Інтерв'ю

Директор ТОВ «Дунайський аграрій» розповів, як орендуючи 4000 га орної землі під органічними культурами, знайти свою нішу та налагодити експорт

Роман Дяжук
директор ТОВ «Дунайський аграрій»

— Останнім часом аграрії через брак коштів зменшують унесення добрив і ЗЗР. Чи можна припустити, що дефіцит коштів сприяє екологізації виробництва?

 

— На мою думку, між тим, щоб ситуативно не застосовувати добрива через їхню дорожнечу та свідомим переходом на органічне землеробство, дуже велика різниця. Це — тотальне переосмислення звичних інтенсивних підходів до сільського господарства. І далеко не кожен агроном зможе дати раду. На перший погляд, усе просто — сієш собі на землі, не вносиш недозволених препаратів. Проте все відбувається набагато глибше, я б навіть сказав, у свідомості. Перехідний період і сертифікація потребують часу та, зрештою, грошей. Спочатку ти фактично закопуєш свої фінанси в землю, а прибутку не отримуєш — це так звані довгі інвестиції. Я не приховуватиму, минулого року я навіть хотів припинити органічне землеробство і залишити бізнес — мене вмовили клієнти та покупці.

 

— Що, на ваш погляд, нині відбувається на органічному ринку, як він сегментований?

 

— На сьогодні формування ринку ще не завершене, він перебуває в нерозвиненому, зародковому стані. У тій самій Швейцарії органічному руху вже понад 30 років, і всі виробники отримують немалі дотації. У нас же підтримки від держави немає. Тим не менше, я бачу, що кількість виробників щороку зростає, а це означає, що попит усе ж є. Так, Україна поки що не заявляє про себе як світового гравця органіки, але в майбутньому, чому б ні? Тим більше, що експортувати продукцію цілком реально. Чомусь в Україні заведено вважати, що органіка — справа аматорів, дурнів або багатих дурнів. Адже хто свідомо захоче мати вдвічі меншу врожайність? Однак я хочу довести, що прибуток в органіці — просто справа часу.

 

— Яку продукцію ви сьогодні вирощуєте та наскільки це витратно?

 

— Ми вирощуємо пшеницю, ячмінь, ріпак, соняшник, просо, овес, горох. Маємо органічну надбавку в ціні 15% інколи 20%, але, повірте, її не вистачає — все з’їдають витрати на виробництво. Тому заробляю я однозначно менше, ніж мої сусіди, що ведуть звичайне землеробство. Таким чином, моральний аспект, що це здорова та правильна їжа, збереження довкілля й ґрунту — іноді набагато вагоміший, ніж будь-що інше. Проте ще раз наголошу — працювати в органічному бізнесі може далеко не кожен.

 

— Чому ви відмовилися від вирощування органічної кукурудзи?

 

— Наше господарство розташоване на півдні Одеської області, тож традиційно це несприятливий регіон для вирощування кукурудзи. Органічного зерна з неї можна отримати максимум 2–3 тонни з гектара, тоді як за звичайного землеробства — у рази більше. У мене є в розпорядженні є 1200 га зрошуваної землі, і якщо вдасться купити дощувальну техніку, то я зможу отримувати врожай близько 10 т/га органічної кукурудзи. Однак я переконаний, що органічну кукурудзу слід вирощувати, якщо маєш під неї конкретне замовлення.

 

— Чи плануєте розширювати площі чи змінювати структуру площ — наприклад, вирощувати органічні овочі?

 

— Поки що розширення самих площ я не планую — дати б раду цим землям. Щодо нових ніш, то над цим я активно думаю. Півроку тому придбав 2000 курей-несучок — буду отримувати справжні органічні яйця. Тут також не все просто, адже за нормами на одну органічну курку потрібно не менше як 4 метри випасу, а в приміщеннях-пташниках на 1 квадратний метр не має бути більше ніж 6 особин. Доки процес сертифікації пташників триває, я успішно віддаю яйця на інкубацію. Що стосується збуту, то із цим проблем не буде, великих виробників замало, щоб перекрити попит. На зрошуваних землях можна було б вирощувати органічні овочі й зробити спільний проект з якоюсь компанією. Проте, знову ж таки, така діяльність потребує наявності окремих потужностей зі зберігання та переробки, а отже, додаткових витрат.

 

— Чи потребує органічне виробництво спеціальної техніки?

 

— Ні, поки що я послуговуюся вітчизняними тракторами, проте вже цього сезону планую суттєве оновлення парку. Уже встиг придбати нові сівалки та пружинні борони.

 

— Ви кажете про легкість експорту органіки, натомість інші виробники саме це називають найбільшою проблемою — знайти клієнта на нішевий продукт набагато важче, ніж на звичайну кукурудзу та соняшник…

 

— Дійсно, невеликим органічним підприємствам досить важко знайти покупців — іноземців більше цікавлять великі одноразові партії. Взагалі, існує реєстр усіх підприємств в Україні, що мають так званий «зелений листок» (міжнародне маркування органічних продуктів — авт.), він доступний для трейдерів і компаній за кордоном. Якщо у вас є продукт відповідної якості й ціни, то ви цілком зможете домовитися. Я намагаюсь вирощувати зерно суто під форвардні контракти. Так, минулого року я продав 3000 тонн органічної фуражної пшениці компанії «Альфред С. Топфер», а весь обсяг 1000 тонн проса — АФ «Поле» для виробництва органічних круп, частину врожаю соняшнику реалізував виробнику органічної олії — компанії «Каспер». Також встиг почати співпрацю з компанією HiPP — провідним виробником дитячого харчування. Минулого сезону вони закупили в нашого господарства 300 тонн органічного ріпаку. А мій органічний овес придбав виробник вівсяних пластівців — компанія «Діамант».

 

— Яким чином трейдери та покупці перевіряють, чи дійсно продукт, що ви його поставляєте, є органічним?

 

Безумовно, виробники круп й особливо дитячого харчування слідкують за дотриманням технологій починаючи з поля. Представники компанії HiPP кілька разів приїздили спочатку, щоб перевірити стан поля, на якому висівалися ріпак і просо, а потім робили аналізи ґрунту, насіння та пагонів. Іноземні компанії також вимагають не лише відповідних документів, а й намагаються особисто приїхати перед укладанням контракту, подивитися на умови вирощування культур. Я не проти, адже знаю, що все роблю правильно.

— Чи існує проблема з якісним насінням?

 

Оскільки я виробляю обсяг зерна під замовлення, то самі покупці мене забезпечують відповідним посівним матеріалом високої якості. Тут відіграє роль подвійний інтерес — як мій, так і клієнта.

— Чи є у вас досвід самостійного виходу на покупців органічної продукції не через трейдерів і перекупників?

 

Я також часто проводжу перемовини напряму — нещодавно мав зустріч із представниками провідного гравця на ринку органічних продуктів у Німеччині, компанії «Біоленд». Рекомендую виробникам більше їздити на виставки та конференції з органічного виробництва за кордон — окрім розширення кругозору це дає іще й потрібні контакти. Адже виростити органіку — зовсім не означає вигідно її продати.

 

 

Розмовляла Ірина Глотова

Інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».