Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Точка зору

Чому ми відмовилися від органічного ягідництва

Олексій Лимар
директор ФГ «Лимар», Чернігівська обл.
Поділитись:

Головна причина, яка змусила мене відмовитися від виробництва органічної продукції – відсутність вітчизняного ринку збуту таких продуктів. Наш покупець ще не готовий платити за якість товару, та й торговельні мережі не хочуть напряму працювати з виробником органічної продукції. 

Наприклад, у Чернігові в жодному супермаркеті немає відділу органічних продуктів. Нещодавно пройшовся по магазинах і тільки в одному з них знайшов молочну продукцію одного підприємства, що працює за органічними технологіями, та ще органічний сік, та й ті були прострочені, бо нікому вони не потрібні.

Виробники органічної продукції в основному орієнтуються на закордоння. Основний покупець органічних ягід — Німеччина, крім того, зараз деякі виробники активно працюють із фінами, датчанами, шведами та арабськими країнами. Але з обсягом 1500 кг ягід не вийдеш на закордонних партнерів, що змушує невеличкі фермерські господарства гуртуватися з великими, які мають по 500–1000 гектарів ягідників.

Тож і я одразу, коли сертифікував землю та заклав плантації ягід, вступив до ягідного кооперативу СОК «Київський», до якого входило понад 40 органічних фермерських господарств із різних регіонів України. Члени кооперативу мали змогу за пільговою ціною придбати органічні саджанці малини, отримати консультації щодо технології вирощування органічних ягід, вибору землі, облаштування плантації. А найголовніше, кооператив пропонував своїм членам гарантований збут продукції за європейськими цінами.

Але два роки тому через непорозуміння між засновниками кооперативу він розпався, і невеличкі його учасники, такі, як я, залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Самостійно знайти збут органічному виробнику, коли в тебе під ягідником 1–4 га, практично неможливо.

У перекупників ціна органічних ягід минулого року була лише на 5–10 грн вищою за конвенційні, але ж в органічної продукції собівартість значно вища. Її набагато складніше виростити та зберегти.

Наприклад, бур’яни на площі, відведеній під ягідники, доводиться виводити виключно механічним шляхом: протягом літа ми проводили 3–4 культивації та дискування (земля раніше кілька років не оброблялася). Ще один гарний спосіб –– загущені посадки гарбузів, які гарно придушують усі бур’яни, але їх можна садити лише під час підготовки площі до посадки. Вже закладені ягідники доводиться прополювати вручну.

Інша проблема –– нестача в ґрунті азоту. Наші поліські землі дуже бідні на органіку, рослина за рахунок гумусу не виживе, треба вносити додатково азот. В органічному виробництві гній зі звичайної ферми вносити не можна, бо стандартами заборонено, органічних ферм в Україні лічені одиниці. Залишаються зелені добрива –– посіви бобових, але накопичений ними з осені азот за зиму вимивається. У результаті рослини страждають від нестачі азоту і погано розвиваються.

Держава нас як органічного виробника фактично не підтримувала. Програми підтримки є, але вони так прописані, що в результаті фермер не може ними скористатися. Наприклад, була програма щодо 80% компенсації фермерам вітчизняного органічного посадкового матеріалу. Ось тільки в Україні не було жодного сертифікованого органічного розсадника, тобто купити органічний вітчизняний посадковий матеріал було неможливо, а на закордонний компенсація не поширюється.

Є обласна програма підтримки органічного виробника, за якою господарствам компенсують витрати на сертифікацію ділянки. Але мені, як і деяким колегам, не вдалося отримати цю компенсацію. Нам відмовили, бо ми були на той час членами СОК «Київський» і з сертифікаційною компанією «Органік Стандарт» вели перемовини не напряму, а через кооператив. Компенсацію ми так і не отримали, а це 8–12 тис. грн щороку.

Інша проблема – відсутність пільгового кредитування. Невеличкому фермерському господарству взагалі проблематично отримати кредити, бо державні банки не кредитують, а комерційні вимагають високоліквідної застави (трактора віком до п’яти років, техніка до десяти років). А де її взяти, з яких прибутків купити? Безгрошів’я – загальна проблема нашого малого фермерства.

Ягідництво ми не залишили, у мене й тепер виробництво передбачає мінімальне використання хімічних препаратів та мінеральних добрив. Вирощуємо ремонтантну малину на 1 га, порічки (теж 1 га), трохи ожини, заклали органічний розсадник плодово-ягідних культур на площі 2 га. Співпрацюємо з фермерами, що мають холодильне й заморожувальне обладнання. У цілому наше господарство обробляє 75 га землі.

На жаль, усі програми щодо підтримки фермерських господарств скорочені, пільгового кредитування для малого та середнього сільгоспвиробника немає. На фермерські господарства накладають великі штрафи, що не співмірні з їх доходами. Наприклад, за проїзд широкозахватної техніки польовими дорогами треба платити штраф у 34 тис. грн. Тож малі фермерські господарства зараз вже навіть не на межі, а за межею виживання.

Поділитись: