Чому наші чорноземи потребують традиційної оранки

Я понад 10 років працюю інженером у ПАП «Агропродсервіс». Увесь цей час ми віддаємо перевагу традиційній оранці, яка дає кращі сходи та вищу врожайність. Проте нинішнє стрімке зростання цін на пальне змушує нас переглядати підходи та шукати менш енергозатратні технології обробітку ґрунту.

Із 9 тис. га землі на нашому відділку ми щороку переорюємо 4 тис. га. Практика доводить, що для місцевих важких чорноземів, наших культур та кількості опадів це найоптимальніша технологія. Наша земля буквально хоче, щоб її орали. Крім плугів, на полях із великою кількістю пожнивних решток ми активно застосовуємо глибокорозпушувачі.

Звісно, ми порівнюємо та аналізуємо результати. Наприклад, після збору сої зазвичай проводимо дискування та сіємо, але іноді пробуємо й орати. Різниця у сходах очевидна, на оранці вони значно кращі, і кінцева врожайність виходить вищою.

Для порівняння маємо сусіднє господарство, яке вже близько 10 років практикує технологію no-till. У них на полях багато бур’янів та шкідників, зерно більш засмічене, а виробництво не таке технологічне. Нам же доводиться значно менше боротися зі шкідниками та працювати з хімічними засобами саме завдяки тому, що ми перевертаємо пласт ґрунту.

Цього року, незважаючи на суттєве подорожчання ресурсів, ми майже не змінювали технології. Єдине коригування — відмовилися від зайвих проходів техніки, які раніше робили просто для того, щоб поле мало кращий вигляд.

Проте якщо високі ціни на пальне триматимуться довго, ми будемо змушені впроваджувати зміни. Замість класичної оранки нам доведеться частіше застосовувати дискування та інші, менш витратні техніки.