Для агропідприємств податковий борг на початок нового року, зокрема на 1 січня звітного року, означає втрату статусу платника ЄП 4-ї групи. Погодьтеся, перехід на загальну систему оподаткування — це суттєві витрати на сплату податку на прибуток, земельного податку, плати за спеціальне водокористування. Абсолютно не прийнятна економіка. Крім того, для господарств, що користуються дотаціями, податковий борг має наслідком втрату такої державної підтримки.
Податковий борг — це не лише реальна заборгованість по податках, а й, зокрема, заборгованість через неуважність і прогалини в чинному законодавстві.
Ситуація 1
«Часткове оскарження податкового штрафу»
Підприємство оскаржує результати податкової перевірки. За результатами адміністративного оскарження підприємство вирішує подавати позовну заяву до суду не на всю суму штрафу, а на його частину. За результатами судового розгляду підприємство отримує судове рішення про задоволення позовних вимог. А через деякий час в електронному кабінеті платника висвітлюється інформація про податковий борг. Річ у тому, що підхід податкової безапеляційний — на дату закінчення адміністративного оскарження підприємство узгодило податкове зобов’язання на суму, що не оскаржувалася в суді. Порядок прийняття податкових повідомлень-рішень не передбачає прийняття нових ППР за рішенням про зменшення суми штрафу самого платника податків, а лише на підставі рішення органу, що контролює, чи суду. Тому рекомендації на майбутнє. Найпростіший шлях — оскаржуєте ППР не частково, а загалом. Шлях складніший — вимагайте в податкової окреме ППР на ту суму штрафу, з якою погоджується підприємство. Інакше доведеться проходити складну й не врегульовану бюрократичну процедуру.
Ситуація 2
«Помилки в деклараціях»
Якщо підприємство припустилося помилки в декларації ЄП, наприклад, неправильно вказало ставку чи розмір нормативної грошової оцінки, то відповідно в податковій звітності значиться некоректна сума податку до сплати. Ця сума може бути або завищена, або занижена. Якщо підприємство своєчасно подало уточнення й сплатило коректну суму, то проблем начебто не має бути. Втім, що робити, коли підприємство сплатило коректну суму податку, тобто своєчасно і в повному обсязі, а от уточнення подало із запізненням? Незважаючи на відсутність реальної недоплати, по звітності податковий орган обліковує податковий борг за таким «щасливчиком». Відповідно, підприємство отримує акт камеральної перевірки, де фіскали застосовують санкції ст. 126 ПКУ. А цією статтею передбачено відповідальність за несплату узгодженого податкового зобов’язання. Якщо підприємство не встигло своєчасно подати уточнення, то воно само собі узгодило некоректну суму, — так вважає податкова й не звертає увагу на реальні платежі. Звісно, за таких умов варто входити в процедуру оскарження й доводити, що податок сплачено своєчасно та в повному обсязі. А ось у податковій звітності припущено арифметичну помилку.
ПКУ не оперує таким поняттям, як «арифметична помилка». Визначення цього терміна наявне в доволі давніх листах органів, що контролюють. Під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, припущені платником податку під час заповнення декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, під час виконання арифметичних дій, передбачених в обчисленні об’єкта оподаткування для визначення податкових зобов’язань із податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені в перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок із додатка тощо). І відповідальність за арифметичні помилки чинним ПКУ не передбачено (лист ДПА 11.08.2004 №15316/7/15-2417 (зі змінами від 30.07.2008 №15352/7/16-1117, роз’яснення Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 №06-10/167).
Утім, дуже сумнівно, що органи ДФС сприйматимуть таку позицію. Найшвидше, доведеться звертатися до суду, де разом із практикою на користь платника податків наявна практика і на користь податкових органів.
Ситуація 3
«Дрібні неточності»
Податковий борг часто виникає за сплати аграріями сум ПДФО та військового збору як податкових агентів за орендодавців земельних ділянок. На це впливають: некоректні дані нормативної грошової оцінки. Адже підприємства не розроблять «нормативку» під кожну ділянку (витратно, не вигідно, довго). Довідки про вартість 1 га уже кілька років не видають. Отже, в реальному житті підприємства або користуються «старими» довідками за 2015 рік, або ще гірше — дізнаються інформацію в режимі «сусід сусіду сказав». Правильна сума нормативної грошової оцінки є важливою як і для вирахування орендної плати, так і сплати ЄП, ПДФО, військового збору.
Застосування невірних коефіцієнтів для цілей індексації також є причиною боргів перед бюджетом в частині податків. У цьому контексті варто уважно прописувати умови щодо індексації в договорах оренди та перевіряти коефіцієнти, що слід застосовувати на офіційних джерелах. І наостанок, підприємства часто платять суми ПДФО «наперед». У такому разі варто подати й заяву в довільній формі про спрямування таких платежів у рахунок сум ПДФО майбутніх періодів, інакше ці кошти не мають свого призначення. Звісно, можна оскаржувати виникнення недоїмки за таких умов, і, найшвидше, успішно, але рекомендується запобігати таким ситуаціям через економію часу!
Андріана Мартинів, юрист
газета “АгроМаркет”, грудень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
