За останні п’ять років прилипачі стали невіддільною частиною системи захисту рослин, з’явилося багато продуктів, які заявляють про те, що вони покращують процес внесення пестицидів. Аналіз рекламних повідомлень показує, що багато з постачальників або не розуміють, або навмисне вводять в оману споживачів описом відмінних характеристик своїх продуктів. З огляду на це ми хочемо коротко описати основні розбіжності в можливостях прилипачів і які прилипачі слід обирати для тих чи інших операцій.
Прилипачі — це група ад’ювантів, завдання яких полягає в забезпеченні швидкого і якісного розтікання робочого розчину по поверхні й проникненні його в об’єкт обробки. Важливою характеристикою є інертність прилипача до робочого розчину і поверхні об’єкта обробки, таким чином зміна хімічних характеристик пестицидів є винятком, а поверхня листка не є пошкодженою.
Найпопулярнішим прилипачем (в обсязі продажів) є водний розчин етоксилата ізодецилового спирту. Застосування цього ПАР дозволяє знизити поверхневий натяг робочого розчину з 65–70 до 37–40 н/м². Норма витрат — 100–150 мл на 100 л робочого розчину. Крім невисокого зниження поверхневого натягу є ще один момент, на який аграріям слід звернути увагу — механізм дії цього продукту. Простими словами можна описати його як знищення воскового нальоту, що забезпечує подальше проникнення робочого розчину, але це і призводить до можливих проблем, бо розчин воскового нальоту відбувається як на бур’янах, так і на культурних рослинах. Навіть якщо врахувати те, що застосування селективних гербіцидів не шкодить культурним рослинам, відсутність воскового шару призводить до збільшеного випаровування, підвищеної чутливості до ултрафіолетових променів і, відповідно, можливого виникнення додаткового стресу для культурних рослин.
Наступною групою прилипачів є препарати на основі олії (мінеральної або метилірованої рослинної олії). Дія прилипача основана на розчиненні у восковому шарі, що є безпечним для культурних рослин, але розтікання дуже низьке, навіть коли порівняти з етоксилатом ізодецилового спирту. Також слід мати на увазі те, що такі ПАР можна використовувати тільки з пестицидами на олійній основі.
Останнім часом стають популярними прилипачі на основі полісахаридів. Такі ПАР приваблюють аграріїв низькою ціною, але слід ураховувати кілька моментів, що пов’язані з цією групою продуктів:
Прилипачі на основі органосилікону (поліалкіл модифікований трисилоксан) завоювали популярність завдяки найвищому показнику зниження поверхневого натягу робочого розчину. Якісні ПАР на основі органосилікону забезпечують зниження поверхневого натягу до 20–22 н/м², але майже вдвічі вище, ніж водний розчин етоксилату ізодецилового спирту. Норма витрати становить 35–45 мл на 100 л робочого розчину. Якщо рекомендована норма вища, можна бути впевненим, що постачальник лукавить і його продукт не є 100% органосиліконовим ПАР. Унікальність такого продукту і його універсальність полягають не лише у високому показнику зниження поверхневого натягу, а й у молекулярній структурі так званої дуальності, що полягає в тому, що частково молекула ліпофільна (розчинна в олії), а частково гідрофільна (розчинна у воді). Така структура робить органосиліконові ПАР універсальними й дозволяє їх застосовувати з будь-якими формуляціями та забезпечувати не лише розтікання, а й проникнення всередину об’єкта обробки, розчиняючись у восковому нальоті та не завдаючи шкоди, і в аналогічний іншим типам ПАР. Після того як на ринку з’явилися органосилікони, ефективність внесення ЗЗР істотно підвищилася, а також з’явилася можливість працювати мінімальними рекомендованими нормами й знизити витрату води для приготування робочого розчину.
Є ситуації, коли ліпофільних властивостей органосиліконів мало — перерослі бур’яни з товстим восковим нальотом (насамперед лобода) або застосування системних ЗЗР. Низька норма витрати не дозволяє повністю забезпечити розчинення у восковому нальоті, і це не призводить до очікуваних результатів. У такій ситуації на допомогу приходять комплексні ПАР, що складаються з олії й органосилікону. Органосилікон забезпечує ідеальне поширення робочого розчину, а олія забезпечує ідеальне розчинення й проникнення всередину об’єкта обробки. Як було зазначено вище, застосовуються два типи олії для прилипачів — мінеральне й рослинне (метиліроване), ми рекомендуємо звернути увагу на мінеральну олію, бо вона стабільніша за своїми характеристиками, менш чутлива до змін температури й у ній відсутні домішки, які можуть вступати в хімічну реакцію з пестицидами.
Сезон-2021 практично почався, і правильний вибір прилипачів, як і інших елементів технологічної карти, — це запорука успіху.
Якщо у вас є запитання, ви завжди можете звернутися до компаній, що спеціалізуються на поставках ад’ювантів, бо саме спеціалізовані компанії розуміються в тонкощах і дадуть поради, які забезпечать очікуваний результат.
Бажаємо Вам зробити правильний, усвідомлений і професійний вибір для отримання високих урожаїв і зниження собівартості продукції, не знижуючи якість!
Юрій Третяк, директор компанії «Агротека»
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2021 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
