Точка зору

Не пам’ятаю більш вигідної угоди, ніж та, що наразі укладається з Туреччиною

Андрій Ярмак
економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO)

2 лютого Кабмін України затвердив проект Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною й, за словами Володимира Зеленського, до кінця тижня її буде підписано. Зрозуміло, що кожна з галузей наразі прикидає, що вона від того отримає. 

На мою думку угода про вільну торгівлю з Туреччиною стане однією з найвигідніших для України серед усіх, які були підписані до сьогодні. І я докладно поясню причини таких висновків. 

1. Туреччина є однією з найбільш «захищених» економік. Вона традиційно має досить високі імпортні мита. Тому отримати вільний доступ до цього величезного ринку дуже цікаво.

2. Туреччина знаходиться в іншій кліматичній зоні та не може бути прямим конкурентом України з абсолютної більшості позицій аграрного виробництва. Більше того, Україна та Туреччина чудово доповнюють одна іншу.

3. Туреччина знаходиться близько до України і між нашими країнами прокладений дуже дешевий морський шлях. Якщо ще задіяти і наш Дніпро, то торгівлю можна наростити в рази. При цьому потенціал зростання експорту аграрної та харчової продукції з України до Туреччини вищий, ніж потенціал імпорту до України, тому що у нас і так мінімальні чи нульові мита на товари з Туреччини.

 4. Туреччина вже сьогодні є одним з найбільших ринків збуту для української аграрної продукції. Ми експортуємо до Туреччини олійні культури, олії, зернові, компоненти кормів для сільськогосподарських тварин, цукор, кондитерську продукцію, волоський горіх, бобові тощо. Тобто це ті продукти, яких Туреччина сама не виробляє у достатніх обсягах і залюбки купуватиме їх більше у нас. За деякими з цих продуктів Туреччина для України вже зараз є ринком №1 і в нашої країни з’явилася реальна можливість зміцнити позиції по ним. Візьмемо для прикладу волоський горіх. Після того, як мита на горіх було скасовано для низки країн, Україна майже випала з цього великого ринку і втратила близько 40 млн доларів виручки! Тепер ці позиції будуть повернені. І це лише один приклад на 40 мільйонів.

5. Крім горіху, чудові перспективи для України відкриваються у постачаннях живих бичків та м’яса яловичини. Це великий ринок збуту, який був для нас практично закритий. Не менш цікавими будуть перспективи щодо кондитерської продукції, а це, нагадаю, продукти із високою доданою вартістю.

6. Туреччина – великий реекспортер. Поставляючи продукти до Туреччини, Україна відкриватиме для себе нові ринки збуту. Українські компанії мали такий досвід: після того, як їхні товари потрапляли в Туреччину, їх знаходили на ринках Африки та Азії, а потім вже експортери напряму виходили на постачальника в Україні. Тож це теж важливий аспект, який би я не ігнорував.

7. Збільшення обсягів торгівлі – це завжди нові робочі місця та підвищення рівнів доходів населення. Тому цей фактор є позитивним для України.

8. Товари, які Туреччина постачає в Україну, і до появи угоди не обкладалися митом. Основні позиції це мандарини, лимони, апельсини, ківі, персик, нектарин, абрикос, виноград столовий і тому подібне. Інакше кажучи, частково йдеться про продукцію, яку Україна не вирощує за кліматичних умов. Турецькі помідори та огірки тепличні постачаються у період, коли вирощування цих продуктів у нас обходиться надто дорого, тож вони закривають дешеву нішу.