Сорти вишні південного походження погано переносять зимівлю в багатших на природну вологу північних регіонах. Менш зимостійкими є й вишнево-черешневі гібриди.
|
Чинником, що визначає ареал поширення плодової породи, є її стійкість до комплексу небезпечних умов зимового періоду. Вишня — найбільш морозостійка з-поміж кісточкових порід, і завдяки невибагливості до ґрунтів набула поширення на всій території України, також і в північних регіонах.Вишня невимоглива до температурних умов вегетації.Літнього тепла північних регіонів вистачає для дозрівання її плодів, короткотривалі спекотні періоди Південних регіонів не погіршують стан її дерев та якість плодів.
Ймовірність і ступінь пошкоджень саду морозами визначає не лише зимова температура, її перепади та швидкість зниження, а й зимостійкість сортів, стан насаджень під час вегетації, умови загартування рослин перед зимою.
Пошкодження морозом стаються не лише взимку, а й восени, за різкого зниження температури, коли дерева ще не загартовані. Навесні дерева повністю втрачають зимостійкість від моменту, коли їх бруньки почали розпускатися.
Температурні вимоги вишні
За даними українських селекціонера-еколога Михайла Гущина та фізіолога Марії Соловйової, в умовах України надземна частина більшості районованих сортів вишні пошкоджується за –35…–36 °C. Однак за нормальних умов загартування порода здатна витримувати такі ж морози, що і яблуня (–40…–45 °C), а інколи й –50 °C. Український сортознавець та технолог Корній Третяк фіксував часткове пошкодження бруньок вишні за температури –25…–28 °C, у більш зимостійких сортів бруньки ушкоджувалися за –32…–35 °C.
У Росії вишневі дерева витримували зниження температури до –37…–38 °C, а квіткові бруньки до –32…–34 °C. За морозу –35 °Cтам спостережне значне пошкодження надземної частини вишні, коли ж морози опускалися до –40 °C, вишневе дерево повністю гинуло. Загалом для надземної частини вишні (включно з генеративними органами) критичною температурою є –30…–40 °C, а коренева система вишні гине за зниження температури ґрунту до–10…–15 °C. Дослідники одностайні в тому, що критичними температурами для бутонів вишні є –4…–5 °C, для квіток –0,6…–2,2 °C, а для зав’язі –1…–1,1 °C.
За даними українського еколога та сортознавця Миколи Бублика, сума активних температур вище вищих за+10 °C, яка потрібна для повноцінного вирощування вишні, має сягати 2000–2200 °C. Також протягом вегетаційного періоду повиннобути не менше ніж 80 днів із середньодобовою температурою вищою за +15 °C, а мінімальна температура в період спокою вишневих дерев не повинна опускатися нижче за –30 °C.
Загалом для вирощування вишні придатні регіони, у яких зими із морозами, що нижчі за –30 °C, трапляються не частіше одного разу на п’ять років, умовно придатними є регіони, де такі морози характерні для 21–39% зим, а зони, де взимку подібне зниження температури стається частіше, ніж кожні два роки із п’яти, для вирощування культури непридатні.
Під час зимівлі вишні найсильніше пошкоджуються верхівки, бруньки і тканини однорічного приросту в зоні вузлів. Тканини в середній частині приросту мають вищий рівень морозостійкості.
Пошкодження низькими температурами пов’язане із загальним станом дерев. За ураження листя і гілок грибними хворобами (кокомікоз, клястероспоріоз, моніліоз) морозостійкість плодових бруньок і дерев у цілому різко знижується.
Дослідження зимостійкості
Існує кілька методів оцінки морозо- та зимостійкості плодових дерев. Найпоширеніший — то визначення рівня пошкодження рослин низькими температурами в польових умовах, але цей процес може затягтися на роки. Для прискорення оцінки морозо- та зимостійкості застосовують методи штучного впливу на рослини низькими температурами. Утім, за їх допомогою можна визначити лише морозостійкість, а оцінити зимостійкість досить складно.
В Інституті садівництва НААН запроваджено програму комплексного визначення морозо- та зимостійкості сортів плодових порід. Програма передбачає пряме лабораторне проморожування, визначення електроопору тканин пагонів та диференційний термічний аналіз процесів льодоутворення у тканинах пагонів і бруньок у різні періоду спокою рослин. Для окремих тканин і органів розроблено методику спостереження за процесами аклімації та деаклімації (набуття та втрати морозостійкого стану), та метод визначення потенційної стійкості рослин до дії низьких температур та висушування в зимовий період.
Проморожування зразків в холодильних камерах із наступним визначенням пошкодження тканин — один із найпоширеніших з-поміж інших лабораторних методів. Натомість визначення електроопору тканини приростів, які було піддано дії низьких температур, застосовується набагато рідше, переважно — у дослідженнях канадських та американських учених стосовно плодових та багаторічних декоративних культур. Подібну методику свого часу застосовувала і Маргарита Кушніренко, фізіолог плодових та винограду з Молдови. Такі вимірювання дозволяють оцінити ступінь загартування рослин та визначити міру пошкодження їхніх тканин. Ґрунтований на дослідженні електроопору метод ефективний, бо контролює вихід електролітів із замерзлих тканин, дозволяє проводити кількісне визначення пошкодження тканин і може слугувати тестом на їх виживання.
Стійкість до несприятливих погодних умов зимівлі автори статті досліджували у сортів вишні Фаворит, Радість, Подбєльська, Норд Стар, Тургенєвка, Донецький велетень, Ребатська красуня, Ночка, Альфа та Чудо-вишня.
Зимівля в природних умовах
Дані про природну перезимівлю досліджуваних сортів після кількох років спостережень свідчили лише про незначні ушкодження, які в подальшому слабо позначалися на рості і розвиткові рослин. Найбільш витривалим до дії низьких температур був сорт Норд Стар. У сортів Радість і Ребатська красуня, порівняно з іншими сортами, тканини пагонів виявилися найбільш уразливими до температур зовнішнього середовища. У дерев Донецького велетня в нижній частині пагонів спостерігалися пошкодження генеративних бруньок.
Лабораторна морозостійкість
За проморожування до –25 °C зразків, відібраних із рослин у період глибокого спокою, ушкодження більшості сортів було незначним. Найбільші пошкодження виявлено у верхній частині однорічного приросту, що пов’язано з неповним визріванням тканин. Генеративні бруньки сорту Норд Стар виявились найбільш витривалими. За проморожування до –30°C ступінь ушкодження тканин однорічних приростів і бруньок був в 1,3–2,5 раза вищим, ніж за проморожування до –25 °C. Найбільшою здатністю витримувати температури до –30 °C відзначилися сорти Альфа, Ночка і Тургенєвка. У Донецького велетня значно підмерзла верхня частина приростів. Загалом у досліджуваних сортів найбільш чутливими виявилися генеративні бруньки.
Результати проморожування однорічних приростів у період вимушеного спокою вказують на зниження морозостійкості сортів порівняно з фазою глибокого спокою. У цей період усі тканини пошкоджуються набагато сильніше. Це є наслідком пробудження їх життєдіяльності і підмерзання після відлиг.За проморожування однорічних приростів у період вимушеного спокою до –25 °C більш стійкими були сорти Альфа, Норд Стар, Тургенєвка і Ночка. У Донецького велетня, якому властиві довші прирости, спостерігалося значне, до 40–50% пошкодження приростів та генеративних бруньок. У всіх досліджуваних сортів генеративні бруньки і тканини однорічних приростів у зоні бруньки зазнали більших пошкоджень, ніж тканини приростів у зоні міжвузля. За період досліджень повного пошкодження бруньок низькими температурами не спостережено у жодного із сортів. Це пояснюється особливістю побудови захисних процесів у бруньок кісточкових порід, у яких зародок, що загинув, притягує воду від сусідніх зародків і таким чином підвищує їх морозостійкість.
Така ж закономірність спостерігалась і за проморожування однорічних приростів у період вимушеного спокою до –30 °C. Однорічні прирости та генеративні бруньки сортів Ребатська красуня, Донецький велетень та Чудо-вишня дужче відреагували на проморожування, зокрема, у них було пошкоджено 50–75% генеративних бруньок.
Електричний опір тканин
Підготовка рослин до набуття морозостійкості визначається насамперед глибоким зниженням інтенсивності життєвих процесів після завершення вегетації, котре супроводжується підвищенням концентрації цитоплазми та послабленням метаболічних процесів, унаслідок чого різко знижується рухомість елементів мінерального живлення. За переходу до зимового спокою та розвитку морозостійкості (аклімації) в рослин знижується активність обмінних процесів, включно з іонним обміном. Цим і пояснюється тісний зв’язок між стійкістю рослини до морозу та електроопором тканин рослини, адже основою електропровідності є перенесення заряджених вільних часток — іонів.
Між електроопором тканин і їх морозостійкістю є пряма залежність: у більш морозостійких сортів комплексний електричних опір тканин значно вищий, ніж у менш стійких.
У період вимушеного спокою спостережено істотну різницю електроопору тканин сортів. Так, у контрольному варіанті (без проморожування) найвищий електроопір мали тканини сортів Норд Стар, Альфа й Тургенєвка, натомість у Донецького велетня, Радості і Подбєльської цей показник був найнижчими. Після проморожування приростів до –25 °C та до –30 °C більший електроопір (більшу морозостійкість) мали зразки, отримані з сортів Норд Стар, Альфа і Тургенєвка, і, навпаки, найнижчий електроопір (морозостійкість) — зразки тканин із сортів Ребатська красуня, Подбєльська та Донецький велетень.
Льодоутворення
Під час замерзання переохолодженої води в серцевинних променях деревини та у квіткових зародках кісточкових культур виділяється тепло. Це тепло можна реєструвати на термограмі. Цікавими є дані диференційного термічного аналізу (ДТА) льодоутворення у вишневих приростів, що мають генеративні бруньки. Кількість виділеного тепла там співвідноситься з кількістю відмерлих бруньок.
Льодоутворення у тканинах однорічних приростів та бруньок відбувається не рівномірно та залежить від водно-фізичних властивостей тканин, які значно змінюються під час перезимівлі і відображають процеси розвитку аклімації та деаклімації. Аналіз перебігу льодоутворення дозволяє чітко визначити особливості тепловиділення у тканинах приростів, різних за морозостійкістю сортів вишні.
За співвідношенням амплітудних показників екзотермічних процесів (таких, що супроводжуються виділенням тепла), температур ініціації льодоутворення та температурними діапазонами тепловиділення, проаналізовано перебіг процесів аклімації (загартування) та деаклімації (розгартування) досліджуваних сортів. Визначено, що сорти з північних регіонів характеризуютьсяінтенсивнішим розвитком процесів підготовки до зими, однак вони раніше втрачають аклімацію. За даними ДТА, льодоутворення високий потенціал зимостійкості притаманний усім досліджуваним сортам. Однак більшому ризику під час зимівлі піддаються сорти, що селекційно походять з посушливих (південних) регіонів. Причина — у вищій, ніж у північних з походження сортів, здатності їхніх тканин вбирати воду. За підвищеної вологості восени рослини сортів із південним родоводом накопичують зв’язану мікрокапілярами деревини воду. Під час швидкого охолодження на початку зими виникає небезпека розриву рослинних тканин льодом. Особливо небезпечні умови складаються на ділянках саду із пониженим рельєфом — за перезволоження ґрунту посилюється ризик перезволоження деревини та її пошкодження перепадами температур.
Морозостійкість сортів
Результати досліджень кажуть, що до морозостійких належать сорти середнього терміну достигання Норд Стар, Тургенєвка, Альфа і Ночка, у яких незначне підмерзання можливе лише за суворої зими, а за звичайної зимівлі морозні пошкодження відсутні.
Середню морозостійкість мають сорти Радість, Фаворит і Подбєльська. Під час суворих зим вони можуть значно підмерзати, у звичайні зими пошкоджуються слабо.
Слабу морозостійкість мають сорти Чудо-вишня, Ребатська красуня і Донецький велетень: у суворі зими вони можуть навіть вимерзати, а у звичайні зими їх сади ушкоджуються середньою мірою. Цьому є пояснення: сорти Чудо-вишня і Донецький велетень є вишнево-черешневими гібридами, які значною мірою успадкували анатомо-морфологічну структуру пагонів і бруньок черешні. Це зумовлює їх меншу стійкість порівняно з іншими сортами. Зовсім не морозостійких сортів, які б вимерзали у звичайні зими, серед сортів, які вивчалися, не виявлено.
Олег Китаєв, канд. біол. наук,
Вікторія Кривошапка, канд. с.-г. наук
Інститут садівництва НААН України
журнал “Садівництво по-українськи”, квітень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
