Сумської областей) заявили, що мають намір посіяти цьогоріч більше кукурудзи, 57% — залишать площі без змін, а 18% (переважно з Кіровоградської, Черкаської, Дніпропетровської, Харківської областей, де торік урожайність зернової суттєво знизилася), планують сіяти менше кукурудзи. І лише 13% респондентів на час опитування ще не визначилися остаточно зі структурою. Тож за посівними площами в цариці полів є всі шанси досягти показника попереднього сезону.
Що ж до площ під насіннєвою кукурудзою, то вони торік зросли з 27,9 до 29,3 тис. гектарів. Лідерство в насінництві (як і у вирощуванні товарної зернової) утримують Черкаська, Полтавська, Дніпропетровська, Київська та Вінницька області. В обігу торік було 340 сортів (проти 344 у 2019-му), а вирощували їх на насіння 106 суб’єктів господарювання (проти 101 у 2019-му).
Чи зростатимуть далі ціни
Ціни на українську кукурудзу вельми оптимістичні. Серед чинників підтримки неясна перспектива її виробництва в Південній Америці загалом, знижувальні коригування врожаю в Бразилії через пізню сівбу і дефіцит опадів, а також погодні ризики в кукурудзяному поясі США. Важливу роль відіграє стримування продажів українськими аграріями та конкуренція з переробниками. Натомість тиск чинить підвищення прогнозу виробництва кукурудзи в Аргентині в 2020/21 МР аналітиками торгової біржі Росаріо — із раніше озвучуваних 48,5 млн тонн до 50 млн тонн (через більші, ніж очікувалося, посівні площі та добрий стан посівів зернової в провінції Кордова). Прогноз виробництва сої в країні не змінився — 45 млн тонн.
Загалом конкуренція на глобальному ринку в кінці сезону обіцяє бути жорсткою. Більшість учасників ринку вважає, що далі ціна може тільки впасти під тиском нового врожаю південноамериканської кукурудзи, та пшениці в Україні та Причорномор’ї. Та ще й вихід Бразилії з новим урожаєм поки зміщується на 1,5 місяця, тобто у вересні йтиме масовий урожай із двох ключових регіонів. Тож далі все залежатиме від цін на кукурудзу з Аргентини та Бразилії.
Дедалі більше експертів схиляється до думки, що високі ціни й волатильність — це нова реальність на найближчі як мінімум кілька сезонів. Виходячи з цього, вельми цікавою буде цьогорічна доля форвардних контрактів на кукурудзу нового врожаю.
Анна Танська керівник відділу локальних ринків «АПК-Інформ»
газета AgroTimes, травень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “AgroTimes” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
