А далі що
Українські птахівники втрачають конкурентоздатність на зовнішніх ринках. Чому так відбувається і які наслідки це матиме для економіки й пересічних громадян, розповів Сергій Карпенко, виконавчий директор асоціації «Союз птахівників України».
Українські виробники тваринницької продукції протягом останніх років працюють в умовах стабільного погіршення кон’юнктури ринку. У нашій державі все ще не створено оптимальних умов для підтримки розвитку тваринництва. Все ще не розв’язано важливі для бізнесу питання, як-от: здешевлення кредитів, спрощення оформлення дозвільних документів, покращення інвестиційного клімату тощо. Проте ми все ще залишаємося важливим гравцем на міжнародних ринках. Як змінюватиметься експорт вітчизняної птахівничої продукції, чи призведе підвищення її собівартості до зменшення попиту та про необхідні кроки, які дадуть змогу українським птахівникам тримати провідні позиції на світовому ринку Сергій Карпенко розповів виданню «Наше птахівництво».
— Пане Сергію, яке місце сьогодні займає Україна у світі як експортер птахівничої продукції?
— Торік Україна підтвердила статус одного з найбільших світових експортерів м’яса птиці та покращила свої позиції в рейтингу країн-експортерів, піднявшись на шосте місце.
За 12 місяців 2021 року вітчизняні виробники реалізували за кордон 460,5 тис. тонн цієї продукції, що перевищує показник 2021 року на 5,8%. Це новий рекорд експорту за роки незалежності України.
Натомість не можемо поки похвалитися такими ж успіхами в експорті яєць та яєчних продуктів, обсяги постачань на зовнішні ринки яких в 2021 році значно скоротилися. Це наслідок 23% скорочення обсягів внутрішнього виробництва яєць, яке було за підсумками минулого року. Експорт яєць скоротився на 62% і становив 681,5 млн штук, а експорт яєчних продуктів — на 40% до 5 тис. тонн. За підсумками 2020 року Україна входила до десятки найбільших країн — експортерів яєць, займаючи дев’яте місце. Очевидно, що показники експорту минулого року значно погіршать позиції країни в цьому рейтингу.
Безумовно, Україна як виробник продукції птахівництва має значний експортний потенціал, що за виваженої державної політики щодо галузі та сприяння у розширенні доступу до зовнішніх ринків здатен значно збільшити обсяги зовнішньої торгівлі. Українська продукція відповідає всім світовим стандартам якості та безпечності, маємо вдале географічне розміщення щодо основних світових експортних ринків, наявна достатня кормова база й конкурентна собівартість виробництва — все це є передумовою до подальшого нарощування експорту.
Однак минулий рік, і особливо його друга половина, вносить сумніви в подальшу конкурентоздатність нашої продукції на зовнішніх ринках. Підвищення вартості комбікормів, аномальний ріст витрат на енергоносії на фоні скасування пільгового оподаткування підприємств із виробництва м’яса бройлерів і яєць заклали підвалини для стагнації як виробництва, так і експорту в майбутньому. Розвинуті країни світу в кризовий пандемічний період намагаються підтримати внутрішнього виробника та стимулювати експорт через різноманітні механізми, зокрема здешевлення кредитів, компенсації інвесторам, створення нових виробничих потужностей та робочих місць, допо мога в оформленні дозвільних документів, забезпечення виробництва всіма необхідними комунікаціями (шляхи, газ, електроенергія, водопостачання), знижена ставка ПДВ 5–7% на тваринницьку продукцію. Наша ж держава, навпаки, посилює податковий тиск. До речі, в країнах ЄС з другої половини 2022 року запроваджують нульову ставку ПДВ на харчові продукти, тобто українська продукція буде значно програвати в конкуренції походженням з європейських країн. Україна повинна зробити адекватну дзеркальну відповідь. І якщо не запровадити нульову, то треба хоча б знизити до 7–10% ставку ПДВ на харчові продукти. Оскільки програш у конкуренції європейським виробникам на внутрішньому ринку призведе до втрати власного виробництва, і насамперед такої галузі, як тваринництво.
Отримання доступу до ринків нових країн та подальша стагнація внутрішнього споживання стимулюватиме підприємства дедалі більше експортувати свою продукцію на зовнішні ринки. З кожним роком конкуренція на цих ринках продукції птахівництва лише посилюється. Традиційні країни-імпортери намагаються застосуванням нетарифних методів і ветеринарно-санітарних заходів обмежувати імпорт для стимулювання розвитку внутрішнього виробництва. Тому робити прогнози обсягів експорту завжди складно. Неможливо передбачити розвиток подій на конкретних ринках країн, які особливо є чутливими в плані експорту нашої продукції. І минулий рік це лише підтвердив. Сьогодні не можливо спрогнозувати обсяги власного виробництва з огляду на умови, в які поставлені виробники. Важливо мати благополучну епізоотичну ситуацію щодо хвороб птиці, зокрема пташиний грип, який стрімко поширився наприкінці минулого року в різних країнах світу. Торішні спалахи пташиного грипу в Україні суттєво вплинули на обсяги експорту, а деякі країни використали це як цілком легальну зброю для закриття доступу української продукції на їхній ринок. Скасування обмежень триває по цей день.
Ми все ж сподіваємося, що тогорічні рекордні показники експорту м’яса птиці збережуться і в наступному році, а стабілізація внутрішнього виробництва яєць стане підґрунтям для збільшення обсягів експорту.
— Які країни є нашими основними конкурентами на міжнародних ринках?
— Основними конкурентами на міжнародних ринках м’яса птиці є найбільші світові виробники цієї продукції: Бразилія, США, країни ЄС, передусім Польща, Таїланд, Туреччина.
На зовнішніх ринках яєць конкуренцію нам складає продукція з Туреччини, Іспанії, Польщі, Росії, Білорусі та США.
— Розкажіть про найпривабливіші ринки для українського виробника. Що треба зробити, щоб туди вийти зі своєю продукцією?
— Найпріоритетнішими ринками для подальшого розвитку експорту є країни Азії, зокрема КНР, MENA (регіон Близького Сходу та Північної Африки) та країни ASEAN (В’єтнам, Малайзія, Філіппіни, Індонезія). Крім цього, слід відзначити важливість відкриття ринків США, Канади, ПАР, Мексики, розвиток експорту до країн ЄС та Великої Британії, Королівства Саудівська Аравія, Іраку.
Процес відкриття ринку переважної більшості країн світу складається з двох основних аспектів: оцінювання системи контролю за виробництвом продукції птахівництва і погодження міжнародних ветеринарних сертифікатів та інспектування компетентним органом країни-імпортера вже самих підприємств, потенційних експортерів продукції.
Ключову роль у цьому відіграє Держпродспоживслужба, яка є компетентним органом із питань ветеринарії в Україні. Питання розширення експортних ринків є одним із пріоритетних в роботі як Держпродспоживслужби, так і інших органів державної влади та асоціації. Нині триває робота з отримання доступу експорту м’яса птиці до ринків: КНР, Соціалістичної Республіки В’єтнам, Південної Кореї, Республіки Чилі, США, Канади, Малайзії, Мексиканської Республіки. Щодо яєць та яєчних продуктів: КНР, Соціалістична Республіка В’єтнам, Єгипет, Марокко, Ісламської Республіки Пакистан, Мексиканської Республіки, США, Канади, Королівства Саудівська Аравія.
Це ті ринки, на які вітчизняні виробники можуть потрапити зі своєю продукцією найближчим часом. Точний час отримання дозволу на експорт передбачити важко, оскільки в кожному окремому випадку здійснюється величезний обсяг роботи, опрацьовуються запитальники, здійснюються інспекційні місії, узгоджуються форми міжнародних ветеринарних сертифікатів тощо. Іноді цей узгоджувальний період може затягуватися на роки — все залежить від того, чи зацікавлена країна-імпортер у постачаннях нашої продукції. Якщо є певна зацікавленість, то період відкриття ринку може відбуватися доволі швидко — експорт відбувається під гарантії компетентного органу з узгодженням форм міжнародних ветеринарних сертифікатів.
— Чи залишаться вітчизняні виробники конкурентоздатними на зовнішніх ринках після збільшення собівартості виробництва птахівничої продукції?
— Про це ми вже говорили. Сьогодні держава фактично самоусунулася від належної підтримки птахівництва та вважає, що галузь самодостатня й повинна платити податки на рівні промисловості, нехтуючи соціальною значущістю галузі, доданою вартістю її продукції, експортно орієнтованістю та ставлячи під загрозу не лише експорт продукції птахівництва, а й продовольчу безпеку країни.
За останній рік збільшення собівартості продукції птахівництва відбулося по всіх її складових і насамперед через аномальний ріст вартості комбікормів та енергоносіїв, додали в ціні ветеринарні препарати, тара та пакувальні матеріали. Якщо раніше ми говорили про конкурентні внутрішні ціни на зернові та олійні культури для виробників, то сьогодні вони їх купують за світовими цінами, а інколи і вище, енергоносії, ветеринарні препарати, кормові добавки, обладнання — все купується за світовими цінами. Податкове навантаження на галузь суттєво збільшується, при цьому інвестиційні інструменти, які діяли протягом багатьох років, для галузі майже повністю скасовані. Найбільшими нашими перевагами зараз, мабуть, будуть вертикальна інтеграція та відносно нижчий рівень заробітних плат.
Головним завданням на цей рік для експортерів буде пошук шляхів зменшення собівартості продукції для підтримки належного рівня конкурентоздатності на зовнішніх ринках, яка однозначно зменшилася щодо продукції основних наших конкурентів.
— Розкажіть, як змінилася собівартість виробництва птахівничої продукції в Україні після подорожчання енергоносіїв, вартості кормів тощо. До чого це призведе у найближчому майбутньому?
— Під час здійснення виробничої діяльності птахівничі підприємства споживають природний газ за утримання птиці й вирощування молодняку, забою і виробництва м’яса птиці та продуктів його перероблення, виробництва яєчних продуктів. Це основний енергоносій, від якого напряму залежать виробничі процеси у птахівничій галузі.
Галузь птахівництва є найбільшим споживачем природного газу серед усіх галузей агропромислового комплексу.
За минулий рік ціна природного газу для промислових споживачів значно виросла: з 7,0–8,5 грн/м. до 20–23 грн/м. у вересні й до 34,50–35,00 грн/м. у грудні 2021 року. Відповідно, це не могло не позначитися на структурі собівартості продукції. Для порівняння: частка енергоносіїв у собівартості 1 кг м’яса бройлерів у першому кварталі 2020 року становила 1,60 грн. Цей самий показник у першому кварталі 2021 року вже становив 2,11 грн на кілограм. Надалі частка енергоносіїв у собівартості виготовленої продукції значно зросла і становить у листопаді 2021 року близько 4,00 грн на кілограм, а в грудні 2021 року — 6,40 грн на кілограм. Закупівельні ціни на січень становили 59,00– 62,00 грн/м., що відповідає показнику у 14,00 грн частки енергоносіїв у собівартості 1 кг м’яса птиці та становитиме більше ніж 30% від загальної собівартості.
За таких показників у підприємств немає іншого шляху, ніж суттєво скоротити або взагалі зупинити виробництво. Виробники, які мають неконкурентну собівартість та працюють лише тоді, коли отримують прибуток під час реалізації продукції, однозначно змушені будуть зупиняти виробництво та відновлювати його вже із суттєвим зниженням цін на газ. Ні до чого позитивного така ситуація не призведе. За скороченням виробництва відбувається ріст цін на кінцеву продукцію, а за і так низької купівель ної спроможності населення наслідком стане скорочення споживання м’яса птиці. А значить, вітчизняне якісне м’ясо птиці може бути замінено імпортним, що остаточно знищить галузь українського птахівництва, яке відроджувалося в Україні останні 20 років.
Наразі в Уряді України розробляють рішення, згідно з якими планують забезпечити виробників харчових продуктів, які мають соціальну значущість, газом власного видобутку за фіксованою пільговою ціною. Сподіваємося, що такий механізм запрацює найближчим часом і виробникам як мінімум не буде приводу підвищувати ціну на кінцеву продукцію — м’ясо і яйця.
— Як сьогодні вигідніше реалізовувати продукцію — продавати на внутрішньому ринку чи експортувати?
— Внутрішній ринок завжди був і залишиться пріоритетним в структурі реалізації продукції птахівництва. Експорт — це додатковий канал збуту продукції, який дає змогу збільшувати виробництво та, відповідно, прибутковість бізнесу.
Не всі виробники можуть виступати потенційними експортерами. В основному в нинішніх умовах ними можуть бути лише потужні сільськогосподарські підприємства, які мають можливості для акумуляції всіх чинників виробництва та формування інфраструктурного середовища для здійснення експорту. Передусім виробник повинен елементарно мати можливість сформувати мінімальну партію товару, що сьогодні не всім до снаги. Для того, щоб постачати продукцію на зовнішні ринки, виробник має виробляти продукцію, яка буде конкурентоздатною за ціною, матиме високу якість, відповідатиме всім міжнародним стандартам безпечності продукції. Окрім цього, підприємства повинні постійно працювати над дослідженням ситуації на зовнішніх ринках, щоб швидко реагувати на зміни кон’юнктури ринку та законодавчі зміни. Для цього потрібен відповідний професійний менеджмент.
Однозначної відповіді, де вигідніше сьогодні реалізовувати продукцію, немає. Кожен виробник і якщо він експортер намагається поставляти продукцію на той ринок, який приноситиме найбільший прибуток. Експортні ринки відрізняються своєю специфікою в багатьох аспектах: цінах, асортименті, логістиці, регулюванні тощо. Сьогодні вигідніше експортувати, завтра продавати на внутрішньому ринку, сьогодні в одному регіоні більша прибутковість, завтра в іншому. Звичайно, є усталені зовнішні ринки, де завжди ціна вища за ціни внутрішнього ринку, але потрібно з розумінням підходити до постачань на такі ринки, оскільки завжди є ризик перенасичення і зниження цін, маємо негативні приклади цього. Здійснюючи експорт, треба стратегічно планувати його обсяги по всім напрямам. Підтримка стабільних постачань із певним регулюванням обсягів дасть змогу нівелювати залежність від цінових коливань на тому чи іншому ринку. Вийшовши з ринку якоїсь країни сьогодні, повернутися на нього зможеш лише через певний час, який може вимірюватися місяцями.
Сьогодні внутрішні ринки м’яса птиці та яєць є профіцитними, тому існує пряма залежність в ціноутворенні на внутрішньому ринку від експортних постачань. Збалансовані експортні обсяги дають можливість витримувати адекватні внутрішні ціни та не втрачати прибутковість через цінову конкуренцію між виробниками.
— Що сьогодні треба робити українським птаховиробникам, щоб у майбутньому займати провідні позиції експортерів?
— Необхідно розуміти, що конкуренція на світових ринках продукції птахівництва постійно посилюється. Лише через підвищення якості продукції, збільшення асортименту та постачання її за конкурентною ціною можливо збільшувати експорт. Тому виробникам насамперед слід постійно модернізувати своє виробництво, впроваджувати міжнародні системи якості продукції, адаптувати технологічні процеси під сучасні вимоги до них, застосовувати найкращі виробничі практики та постійно перебувати у пошуку шляхів оптимізації виробничих витрат для підвищення конкурентоздатності на зовнішніх ринках. Потрібно активніше розвивати експорт продукції птахівництва з глибоким переробленням та більшою доданою вартістю. Сьогодні надважлива трансформація від постачання сировинних товарів до експорту продукції з доданою вартістю.