Агромаркет

Хто має право на помилку

Хто має право на помилку

Ринок адаптується до нової ризик-орієнтованої системи офіційного контролю за виконанням вимог харчового законодавства.  

 

Про те, що харчові продукти мають бути безпечними, а всі етапи їх виробництва — належним чином контрольованими, теоретично відомо всім операторам ринку. Втім, чи достатньо заходів вони запровадили для дотримання вимог харчового законодавства? Це має з’ясувати державний контроль: моніторинг, інспектування й аудит процедур, заснованих на принципах НАССР. На часі — розбудова ризик-орієнтованої системи офіційного контролю.  

 

Позитиви й виклики 

 

Державний моніторинг й інспектування проводять без попередження. Про аудит попереджатимуть тільки за три робочих дні — аби краще організувати процес: забезпечити присутність відповідальних працівників, наявність відповідної документації, роботу виробництва. Оператор ринку тільки знатиме, скільки разів його планово перевірятимуть протягом року, але дата приходу інспектора буде йому невідома. 

 

З боку виробників нині часто можна почути застереження: чи зможе державний інспектор об’єктивно оцінити ситуацію, якщо в законодавстві не вказано шляхи його виконання? чи не зловживатиме службовим становищем? чи не перетвориться офіційний контроль на свавілля інспекторів? якими документами «прикритися» під час перевірок? 

 

Позитивом нового харчового законодавства є наявність багатьох стримувальних чинників, що мають стати своєрідним захистом доброчесного виробника. Втім, він сам, обираючи спосіб виконання вимог законодавства (впроваджуючи процедури), повинен мати відповідні знання, логічно обґрунтувати свої рішення й перевірити їх ефективність. Якщо такий підхід застосовано, то під час перевірки буде легко надати докази виконання вимог. З іншого боку, законодавство передбачає кваліфікаційні вимоги до державних інспекторів. Ідучи на перевірку, інспектор повинен ще й розуміти технологію підприємства, яке перевіряє. 

 

Що інспекторові зась 

 

Аби забезпечити однаковий підхід до всіх операторів ринку під час інспектування чи аудиту, передбачено застосування вичерпних переліків запитань — актів перевірок. Кожне запитання цих актів містить посилання на вимоги Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» та/або наказу Мінагрополітики «Про затвердження Вимог щодо розробки, впровадження та застосування постійних процедур, заснованих на принципах Системи управління безпечністю харчових продуктів (НАССР)» від 01.10.2012. Це означає, що інших вимог державний інспектор висувати не може. 

 

Важливою деталлю актів перевірок є вимога до державного інспектора чітко обґрунтувати кожну невідповідність. Тобто у всіх документах міститиметься графа «Детальний опис», у якій інспектор повинен чітко вказати суть невідповідності, описати ситуацію, документи чи результати розмови з працівниками підприємства, що дає підстави зафіксувати невідповідність. 

 

До речі, є перелік невідповідностей, за які не передбачено жодних санкцій, якщо їх вчинено вперше протягом трьох років (згідно зі ст. 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» №2042). Тобто закон дає право на помилку, якщо це не створює загрозу здоров’ю споживача. Дуже важливо, щоб виробник вчасно ліквідував не лише невідповідність, а й виявив і усунув причину невідповідності (коригувальні дії), щоб не допустити повторної появи та можливих санкцій. 

 
 

 

Корисна несподіванка 

 

Вельми обережно виробники ставляться до норми закону про перевірки без попередження. Так, це на перших порах може бути незвичним. Однак, якщо бути справедливим, чи були об’єктивними перевірки, що проводили з попередженням не менше ніж за 10 днів (а фактично й раніше), коли оператор ринку заздалегідь знав дату проведення інспекції, міг підготувати документи, спланувати виробництво так, щоб показати тільки найкращі сторони? Чи з погляду нас як споживачів такі методи перевірок давали уявлення державному інспектору про реальний стан речей на виробництві? Відповідь однозначна: ні. Така ситуація не задовольняла жодну зі сторін. Інспектор не мав уяви про діяльність підприємства у штатному режимі, споживачі мали значні шанси отримати невідповідну продукцію, а сумлінні виробники потерпали від недобросовісної конкуренції. 

 

Нове харчове законодавство зобов’язує операторів ринку запровадити постійні процедури. А перевірити їх застосування на практиці кожного дня можна тільки перевірками без попередження. 

 

Які опції в пріоритеті 

 

Ще один важливий нюанс — під час заходів державного контролю пріоритетним є перевірка здійснення процесів, а не ведення документації. Навчаючи державних інспекторів, ми постійно наголошуємо на цьому. Відповідним чином розроблено акти перевірок. Тобто обґрунтовування невідповідності тільки відсутністю документації не є достатнім для державного інспектора. Він повинен переконатися, чи є умови для виконання процесів, чи персонал має потрібні знання, перевірити, чи існують інші, ніж документація, докази. Оператор ринку на свій розсуд будує систему внутрішньої документації. Така опція особливо важлива для малих підприємств, де немає змоги вести великий обсяг документації. 

 

Першою, нехай навіть не зовсім ідеальною спробою запровадження європейського, ризик-орієнтованого підходу до проведення заходів офіційного контролю операторів ринку харчових продуктів, є постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення планових заходів державного контролю Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» від 31.10.2018 №896. 

 

Критерії ризиків 

 

Підприємства перевірятимуть, поділяючи на категорії залежно від ступеня ризику (від діяльності й продукції, яку виробляють, обсягів ринків збуту та міри виконання вимог законодавства). Критерії оцінювання ступенів ризику, зокрема, такі: 

 

1. Продукти. Оскільки вони за своєю природою мають різну схильність до забруднення небезпечними чинниками, то підприємства, що виготовляють готову до споживання продукцію, завжди матимуть найвищий ступінь ризику за цим критерієм. Наприклад, страви, які виготовляють у закладах громадського харчування, становлять більший ризик, ніж продукція первинного виробництва. Беруть до уваги й такі параметри, як обсяги виробництва та спосіб дистрибуції. Що більше продукції виготовлено, наприклад, за день, то більше людей під загрозою в разі невідповідності, й масштабніші заходи потрібно вжити для відкликання чи вилучення небезпечного продукту.

 

 

 2. Процеси. Що більше вони впливають на продукт, то більший ризик появи невідповідності. Й справді, за виробництва, наприклад, кисломолочної продукції потрібно враховувати багато небезпечних чинників, наприклад, антибіотики, пестициди, солі важких металів у сировині, можливий негативний вплив матеріалів, із яких виготовлено упаковання, забруднення через неналежне прибирання й технічний стан обладнання тощо. Тоді як транспортній компанії достатньо контролювати температуру транспортування та справність і чистоту транспортного засобу. 

 

3. Ефективність. Найкращою характеристикою ефективності системи є те, як невідповідній продукції підприємство запобігає потрапити на ринок. Ідеться про побудову продуманої системи НАССР, що охоплює всі продукти й процеси, а також про запровадження процедур, що підвищують її ефективність, — коригувальні заходи, простежуваність, процедуру вилучення та відкликання продукції. Тут також ураховують результати державного моніторингу протягом останніх двох років: якщо виявлено відхилення, то це означає, що система НАССР не спрацювала. 

 

Що ж до системності у виконанні вимог законодавства, то цілком справедливим є те, що підприємства, на яких не виявлено жодних порушень або порушення є незначними, планово перевірятимуться не так часто. Це найважливіший і найсуттєвіший критерій, що дозволяє підприємству переміститися на одну-дві категорії й таким чином зменшити кількість перевірок протягом року. 

 

*** 

 

Нехай там як, Україна сьогодні розбудовує нову, ризик-орієнтовану систему офіційного контролю за виконанням вимог свого харчового законодавства. Ця система ґрунтується на принципах і підходах, які успішно діють у країнах Європейського Союзу. Основний принцип у тому, що відповідальним за безпеку харчових продуктів є передусім оператор ринку, обравши найоптимальніший спосіб для своїх умов і застосувавши необхідні знання. Натомість ризик-орієнтована система офіційного контролю скерує перевірки на підприємства з високим ризиком (що мають проблеми з виконанням вимог харчового законодавства). Це дасть змогу вибудувати добросовісну ринкову конкуренцію й гарантувати безпечність продукції, яку ми споживаємо. 

 

 

Юрій Оглашенний, старший експерт з НАССР Проекту ЄС “Вдосконалення системи контролю безпечності харчових продуктів” 

газета “АгроМаркет”, березень 2019 року

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ