Сподіваємося на краще

  У господарстві «АгроРось» планують максимально продумано та послідовно виконувати всі етапи посівної

Осіння посівна нині викликає тривожні настрої в аграріїв. До того ж їхні думки різняться — від категоричного «навіщо сіяти, якщо ціна на зерно нині нижча за його собівартість» до «сіяти треба однозначно і технологію порушувати не маємо права». Менше з тим, питання зменшення собівартості виробництва нині актуальне як ніколи. Які плани на посівну мають у ТОВ «АгроРось», ми запитали в засновника і генерального директора компанії Петра Євича. Думаємо, що їхній багаторічний досвід і відпрацьована технологія вирощування озимини багатьом стане в пригоді. 

— Пане Петре, незабаром розпочнеться осіння посівна. Яку структуру посівних площ озимини плануєте? Чи змінилася вона проти попередніх років? 

— У структурі посівних площ озимини перевагу віддаємо зерновим колосовим. Їхня частка в загальній структурі озимини становить 20–25% включно з насіннєвими посівами озимої пшениці та озимого ячменю. На технічні культури, зокрема ріпак, припадає близько 15–20%. 

Як порівняти з минулими роками, структура посівних площ кардинально не змінюється. Але остаточно вирішуватимемо після збирання попередника, зважаючи на наявність вологи в ґрунті, а також на економічну ситуацію, що складеться на період збирання. 

— Яке місце озимині належить у вашій сівозміні, зокрема й з економічного погляду? 

— У нашому господарстві пшениці та ріпаку належить провідне місце в сівозміні, бо ці культури найшвидше звільняють поле, є добрими попередниками та дають змогу якісно підготувати ґрунт під наступну культуру, провести боротьбу з бур’янами, сезонно розвантажити техніку. 

Безперечно, озимі культури мають більший потенціал урожайності, що, своєю чергою, зменшує затрати на їх вирощування. Тому для нас вони є економічно вигідними культурами. 

— Про особливості вирощування ріпаку у вашому господарстві ми детально розповіли в минулому номері журналу. А яка технологія вирощування пшениці найбільше себе виправдала у ваших умовах? 

— У нашому випадку класична технологія вирощування пшениці виправдовує себе з економічного боку та добре підходить до нашої кліматичної зони. Так, для якісної підготовки поля під сівбу озимої пшениці потрібно якомога раніше звільнити поле для забезпечення якісної підготовки ґрунту. Тому озимину сіють після бобових (горох, соя) та після ріпаку. Відтак після збору культури попередника проводимо дискування на глибину 20 см для запобігання випаровування вологи та для перемішування пожнивних решток. 

В основне підживлення вносимо азотні, фосфорні та калійні добрива, також у зимовий період по мерзлоталому ґрунту вносимо КАС 28. 

Основними заходами захисту є внесення гербіциду на початку кущення для боротьби зі злаковими та дводольними бур’янами. У фазу кущення до виходу в трубку проводимо рістрегуляцію з унесенням фунгіциду та інсектициду для запобігання вилягання, поширення хвороб і шкідників. Завершальним етапом є внесення фунгіциду для запобігання фузаріозу колоса з додаванням карбамідної суміші — для кращого якісного наливання зерна. 

Провідним напрямом діяльності нашого господарства протягом усього періоду господарювання є також насінництво пшениці. Щороку проводимо сортозаміну та сортооновлення насіннєвих площ. Відповідно кожного року проводимо оцінку та добір сортів для певного регіону, типу ґрунту, технології. Намагаємось напрацювати рекомендації щодо вирощування пшениці за певних погодних умов того чи іншого аграрного року. 

— Які ризики для проведення посівної ріпаку та пшениці бачите вже тепер. Як плануєте їх нівелювати? 

— Одним з основних ризиків для сівби ріпаку та пшениці є брак вологи в посівному шарі ґрунту. Тенденції цього року вказують на те, що запас вологи для сівби цих культур може бути недостатній. Тому основними заходами для подальшого отримання сходів буде вчасне закриття вологи після культури попередника. Водночас будемо регулювати глибину закладання зерна відповідно до погодних умов, які складуться на момент посівної. Можливо, доведеться сіяти озиму пшеницю та ячмінь у суху землю, застосовуючи, так би мовити, комірний метод сівби. Але будемо сподіватися на дощик. 

— На отримання дружних сходів впливає не лише наявність вологи, а й строки, норми сівби, глибина загортання насіння, кількість унесених добрив. Якими є ці показники для пшениці та ріпаку у вашому господарстві? 

— Зважаючи на те, що строки сівби є одним з основних чинників для отримання дружності сходів і доброго входження в зиму, ми до цього ставимося відповідально. Оптимальними строками для сівби озимої пшениці в нашій кліматичній зоні є друга-третя декади вересня. За нормальних умов забезпечення  вологою та температурою навколишнього середовища глибина загортання насіння пшениці становить 4–5 см, з нормою висіву 3,5 млн шт../га. 

Для ріпаку оптимальними строками є перша-третя декади серпня. Сіємо ріпак у нормі 400 тис. нас./га з глибиною загортання насіння 2–3 см, одночасно вносячи добриво (діамофоску). 

— Які сорти озимих зернових плануєте сіяти? Чому віддаєте перевагу саме їм? 

— Будемо сіяти сорти м’якої пшениці, які вирощуємо в господарстві: Бонанза, Тобак, Скаген, Гюстав, Ахім, Колоніа та озимий фуражний ячмінь Майбріт і Люсьєн. Ці сорти були вибрані тому, що добре пристосовані для наших погодних умов. Вони високоврожайні та мають високу зимостійкість, високе кущення, забезпечують отримання високоякісного зерна. Окрім того, не дуже вимогливі до ґрунтів і мають високу стійкість до хвороб, зокрема борошнистої роси й іржі. 

— Нині через значне зростання цін на основні засоби виробництва аграрії опинилися в складній ситуації. Чи не плануєте у зв’язку з цим вносити зміни в технологію вирощування ріпаку та пшениці? 

— Зважаючи на теперішню ситуацію з цінами на основні засоби виробництва, ми будемо максимально продумано підходити до всіх етапів посівної, строго дотримуватимемося послідовності процесів. Щодо добрив, то будемо вносити комплексні, але норми внесення плануємо знизити на 10–20%. 

— Поділіться своїм досвідом, як зменшити собівартість виробництва зерна озимини за теперішніх умов. 

— Як відомо, частка добрив є найбільшою в загальній структурі витрат на виробництво зерна. Тому для зменшення собівартості виробництва оптимальним заходом є зменшення витрат саме на цю складову. Відтак наступного сезону ми плануємо зменшити кількість унесення мінеральних добрив і перейти на комплексні добрива. 

Окрім того, слід звернути увагу на продуктивніші сорти культур. Саме тому ми й обираємо нові високоврожайні сорти пшениці та ячменю — які саме, я вже розповів. 

Зменшення кількості проходів по полю технікою не лише запобігає ущільненню ґрунту, а й значно економить ресурс. А якість обробку ґрунту зберігається внаслідок запровадження сучасної високопродуктивної техніки. Тому ми практикуємо комбіновані обробітки з використанням комплексних агрегатів. Ось ці складові й дають нам змогу заощаджувати без погіршення якості роботи та відповідно кінцевого продукту.