Удосконалювати фах, контролювати, щоб спілка діяла у ваших інтересах, планувати захист від ризиків і спілкуватися із собі подібними по всьому світу — це й багато іншого вам доведеться робити в кооперативі.
Останнім часом від зовсім різних людей чую дуже багато коментарів про те, що вони зневірились у кооперативах та не бачать сенсу у кооперації, бо вважають її повторенням «колгоспів». Слово колгосп узяте в лапки не випадково, оскільки йдеться не про класичне визначення колгоспу, який є різновидом виробничого кооперативу, а про те, яким його уявляють люди після радянського історичного досвіду.
Спробуємо розібратися із тим, що розуміється під кооперацією, і що слід усвідомлювати, коли сам закладаєш кооператив, або коли вступаєш до кооперативу, що вже існує. Йтиметься як про характеристику кооперативів, та вимоги до їх учасників, так і про те, що самі учасники очікують від кооперативу. Почнемо із визначення кооперативу, яке дав Міжнародний Кооперативний Альянс (ІСА) у 1995 році. Кооператив — добровільне автономне об’єднання людей, створене для задоволення спільних економічних, соціальних та культурних потреб за допомогою спільного та демократично контрольованого підприємства.
Тобто, згідно із цим визначенням, у кооперативі не існує якихось «їх», які зобов’язані не лише усім керувати та усе вирішувати, а ще й ощасливлювати та збагачувати решту учасників. За вступу у кооператив є лише «ми», і це означає, що кожний із членів має не лише певні права, а й обов’язки, які доведеться виконувати. Також слід чітко усвідомлювати, що в успіхах та невдачах кооперативу є частка вини та звитяги кожного із учасників спілки. >>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
