Точка зору

Читати всім, хто бажає вирощувати лохину

Олег Воробйов
директор ФГ «Грасс авеню»

Ми з дружиною бізнесом на землі займаємося вже шістнадцять років. Наша компанія «Українські газони» відома як виробник готових газонів у рулонах, не менш успішним є центр садівництва «Артвіль». Шість років тому ми замислилися над диверсифікацією бізнесу. Розглядали різні варіанти, зрештою зупинилися на лохині. У 2012 році в селі Забілоччя Радомишльського району Житомирської області заснували ФГ «Грасс авеню».

Промислові плантації лохини в нашому господарстві вже займають 46 га, і ще плануємо досаджувати. Лохину продаємо під торговою маркою Starberries.

Доводиться чути, що багато початківців хочуть зайти в ягідний бізнес. Тим, хто тільки планує це зробити, я раджу добре подумати. Ягідництво –– справа доволі витратна.

Якби я шість років тому знав, у скільки вона обійдеться, то, мабуть, подумав би ще разів десять перед закладанням ягідної плантації. Давайте порахуємо разом. На закладання кожного гектара лохини нам знадобилося 30 тисяч євро. Фактично, щоб засадити 46 га лохиною, ми витратили 1,38 млн євро.

Щороку на догляд –– полив, живлення, обробки, прополювання тощо –– кожен гектар потребує ще десь 5 тис. євро. Нашим плантаціям шість років, тобто за цей час на догляд витрачено стільки ж, що й на посадку, разом понад 2,5 млн євро. І це не враховуючи витрат на інфраструктуру. Добре, що нам не довелося витрачатися на основну техніку, оскільки в нас уже був парк із 11 тракторів та інших машин.

Згодом виявилося, що ніяк не можна обійтися без холодильника. Наразі в нього вже вкладено 11 млн гривень. Крім того, потрібна лінія сортування та пакування, про купівлю якої наразі ведуться перемовини з кількома іноземними виробниками, а це ще, як мінімум, півмільйона євро.

Звісно, ці гроші мають колись повернутися, але окупність іде доволі повільно. Першими ягодами ми смакували тільки на четвертий рік. У 2018 році зібрали перші 40 тонн, у 2019 –– 113 тонн. Небагато, але головне, що повернення вкладень почалося. Зараз усе, що заробляємо, іде на потреби плантації. Тож хочу зауважити: чималі витрати, тривала окупність, розрахунки по кредитах –– це те, що треба обов’язково мати на увазі всім, хто бажає вирощувати лохину.

На дечому, звісно, можна заощадити. Наприклад, можна закласти плантацію на торфовищі або підготувати субстрат із дешевого торфу, хоча зазвичай він низькоякісний. Вартість посадкового матеріалу теж залежить від якості та новизни: сучасні ліцензовані сорти значно дорожчі. Можна зекономити на заробітній платі в районах, віддалених від великих міст, де люди зовсім не бачать грошей і раді працювати за будь-яке заохочення. Можна не робити автоматичну систему поливу. Таких «можна» –– безліч, але все це призведе до втрати якості та врожайності.