У багатьох прогресивних сільгосппідприємствах нині можна побачити сільгосптехніку з витратою пального, що практично така сама, як в легкового автомобіля. Однак вистачає й машин, яким по 20–30 років, а їх «норма» споживання набагато більша. Відтак, енергоресурси — чи не найсуттєвіша стаття витрат у вітчизняному сільгоспвиробництві. Утім, схоже, навіть і ця проблема має низку альтернативних рішень.
Як показує практика, аграрії зазвичай купують дизель на нафтобазах. Вважається, що там він ліпшої якості (бо «не встигли набодяжити»), та й гуртові ціни — бодай якийсь приємний бонус в наші нестабільні часи. Натомість, заправляючись на АЗС, доводиться переплачувати щонайменше 15% — і ця інформація навряд чи стане новиною для когось із тих, хто вимушений в разі потреби купувати там пальне. Проте, чи кожен знає, що приблизно стільки ж можна заощадити, минаючи посередників?
Вигода… під ногами
Майже кожний в господарстві має великі ємності для пального — і великі бочки, й кількатонні цистерни, й бензовози, а дехто навіть подбав про закопані в землю «правильні» цистерни — для дотримання техніки безпеки й економії простору. То чому б не використати цей ресурс зберігання з максимальною ефективністю? Купуючи дизель і бензин у нафтобаз, які за своєю суттю є просто перекупниками, що купують пальне в державної компанії «Укргазвидобування», Кременчуцького НПЗ чи імпортують, перевозячи на свої нафтобази й продаючи далі дрібним оптом. Різниця в ціні на тонні може сягати до 2000–2500 грн!
Ще кілька років тому працювати з державними нафтогазовими компаніями з відомих причин було доступно лише обмеженому колу. Нині ситуація змінилася кардинально. Зокрема, відкритість для ринку задекларувала компанія «Укргазвидобування», перейшовши на прозорі продажі й запропонувавши особливі умови роботи агропідприємствам будь-якого розміру й типу виробництва. Йдеться про прямі, а в майбутньому й довгострокові форвардні контакти на постачання палива. Причому спеціально для сільгоспвиробників розмір лота зменшено до однієї машини або цистерни.
| Різниця цін на дизель: УЕБ, середній гурт та роздрібні ціни, грн/л |
 |
Умови прямого контракту прості: аграрії можуть безкоштовно акредитуватися на Українській енергетичній біржі, уповноваженій ПАТ «Укргазвидобування» на продаж нафтопродуктів власного виробництва, придбати на торгах пальне й укласти із цією державною компанією прямий біржовий договір — у ньому треба вказати визначені для закупівлі обсяги (вони мають бути співставні з можливостями сільгоспвиробника по зберіганню), оплатити й домовитися про доставку пального в господарство. Далі — покупець має повне право розпоряджатися придбаним товаром на власний розсуд. Надлишки, приміром, можна продати чи залишити на жнива. Якщо ж дизелю не вистачить, завжди є можливість докупити. Плюс, як і мінус, цієї процедури — слід оперативно розрахуватися за пальне, а це потребує великого обсягу оборотних коштів, якщо йдеться про спотовий контракт.
Нові можливості
Для тих, хто не має такої можливості, «Укргазвидобування» спільно з біржею розробляє форвардні контракти на постачання пального — на кшталт форвардів Аграрного фонду і ДПЗКУ, але в цьому разі покупцем буде сільгоспвиробник. Щоб підготуватися до посівної, що розпочнеться в березні-квітні, напередодні доведеться здійснити часткову передоплату, забронювавши таким чином за собою певний обсяг пального. Другу частину може доплатити банк, із яким аграрій працює, а заставою буде власне цей форвардний контракт. Згодом в березні чи квітні, коли за графіком настане час забирати дизель із нафтопереробного заводу, сільгоспвиробник внесе решту суми, але вже за ціною на момент постачання. Загалом, з огляду на економію (близько 20% цін на АЗС), рентабельність сільгоспвиробництва однозначно зросте, відповідно знизиться собівартість сільгосппродукції. Як кажуть експерти, вміння планувати витрати — яскравий показник ефективного керування підприємством. Завдяки таким форвардним контрактам стає доступною можливість зафіксувати потрібний аграрієві обсяг пального, його якісні характеристики, терміни постачання й остаточного розрахунку за наданий енергоресурс. Новий фінансовий інструмент розрахований на тих, хто прагне планувати свої витрати й ефективно розподіляти ресурси. А можливості біржової торгівлі дають змогу залучити максимальний попит на вітчизняні нафтопродукти й налагодити необхідний рівень ліквідності. Біржові торги, зокрема, суттєво знижують можливі корупційні ризики й дозволяють ринку самостійно сформувати прийнятний для учасників рівень цін, а сільгоспвиробникам — купувати ресурс за цінами великого гурту. Щовівторка нафтопродукти торгуються на майданчику Української енергетичної біржі. На її сайті кожен може в автоматичному режимі отримувати інформацію про ціни, за якими були укладені контракти на торгах, і порівнювати їх з тими, що їх правлять нафтобази та АЗС.
Калькулятор споживання
Візьмімо для прикладу аграрне господарство із земельним банком близько 8000 га. На проведення польових робіт його техніці за рік знадобиться в середньому близько 500 т дизелю. Господар може законтрактувати на відкритому біржовому ринку потрібний йому обсяг пального, заплативши всього 30–40% вартості — як аванс. Решту — аж перед постачанням в господарство. За умови, що на кожній тонні вдасться заощадити 2000–2500 грн, за рік лише на пальному економія може становити 1–1,25 млн грн.
Олександр Коваленко, директор Української енергетичної біржі
газета “АгроМаркет”, березень 2016 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
