ПП «Агроекологія» — найбільше в Україні підприємство, яке понад чотири десятиліття як відмовилося від застосування хімії на своїх землях.
Людині найскладніше пройти випробування владою та грошима — із цим твердженням важко не погодитися. І дуже прикро, коли це випробування не проходять саме землероби, прикро, коли вони не в змозі пройти його з гідністю через надмірну жагу до миттєвого збагачення. Приклади можна побачити повсюдно: недотримання сівозмін, надмірне захоплення агрохімікатами — все це вкупі виснажує український чорнозем, перетворюючи наш рай на справжню неплодовиту пустелю. Прикро, що грошоманія позбавила людей уміння цінувати й шанувати найголовніше — власне ім’я, своїх дітей, честь, Бога, землю.
Про «Агроекологію» не чув хіба тільки лінивий. На сьогодні це одне з найбільших в Україні підприємств, яке працює виключно за технологіями органічного землеробства.
Тоді й тепер
ПП «Агроекологія» розташоване на землях Шишацького та Зіньківського районів Полтавської області. Господарюють на площі 6200 га. Компанія сертифікована як виробник органічної продукції відповідно до стандарту, рівнозначному Постановам Ради (ЄС).834/2007 та 889/2008. У сертифікаті налічується 45 позицій з рослинництва, тваринництва й переробки. ПП «Агроекологія» також сертифіковане за швейцарським стандартом BioSwiss, що дає можливість розвивати експортну діяльність. Підприємство сертифіковане як виробник молока для дитячого харчування, атестоване як племінний завод з розведення української червоно-рябої молочної породи великої рогатої худоби та племінний репродуктор з розведення абердин-ангуської м’ясної породи великої рогатої худоби.
|
| Антоніна Антонець |
Сьогоднішня «Агроекологія» — це не зовсім та «Агроекологія», яка була ще кілька років тому. Відколи прагнення Семена Свиридоновича Антонця — натхненника підприємства та його засновника було з ентузіазмом перейняте новим поколінням, яке продовжує працю, розпочату 40 років тому, тут воєдино переплелися традиції й інновації. Ось як про це розповідає донька Семена Свиридоновича — заступник генерального директора підприємства Антоніна Антонець: «Ми почали експериментувати з різними сільгоспкультурами: якщо раніше вирощували виключно пшеницю, гречку, ячмінь, то минулого року розширили свій асортимент. На полях господарства з’явилися незвичні для нас культури: спельта, нут, соя, льон, голозерний овес. Цього року збираємося сіяти жовтий льон, високоолеїновий соняшник, сочевицю, гірчицю. Придбали олійницю, бо плануємо виробляти різні олії».
Філософія виробництва
В принципі все, що нині робить «Агроекологія», — це справа Семена Свиридоновича: його традиції, його філософія та його бачення. Основне завдання знаний аграрій вбачає у збереженні землі, на якій усі ми живемо. Погодьтеся, справа благородна. Своєю щоденною роботою «Агроекологія» доводить, що можна господарювати без шкоди для довкілля, що органічне землеробство забезпечує стабільність розвитку господарства. Воно, звичайно, не забезпечує надприбутки, бо з природи можна взяти лише те, чим вона ділиться з тобою, проте цього достатньо, бо і продуктивність тварин, і урожайність у цьому господарстві вищі, ніж середні по Україні — наприклад, цього року тут було надоєно 6,6 тис. кг молока на корову за лактацію. І це на власних органічних кормах. «Якби всі господарства працювали, як ми, то стільки б землі було збережено!», — каже Антоніна Семенівна.
Чому інші не хочуть так працювати, як працює вже не перше десятиліття «Агроекологія»? Питання риторичне. Найшвидше тому, що так працювати важче — треба більше мислити й більше брати на себе відповідальності. У традиційній технології достатньо взяти довідник агронома, де все чітко прописано і по строках, і по препаратах, і по обсягах унесення. Взяв довідник — і все, чекай, як написане в довіднику конвертується в нулі на банківському рахунку.
За органічного господарювання більшою мірою залежиш від природи. Як розповіли на «Агроекології», їм інколи доводиться пересівати культури, або непланово використовувати їх на сидеральні добрива. Проте найбільшою проблемою на підприємстві вважають те, що постійно змінюються правила гри: підходи до оподаткування, розмір орендної плати за землю, відчутною є девальвація, зростання цін, а відтак збільшується собівартість продукції та витрати на виробництво тощо. Напружують постійні розмови про продаж землі, непорядна конкуренція на цьому ринку. Тому цілком зрозуміло, чому більшість тих, хто обробляє землю, намагаються заробити якомога більше саме сьогодні, бо на завтра ти можеш лишитися геть без нічого. Отже, кожен виживає, як може.
Асортимент багатогранний
Підприємство пропонує широкий асортимент високоякісних органічних продуктів. Це і борошно з озимої та ярої пшениці, жита, гречки, соняшникова олія холодного віджиму, крупи з озимої та ярої пшениці, ячменю, проса, вівса, кукурудзи, гречки, різноманітні висівки, а також насіння різних культур для пророщування й споживання в системах здорового харчування та для висівання у ґрунт. Загалом органічну продукцію українського виробництва, зокрема пшеницю, ячмінь, соняшник, охоче купує європейський споживач.
Навіяне переглядом кіно…
 |
| М’ясна худоба, як і годиться, цілий рік утримується на вулиці |
З недавнього часу тут крім традиційного тваринництва запровадили занедбане донедавна в Україні м’ясне тваринництво. «Колись подивилася фільм „Австралія”, і там якраз героїня фільму тримала цілі стада схожих тварин м’ясних порід. Тоді замислилася: чому б нам не вирощувати цих „м’ясників” у себе? Це чудовий спосіб переходу у тваринництві до органічних технологій — тварини невибагливі до умов утримання, придатні до випасу. І почали вирощувати. А от якби ми рахували фінанси й довго думали, чи вигідна ця справа або напрям роботи для нас, то ми, мабуть, ніколи б нічого такого й не запровадили. Ми просто робимо те, що нам цікаво. На сьогодні поголів’я абердин-ангусів налічує 600 голів», — хвалиться Антоніна Семенівна.
Деякий час тому ми побачили економічний ефект: продаємо тварин на забій живою вагою понад 600 кг у віці 18–20 місяців за ціною, що значно вища від тієї, що пропонують за молодняк ВРХ молочної породи (до речі, кілограм яловичини в торговельній мережі елітних магазинів коштує понад 450 грн). «До нас часто звертаються ресторанні мережі з проханням продати їм яловичину, — розповідає Антоніна Семенівна, — проте нам із ними працювати невигідно, адже вони просять дуже малі обсяги, певні частини, а в нас бички у віці 15 місяців досягають ваги 450 кілограмів», — продовжує Антоніна Семенівна. — Ми хочемо показати, що, не знущаючись із природи, можна нормально жити й працювати, заробляти гроші. Крім того, таким чином формується та виховується молодь, наступні покоління, які працюватимуть на цій землі, житимуть у цій країні, у цьому світі», — наголошує Антоніна Семенівна.
 |
| Оксана Прокопенко |
Далі до розмови долучилася заступник директора з тваринництва Оксана Олександрівна Прокопенко.
— Зважаючи на специфіку щоденного раціону тварин, які проблеми зі здоров’ям найчастіше виникають у корів?
— Єдиною специфікою нашого раціону для корів є використання лише органічних складових. Тож корови на нашій органічній фермі отримують на кормовий стіл силос, сінаж, сіно, солому та комбікорм власного виробництва. Балансуємо раціони стандартно за загальноприйнятими показниками — ми уникаємо великого навантаження на печінку тварини, що дозволяє мати значно менше проблем з її здоров’ям. Організм корови наповнюємо вітамінами природним шляхом — тварини весь теплий період року отримують зелену масу на кормовому столі. З ранньої весни до пізньої осені корови мають постійний моціон на загонах, тому, порівняно з інтенсивними фермами, мають менше проблем із копитами. Щоб запобігти ускладнень в отеленнях, створюємо максимально комфортні умови як для утримання так і годівлі, коровам у сухостої. Дотримуємося принципу різних раціонів у першій і другій половині сухо стою. Інколи доводиться втручатися у процес отелення. Хоча я переконана, що не треба допомагати корові занадто рано. Якщо теля всередині живе, то треба дати можливість корові самій народити його: тоді й розривів менше, і молоковіддача краща, й теля сильніше. На кожній фермі господарства маємо банк молозива, випоюємо нашим теляткам виключно цільне молоко. Якщо в наших телят трапляються розлади травлення, відпоюємо їх трав’яними чаями: кора дубу, ромашка, деревій, ехінацея, звіробій, м’ята й інші. Щоб у телят менше виникало проблем зі здоров’ям, закупили спеціальні молочні таксі, що дають можливість поставляти телятам тепле молоко. Для профілактики захворювань проводимо планові вакцинації. Наші лікарі ветеринарної медицини не знають, що таке кетоз, ацидоз, зміщення сичуга тощо. Мастити намагаємося вчасно виявляти й лікувати без антибіотиків. Ми не застосовуємо синхронізацію корів, як і в цілому гормони. Корови самостійно приходять в охоту, запорукою чого є здорова годівля, комфортний сухостій і організація правильного розтелення. В окремих випадках стимулювати корів до приходу в охоту намагаємося з допомогою масажів, застосовуємо вітаміни, мікроелементи. Із гордістю можу сказати, що «залізним» показником здоров’я корів є те, що середня лактація по стаду становить 4,2. Ми маємо рекордисток, які вже за 9–11 телям і це не одиниці. В осіменінні незмінно використовуємо червоно-рябих голштинів канадської й американської селекції. Ведемо серйозну племінну роботу, чітко розділяючи телиць за прогнозами майбутніх лактацій, цілеспрямовано вирощуємо нетелей, підбираємо їм достойних биків. Усе осіменіння на фермах штучне як для молочної, так і для м’ясної худоби.
— «Агроекологія» — одне з небагатьох підприємств, де вирощують абердино-ангусів. Який має бути догляд за цими тваринами?
— Абердино-ангусів вирощуємо спрямовано для отримання якісної мармуровості м’яса. Сьогодні стейки з наших биків можна побачити на полицях елітних магазинів столиці. Я завжди наголошую, що корови м’ясних порід на відміну від молочних мають дійсно щасливе материнство, бо їх телятка знаходяться з ними 8–10 місяців після народження. Загалом «м’ясники» не такі вибагливі до умов утримання й мають значно вищий коефіцієнт перетравності корму на фоні молочних порід. В раціонах наших абердинів вища частка грубого корму, вони споживають значно більше сіна й соломи, мають цілорічний моціон на вулиці, оскільки не бояться холоду. І здоров’я мають сильніше, дуже рідко їм потрібна ветеринарна допомога. Якщо створити близькі до природних умови існування, то ветеринарний лікар має стежити тільки за вакцинацією.
Наталія Колос
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
