Тваринництво

Як діагностують трихінельоз у птиці

Методів прижиттєвої діагностики трихінельозу у птиці ще не розроблено. Наукові дослідження цієї теми також нечисленні, пише журнал «Наше птахівництво».

За спостереженнями деяких птахівників, Trichinella pseudospiralis спричиняє слабкі поведінкові зміни в перші дні після зараження, тобто в ентеральну фазу інвазії.

Значно важчі порушення рухової активності та інших поведінкових актів (наприклад, посилення агресивності) спостерігаються, коли новонароджені личинки трихінел осідають у м’язовій тканині. У цей період птиця стає млявою, рідше піднімається на сідало, може тривалий час сидіти на підстилці, знижується апетит і несучість.

Основними методами посмертної і післязабійної діагностики трихінельозу є класична компресорна трихінелоскопія і перетравлення проб м’язів у штучному шлунковому сокові. Для дослідження використовують литкові, шийні та грудні м’язи птиці.

Складність діагностики цього захворювання методом компресорної трихінелоскопії в тому, що гельмінти Trichinella pseudospiralis не утворюють сполучнотканинну капсулу, тож личинки можуть розташовуватися вздовж волокон, не скручуючись у спіраль. До того ж вони на 30% коротші, ніж Trichinella spiralis.

З урахуванням більшої рухливості безкапсульних личинок у м’язовій тканині, під час компресорного дослідження треба особливо зауважувати на краї зрізів і тканинну рідину.

За високого ступеня інвазії компресорним методом можна виявити трихінели у вигляді спіралей у тканинній рідині. Личинки Т. рseudospiralis найінтенсивніше паразитують у таких м’язах, як масетер, м’язи шиї, язика, кінцівок, міжреберні та грудні. Тому відбирають і досліджують проби саме цих груп м’язів.

Нагадаємо, гризуни – найголовніші розповсюджувачі трихінельозної інвазії.