Кокцидіостатики не застосовують для курей-несучок

Повністю запобігти кокцидіальній інфекції у птиці лише практичними методами керування неможливо. Однак є способи зменшення ризику зараження, зокрема комплексний цикл вирощування, коли пташник ретельно очищають і дезінфікують між циклами.

Інша стратегія передбачає застосування кокцидіостатиків із вакцинацією живою вакциною чи без неї. пише журнал «Наше птахівництво».

У бройлерів кокцидіостатики додають у корм для профілактики захворювання, а економічні втрати часто пов’язані з перебігом загостреної форми інфекції. Втім, постійне застосування одного типу кокцидіостатиків сприяє розвитку резистентності до них. Це зумовило запровадження системи ротації кокцидіостатиків, однак це також може призвести до перехресної резистентності.

Існують дві основні категорії кокцидіостатиків:

‒ синтетичні;

‒ природні поліефірні іонофори. 

Іонофорні кокцидіостатики працюють шляхом комплексоутворення з різними іонами, зазвичай натрію, калію й кальцію, і транспортування їх через ліпідну мембрану. Це змінює осмотичний та електрохімічний баланс кокцидій. Однак ці наслідки не характерні тільки для еукаріотичних найпростіших: іонофори можуть впливати й на еукаріотичні клітини кишківника. Зрештою цей іонний і осмотичний дисбаланс в організмі господаря може знизити споживання корму та погіршити засвоєння поживних речовин.

Кокцидіостатики не застосовують для курей-несучок, бо вони можуть накопичуватися в яйцях. Натомість молодняк несучок часто вакцинують живими вакцинами, щоб підвищити власні захисні механізми. Це ‒ основна стратегія вакцинації: щеплення з низьким умістом еймерій, що стимулює імунну відповідь. Тобто впродовж певного часу птиця піддаватиметься впливу субклінічної інфекції.