У профілактиці цирковірусної хвороби важлива біобезпека свинокомплексу

Цирковірус свиней може передаватися від хворих тварин до здорових під час тісного контакту: в одному станку, свинарнику і навіть сусідніх свинарниках, пише журнал The Ukrainian Farmer.

Тому для профілактики захворювання важливе значення має як внутрішня, так і зовнішня біобезпека свинокомплексів.

Інфекційне захворювання відлучених поросят характеризується відставанням у рості й розвитку, ураженнями шкіри та респіраторним синдромом. Збудником інфекції є дрібний вірус із родини Circoviridae. Розрізняють непатогенний (PCV-1) та патогенний (PCV-2) цирковіруси свиней.

Останній надзвичайно стійкий до змін навколишнього середовища та розмножується у клітинах імунної системи. В організмі свиней вірус концентрується переважно в селезінці та лімфатичних вузлах.

Пусковим механізмом для розвитку цирковірусної інфекції у відлучених поросят є стрес, який вони переживають після переведення на дорощування до приміщення, де температура повітря нижча за 18 ℃.

Хвороба уражує не лише слабких, а й цілком здорових поросят, а також свиноматок, у яких здатна викликати аборти.

На посмертній діагностиці найпомітніші зміни в легенях і лімфатичних вузлах. Лімфовузли тварин збільшені, ущільнені, на зрізі – білого кольору. Легені дифузно не стиснені, ущільнені, під час натискання нагадують каучук. Поверхня зрізу крапчаста. Селезінка візуально збільшена, на поверхні зрізу немає ущільнень. За прояву жовтяниці печінка може мати жовто-помаранчевий колір або ознаки атрофії. Нирки збільшені за розмірами й усіяні білими крапками.

Основним методом профілактики цирковірусної хвороби свиней є вакцинація.

Як повідомлялося, неінфекційні аборти у свиноматок найчастіше мають сезонний характер.