Інтерв'ю

Раціональний підхід

Олег Білан
головний агроном ГК «Вітагро»

 Диференційований підхід до всіх процесів вирощування сільгоспкультур дає добрі результати навіть за екстремальних погодних умов.  

Група компаній «Вітагро» обробляє 84 тис. гектарів і налічує п’ять кластерів на Рівненщині, Хмельниччині та Тернопільщині. І хоч на Заході України погодні умови для сільгоспкультур здебільшого складаються краще, як порівняти, наприклад, із Півднем чи Сходом, тут усе ж в аграріїв свої виклики, як-от нерівномірне розподілення опадів, зливові дощі, на зміну яким різко приходить тривала посуха тощо. А цьогоріч чимало кліматичних аномалій дісталося всім регіонам України. Про те, як мінімізувати погодні ризики, раціонально використовувати ресурси й отримувати стабільні врожаї за різних умов, розмовляємо з головним агрономом ГК «Вітагро» Олегом Біланом. 

— Пане Олеже, у Вашому підпорядкуванні — 84 тис. гектарів у трьох областях. Розкажіть, як відрізняються сівозміни й технологічні карти, залежно від кластера й ґрунтово-кліматичних умов? 

— У межах групи компаній у нас є кілька сівозмін. У північному кластері «Зоря Волині» сівозміна складається з озимої пшениці, озимого ріпаку, ярого ячменю, соняшнику та сої. У центральних кластерах, де вирощуємо цукровий буряк, до сівозміни входять соя, озима пшениця, цукровий буряк, ячмінь і кукурудза. А ще в нас гарбузова сівозміна. Туди входить голозерний гарбуз, кукурудза і дві сої (тобто соя два роки поспіль). 

Технологічні карти в нас сформовано з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов і, звісно, сівозміни. Наприклад, на півночі Хмельницької області у нас легкі ґрунти, там ми застосовуємо в основному страхові гербіциди й менше — ґрунтові, тому що вони або промиваються під час опадів зливового характеру або не спрацьовують належно. 

Щодо захисту від шкідників, як правило, всюди схема однакова. Тільки на Хмельниччині більша присутність діабротики (західний кукурудзяний жук), тому тут у період вегетації кукурудзи ми двічі вносимо інсектицид: перший раз для контролю імаго кукурудзяного стеблового метелика, другий — для контролю імаго західного кукурудзяного жука. 

По хворобах ми, як правило, працюємо профілактично за технологічними картами. Однак часто відповідні рішення ухвалюємо оперативно, залежно від погодних умов. Наприклад, коли посуха в травні, як цього року, ми можемо або зменшити використання фунгіцидів із групи стробілуринів, або взагалі їх не застосовувати, або ж перенести внесення на іншу фазу розвитку культури. Можемо також суміщати два фунгіциди в одне внесення. А якщо немає великого тиску хвороб на посіви зернових колосових, то друге внесення по прапорцевому листку заміняємо на внесення по колосу. 

— Віддаєте перевагу генерикам чи оригінальним препаратам? 

— Нині застосовуємо в середньому 65–70% генериків і 30–35% оригінальних продуктів відомих міжнародних компаній-виробників (тут на різних культурах різне співвідношення). Однак це співвідношення дзеркально змінилося з початком повномасштабної війни. До 2022 року використовували 70% оригіналів і 30% генеричних препаратів. 

— Цього року в Україні фіксували чимало кліматичних аномалій. Як склалися погодні умови для ранніх сільгоспкультур у регіонах господарювання ГК «Вітагро»? 

— Ми обробляємо землі на Хмельниччині, на півдні Рівненської області, і ще частина земель, близько 3 тис. гектарів, — це південь Тернопільщини. Цього року зима в нас була м’якою, а весна — ранньою. Це позитивно вплинуло на вихід із зими й розвиток озимих культур. Весняне відновлення вегетації озимих спостерігалося вже в перших числах березня. Це позитивно впливає на розвиток озимих культур, адже озима пшениця має час для кущення, а ріпак — для формування потужної розетки, закладання бічних пагонів. 

Озима пшениця, посіяна сівалкою Mzuri на дерново-карбонатних ґрунтах

Крім того, такі погодні умови дали нам можливість раніше почати сівбу ярого пивоварного ячменю, під який у нас відведено значні площі. А що раніше сіємо ярий ячмінь, то вища врожайність, оскільки він має більше часу для кущення в умовах короткого дня. А ще в березні випало достатньо опадів, що також позитивно вплинуло на озимі культури. Проте вже в середині квітня почався період високих температур повітря — до 30 °С. Рослини почали швидко проходити етапи росту й розвитку. Зокрема, озимий ріпак швидко пройшов фазу від стеблування до бутонізації, а цвітіння почалося на тиждень раніше від звичних строків, і ми відчували дуже сильний тиск шкідників. Тому довелося робити додаткову інсектицидну обробку. 

— На які показники врожайності в результаті вдалося вийти? 

— Ми вийшли на свої планові показники: озимий ріпак — 3,75 т/га у заліку, озима пшениця — 7,8 т/га, ярий ячмінь — 6,5 т/га. Та якби не травнева посуха, урожайність могла б бути й більшою. За народною мудрістю, у травні має випасти три дощі, щоб був добрий урожай ранніх культур. Утім, у нас дощ був 21 квітня, а наступний — аж на початку липня. Завдяки квітневим опадам посіви не відчували дефіциту вологи аж до середини травня. А вже після 15 травня й пізніше посуха вплинула на масу тисячі по всіх ранніх культурах. Та, зважаючи на погодні умови, урожайністю ми задоволені. На планові показники вдалося вийти, зокрема, завдяки застосуванню біопрепарату на основі амінокислот і рослинних гормонів росту з витяжки морських водоростей. Його ми випробували на цукрових буряках і побачили позитивний ефект, тож нині застосовуємо майже на всіх культурах. Завдяки цьому зменшили стрес у рослин під час посухи, що частково вплинуло й на врожайність. 

— Як застосування цього препарату вплинуло на собівартість? Чи окупилися витрати, зважаючи на отриманий результат? 

— Я вважаю, що окупилися. Цей продукт не дуже дорогий — приблизно 6–8 доларів на гектар залежно від норми внесення. До того ж ми закладали його застосування в технологічній карті, тому не можу сказати, що собівартість збільшилась, адже ми працювали ним не додатково, а згідно з планом. Загалом плануємо збільшувати обсяги використання біопрепаратів і рухатися в напрямі біологізації землеробства. 

— Як пізні культури відреагували на посуху? 

— Пізні культури в нас отримали стрес на ранніх фазах росту і розвитку — у травневу посуху. Сходи кукурудзи та соняшнику отримали дружні, а ось під соєю маємо великі площі, тож сівбу завершили 12 травня і вже на останніх посівах отримали досить строкаті сходи. Кукурудза за дефіциту вологи в кінці травня відчувала значний стрес і під час денних високих температур втрачала тургор і скручувала листя, щоб зменшити випаровування вологи. Соняшник менше стресував, адже має потужнішу кореневу систему, і він стійкіший до посухи. 

Липневі дощі трохи покращили ситуацію, та потім знову прийшли високі температури повітря до 33–34 °С. Це негативно позначилося на запиленні соняшнику, тому що за таких високих температур бджоли вже не були такими активними. На кукурудзі спостерігається незначна череззерниця. Та все ж наш регіон не так сильно постраждав від посухи, як Центр і Південь. У нас на Заході України все-таки вища вологість повітря, зокрема, в ранкові години, коли кукурудза випускає пилок із пиляків. До того ж на початку липня випадало до 70–80 мм опадів, що дало можливість пройти аномально високі температури й серпневу посуху з невеликою шкодою для пізніх культур. 

— На якому етапі нині жнива, та яку врожайність отримуєте? 

— Соняшник ми зібрали на 85% (станом на середину вересня), і маємо недобір урожаю. На Хмельниччині збираємо його 3,2–3,3 т/га, на півдні Рівненської області — 2,4–2,5 т/га, але там набагато бідніші ґрунти. Вони легкого механічного складу і гірше тримають вологу. Та, попри недобір урожаю, якість соняшнику вища від середньої багаторічної. Зокрема, олійність — у межах 48%, а окремі поля дають і 51%. 

Кукурудзу ще не збираємо. Збирати її почнемо після завершення жнив соняшнику й сої, оскільки елеватори не можуть приймати одночасно більше як дві культури. Сою зібрали з 35% площ. Білок — 38–42%, урожайність на Хмельниччині — 3,2–3,3 т/га, на Рівненщині на бідних ґрунтах — 2,5–2,8 т/га. Соя також постраждала від серпневої посухи, тому вона досить дрібна і має низьку масу тисячі. Також на початку збирання натрапили на проблему, що соя була пересушена через високі  температури повітря. Подекуди вологість сої була становила 7–8%. Це нижче від базових показників, тож навіть на мінімальних оборотах барабана в комбайні й із максимально опущеним підбарабанням боби травмувалися. Тепер пройшли дощі, і ситуація покращилася. 

А загалом урожай сої цьогоріч кращий, ніж торік. На момент цвітіння і закладання бобів у нас пройшли дощі, тому не було такої сильної абортації через посуху, як торік. 

— Чи вважаєте Ви цей рік аномальним за погодними умовами? І які агрономічні секрети допомагають мінімізувати погодні ризики? 

— Я маю досвід у сільському господарстві 14 років. І з них тільки два роки погодні умови були помірними, в межах середніх багаторічних. Решта років були унікальними з найрізноманітнішими викликами. Та на Заході України все ж господарювати трохи легше, ніж на Півдні. Хоча й на Півдні деяким аграріям вдається досягти кращих результатів, ніж іншим. Проте, щоб мінімізувати погодні ризики, треба мати чималий досвід і чітко дотримуватися технології вирощування. Важливо правильно підібрати сорти й гібриди, стійкі до стресових умов, як до посухи, так і до високих температур. І, звісно, треба працювати з ґрунтом, щоб він мав агрономічно цінну структуру, достатню кількість органічної речовини. Тоді він краще триматиме вологу. І, як показав наш досвід, добрий результат дає застосування антистресантів і гуматів. 

— Який у Вас підхід до ґрунтообробітку? Від чого залежить вибір тієї чи іншої системи обробітку? 

— Уже вісім років як ми не купуємо нові плуги й зменшуємо площі під оранкою. Проте класичний обробіток усе ж на частині площ поки що лишаємо. Завдяки власним фермам маємо велику кількість органіки, яку вносимо переважно на площах, що розташовані близько біля ферм, тому що нині дуже дорога логістика, і далеко від ферми органічні добрива возити нераціонально. Тому, щоб якісно загорнути органіку в ґрунт, застосовуємо оранку. Також «класику» застосовуємо під цукрові буряки. Загалом у компанії під класичним обробітком близько 30% площ. Усе решта — під розпушуванням, мінімальним обробітком і striptill, залежно від культури, попередника тощо. Там, де сівозміна коротка й немає таких культур, як гарбузи, цукрові буряки й немає органічних добрив, там ми застосовуємо strip-till. 

Посівний комплекс Mzuri в процесі роботи

А загалом наша стратегія полягає в зменшенні площ під оранкою та збільшенні під strip-till. Починаємо з Рівненщини, де легкі ґрунти. Там уже оновлюємо парк техніки — придбали сівалки MZURI, HORSCH Focus, які дають змогу за один прохід обробити ґрунт, унести добрива на глибину залягання кореневої системи (до 15–20 см) і посіяти. Це зменшує кількість техніки в підприємстві, економить пальне і зменшує потребу в кількості працівників на одиницю площі, а якраз кадрова ситуація нині складна. Крім того, такі сівалки дають великий плюс в умовах посухи. Наприклад, ми в середині серпня сіяли ріпак цього року, і всюди отримали сходи. 

— Скільки площ у вас під озимим ріпаком, і чи вдалося посіяти заплановане? 

— Під урожай 2024 року в нас було 9 тис. гектарів ріпаку. Цього року планували посіяти майже стільки, але вдалося засіяти не всі заплановані площі. Ми мали дощі в кінці липня, тому зайшли з посівом ріпаку раніше на 10 днів. Якщо зазвичай сіємо з 5 серпня, то цього року почали сіяти з 25 липня. До 10 серпня встигли засіяти 6 тис. гектарів й отримали якісні дружні сходи на цих площах. Останні 1,5 тис. гектарів, на яких завершували сівбу, отримали строкаті сходи. Та після дощу, який випав 10 вересня, ми отримали повні сходи ріпаку на всіх площах. На 60% посівів уже маємо досить значний розвиток рослин: є 6, а подекуди й 8 листків, тому зробили дві регуляції росту. Планується навіть третє внесення рістрегуляторів на полях, які були засіяні в липні — на початку серпня. А на тих посівах, де сходи отримали у вересні, запланована одна регуляція росту. Загалом на сьогодні отримали дружні густі сходи: маємо 35 рослин на метрі квадратному. І якщо надалі будуть сприятливі погодні умови, то потенціал урожаю ріпаку — 4 т/га за дотримання всіх елементів технології. 

— А яка ситуація із сівбою озимих зернових? 

— Озиму пшеницю, як правило, ми починаємо сіяти з 5 вересня, якщо сприяє погода. Утім, цього року почали сіяти 15-го, адже вирішили дочекатися дощу. Відтак, норму висіву пшениці змінюємо, залежно від років сівби. Починаємо з 3 млн насінин на гектар, якщо сівба стартує 5 вересня, і можемо завершувати на початку жовтня нормою до 5 млн. Наразі посівна озимої пшениці ще триває, адже маємо як ранні попередники (озимий ріпак), так і пізні (соя та соняшник). Соняшник ми майже зібрали, тому по соняшнику вже сіємо пшеницю, а по сої сівба планується орієнтовно до 5–7 жовтня. 

— Ви також практикуєте застосування озимих сидератів. Розкажіть про цей досвід. 

— Там, де не маємо ферм поруч із полями й не вносимо органічні добрива, впроваджуємо застосування сидератів. Це переважно на дерново-карбонатних і дерново-підзолистих ґрунтах Рівненщини. Ці ґрунти бідні на органіку, тож, щоб підвищувати їх родючість, треба збільшувати кількість гумусу. На таких ґрунтах у нас рентабельні тільки соя та соняшник, тому сівозміна насичена цими культурами. Відтак торік вирішили як сидерати використовувати сумішку жита, гірчиці й вівса.  

Сидеральний посів жита навесні перед загортанням у ґрунт

Гірчиця й овес вимерзають у кінці осені — на початку зими, коли температура повітря знижується до мінус 4–5 °С. А ось жито вегетує всю зиму й весну. І вже в кінці березня ми приорюємо його, таким чином збагачуючи ґрунт органічною речовиною. На цих полях, як правило, сіємо сою, тобто маємо ще місяць на те, щоб рештки розклалися і не заважали сівбі. Цього року дійшли висновку, що сидеральну суміш треба збагачувати іншими культурами, бо що більша кількість культур, то краще. Проте сидерати не треба загущувати, щоб вони не пригнічували одне одного. Має бути максимум 35 рослин на метрі квадратному. Нещодавно ми якраз посіяли суміш сидератів, до якої входять озиме жито, озима вика, льон олійний, гречка, гірчиця, овес. І плануємо ще додавати інші культури до цього переліку. 

— У Вашому підпорядкуванні — великий масив земель. Відповідно, працює команда спеціалістів. Розкажіть, як функціонує цей великий механізм. 

— У нас є центральний офіс агрономічної служби, є виробничі агрономічні служби в кожному кластері, головний агроном кластера, який створює виробничі плани, бюджет і технологічну карту кластера, є агрономи масивів — це рядові агрономи, які контролюють фітосанітарний стан поля, вони відповідають за врожайність і посіви на своїх полях. Також є лінійні агрономи, які відповідальні безпосередньо за роботу техніки в полі та якість виконання технологічних операцій. Під час річного планування бюджету я даю вказівки агрономам кластерів щодо технології вирощування сільгоспкультур, але кожен із них може впливати на технологію у своєму кластері, вносити ініціативу, якщо він її змістовно аргументує. 

Дослідні посіви нішевої культури — сафлору

Робота в компанії кипить цілий рік, адже маємо і тваринництво, і насінництво, і великий набір культур. Тож польові роботи стартують у лютому з підживлення озимини, а завершуються аж перед Новим роком, коли закінчуємо збирати кукурудзу й вивозимо цукрові буряки з поля. 

А цього року в компанії відкрили також власний науково-дослідний центр. У штат взяли науковця, який спеціалізується на ґрунтознавстві й мікробіології, та кілька агрономів-дослідників. І всі ідеї, які виникають у мене чи агрономів кластерів, ми можемо перевірити в дослідних умовах. Тут перевіряємо також усі новинки, що є на ринку, порівнюємо між собою препарати, перевіряємо сорти й гібриди, як вони себе показують у наших ґрунтово-кліматичних умовах. 

Кіноа — одна з нішевих культур, вирощування якої випробовують у ГК «Вітагро»

Також пробуємо вирощувати нішеві культури, висіваємо їх на невеликих площах, перевіряємо, як той чи інший елемент технології впливає на їх урожайність. Пробуємо вирощувати льон олійний, сафлор, рицину, рижій, кіноа й ін. Є ідея ці культури перемістити на наші дерново-карбонатні бідні ґрунти й випробувати там, адже там досить бідна сівозміна, і її треба розширювати. Однак важливо, щоб ці культури були рентабельними. Звісно, є багато культур, якими можна покращити ґрунт і сівозміну, але вони не прибуткові. 

Хоча і з нішевими культурами є труднощі в технології. Наприклад, кіноа — цікава з економічного боку, але складна у вирощуванні культура. Вона з родини лободових, і через це знищити лободу в посівах неможливо. Тож ми якраз досліджуємо різні гербіциди, щоб мати змогу прибрати хоч частину дводольних бур’янів. Загалом наша команда регулярно обстежує посіви, вивчає проблему, а потім збираємо наради з агрономами й спільно ухвалюємо найраціональніші рішення.