Із нуля, але ґрунтовно
Господарство «Медова ягода» на Львівщині — приклад невеликого родинного бізнесу, що на кількох гектарах створює сучасну ягідну плантацію. Для розвитку фермери залучають власні кошти, а також співпрацюють із галузевими проєктами щодо пільгового кредитування. Про те, що заважає господарству розширювати площі, про особливості збуту й плани на перспективу читайте в цій статті.
Люди по-різному починають фермерувати. Василь Коляда зі Львівщини багато років поспіль займається консалтингом і наданням бухгалтерських послуг. Стати фермером його надихнула ініціатива молодшого брата Володимира, який повернувся з ООС і реалізував право на безкоштовну приватизацію 2 га сільськогосподарської землі для ведення особистого господарства. Так було створене сімейне фермерське господарство «Медова ягода» родини Колядів у селі Реклинець Сокальського району Львівської області. Засновниками стали Василь, його батько Михайло й сестра Надія. За кілька років вони освоїли 1,6 га. Найбільша площа віддана під садові суниці — 0,8 га, 0,6 га мають під малиною і 0,2 га засаджено лохиною.
— Василю Михайловичу, будь-який бізнес починається з інвестицій. Яких вкладень потребувала така невелика ділянка, як ваша?
— Повноцінним бізнесом наш ягідник називати поки рано, ми перебуваємо на етапі становлення. Але одразу поставилися до самої ідеї не як до забавки, а як до справи, яка здатна приносити дохід.
Водночас сама діяльність для нас була новою. Серед клієнтів моєї компанії «Практична бухгалтерія» є фермери, але обслуговувати їх щодо обліку чи оподаткування — це одне, а самому господарювати на землі — зовсім інше.
Спочатку ми поїхали дивитися ягідні плантації в натурі, розпитували ягідників про догляд, вивчали можливості збуту, шукали по нашій темі статті в інтернеті. Перші наші посадки — це 30 кущів лохини у 2018 році. У такий спосіб ми приміряли справу до себе, хотіли зрозуміти, чи наша вона. У 2019 році, окрім лохини, ми засадили ділянку малиною й садовими суницями.
Швидко стало зрозумілим, що у фінансовому плані нам самим впоратися буде складно. Мали для старту 200 тис. гривень, але вони швидко закінчилися. Стали шукати державні програми, іноземні гранти, якими ми могли би скористатися. Проте всі програми розраховані не на особисті селянські господарства, а на юридичних осіб. Так виникла потреба зареєструвати сімейне фермерське господарство, що ми й зробили 2020-го року. І в тому ж році отримали фінансування із фонду підтримки житлового будівництва на селі у Львівській області. Гроші було використано на саджанці і авансову оплату системи поливу.
— Ви одразу мали цілісну концепцію господарства чи вона складається поступово?
— Звісно, у загальних рисах ми уявляли, чого прагнемо. Передусім знали, що хочемо закласти сучасний, прибутковий ягідник. Разом із тим я розумів, що важливо мати перспективу, адже закон будь-якого бізнесу — розвиток. Але дефіцит фінансів обмежував наші плани: встановлення на всій ділянці системи крапельного поливу, придбання техніки для обробітку міжрядь тощо. Для участі в програмах, грантах і кредитах потрібно було мати проєкти. Їх для нас розробила ТОВ «Національна компанія “Укрбізнеспроєкт”», із якою ми уклали договір. Проєкт насаджень робився паралельно з процесом садіння і був закінчений 2021 року. Якби я раніше знав, що він такий корисний, то зайнявся б спочатку саме роботою з проєктувальниками. У документі враховуються показники ґрунту і води, розписані технологія садіння і вирощування, даються певні розрахунки. Виходить, що даремно витрачали сили на вивуджування подібної інформації з інтернету. Під наступні насадження обов’язково будемо замовляти проєкт заздалегідь і дотримуватися його.
У 2020 році я знайшов інформацію про фонд, який надає фермерам кредити. За наявності бізнес-плану вони готові були профінансувати зрошення. Ми бізнес-план підготували й отримали 80 тис. гривень пільгового кредиту з відтермінуванням погашення на один рік. Це дозволило зробити замовлення на систему поливу від ізраїльської фірми «Нетафім». Ішлося лише про частину обладнання. Ми не могли ризикувати, взявши більшу суму кредиту. Боялися, що не погасимо, що раптом станеться форс-мажор і ми, новачки, потрапимо в халепу. Систему поливу проплатили й стали чекати на доставку через 150 днів. Тим часом зібрали урожай. Проблем зі збутом не було, навпаки, наша ягода добре продавалася, її навіть не вистачало. Це надало сил і впевненості, тож ми замовили систему поливу на всю площу, хоч сума була немаленька — додатково 120 тис. гривень.
— Що собою являє ваша система поливу?
— Наразі це сучасна система. Вода качається з відкритої водойми. Від насосно-фільтрувальної станції розходяться магістральні розподільні трубопроводи. Далі вода перетікає в локальні труби, якими оснащені 9 клітин ягідного поля. Заощаджуємо вологу за рахунок мульчі. Частина посадок замульчована плівкою, частина — соломою.
Системою поливу ми дуже задоволені. Перші роки для поливу ми встановили бочку, що кріпилася на двометровій висоті. З неї вода самопливом надходила на поле, але не було ні рівномірності подачі вологи, ні фертигації. Тепер маємо можливість поливати більш якісно.
Вмикаємо крани в ручному режимі. Це нескладно, оскільки площа поливу невелика, але це поки. Коли збільшимо площу, то перейдемо до автоматизованого управління.
— Наскільки плануєте збільшити площі та в який спосіб?
— Біля нашої ділянки в 2 га, яку маємо в приватній власності, є земля сільськогосподарського призначення, яка не використовується з десяток років. Вона поросла чагарником. Ми готові в неї вкластися. За кошти, що отримаємо як компенсацію за полив, могли би провести розкорчування, облаштувати зрошення, закупити саджанці. Ділянки знаходяться в комунальній власності, тобто рішення залежить від місцевої ради. Ми подали документи на отримання цих площ, бо в наших планах розширитися до 10 га. Але місцева влада опирається. Вважають, що ми забагато хочемо. Немає розуміння, що наш бізнес — це податки й нові робочі місця для селян. Про купівлю землі, звичайно, не йдеться, адже це надто дорого. Тож ми все-таки сподіваємося, що місцева влада нас почує.
— На додаткових площах плануєте вирощувати інші ягідні культури?
— Ні, нас цілком влаштовують ті, що маємо. Нові площі готові засадити тією ж лохиною, малиною і садовими суницями. На жодній із них акцент не робимо. Якщо в сезон одна ягода програє, то за рахунок іншої виграємо. Огірки й помідори вирощуємо для власних потреб, постачати їх на ринок не плануємо.
— Ви налаштовані на внутрішній свіжий ринок. На які саме канали збуту?
— Наше господарство знаходиться за 70 км від Львова, тому проблем зі збутом немає. Будь-який ринок, зокрема «Шувар», готовий нас прийняти. Попит є. Навесні 2020 року люди ще не заощаджували, як зараз, торгівля йшла жваво. У 2021 році на суниці ціна була гіршою (хоча перші наші садові суниці брали за київськими цінами), а на малину, навпаки, добра. Спеціалісти пояснюють, що це пов’язано з недостатньою пропозицією малини на світовому ринку. Як будь-який виробник малини боїмося, що знову всі кинуться її садити, й ціни впадуть до 15 грн за кілограм, тож диверсифікація й асортимент потрібні обов’язково. Ми задоволені, коли по наші ягоди покупці приїздять прямо в господарство, і нам не потрібно думати про її транспортування.
— Що думаєте про влаштування для покупців самозбирання?
— У нас поки не було проблеми зі збиранням, оскільки площа невелика. Під час садіння ми намагалися створити конвеєр дозрівання з наших культур. Із суниць червневого плодоношення вирощуємо надранній Вайбрант і ранній сорт Клері, а також маємо сорти нейтрального світлового дня Світ Енн та Сан Андреас. Лохина представлена раннім сортом Дюк, середньостиглими сортами Торо і Блюкроп, а також пізнім сортом Елліот. Малину вирощуємо ремонтантних сортів: Зюгана й Полісся.
Можливо, колись ми й будемо розглядати самозбір ягід як варіант для нашої плантації, але поки маємо дещо іншу ідею. Вона полягає у створенні зони відпочинку, адже поруч маємо гарні ліси. Людина могла б приїхати, погуляти в лісі й біля наших насаджень, можливо, зібрати для себе ягоди. Принаймні керівники дитячих таборів уже виявили зацікавленість у таких екскурсіях.
— У зв’язку з цим чи розглядаєте ви вирощування виключно органічної продукції?
— Ми зважували всі «за» і «проти». Є навіть обласна програма, яка стимулює застосування біологічних засобів. Однак у нашій місцевості рослини дуже схильні до хвороб, особливо до гнилей. Біозахист не завжди спрацьовує. Втрати переважують бонуси від отримання екопродукції. Наш особистий досвід свідчить про те, що ліпше поєднувати хімічний та біологічний захист ягідника: на початку вегетації частково використовувати хімічні засоби, а ближче до збирання врожаю — біологічні. Тобто наша установка така: «хімії» мінімум, але без неї ніяк. Наскільки мені відомо, такий підхід часто рекомендують професійні консультанти з ягідництва.
— Погода не завжди сприяє отриманню доброго врожаю. Чи є думки про вирощування ягід у захищеному ґрунті?
— Через весняні приморозки ми мали втрати у 2020 році, в минулому сезоні, на щастя, обійшлося без приморозків. Проте у 2021 році за осінньої мінусової температури підмерзла малина, ми не встигли зібрати весь урожай. Так, ми думаємо про захищений ґрунт, приміром, про встановлення тунелів. Та поки це лише плани. Теплиці й тунелі потребують чималих вкладень. Якщо буде потреба захищати весняний цвіт суниць садових від приморозків, будемо використовувати доступні нам способи: наприклад, накидаючи на дуги плівку.
— Назва вашого господарства «Медова ягода» натякає на мед. Займаєтеся бджільництвом?
— Пасіка в нас є. Щоправда, прибутку від меду поки не маємо. Навколо недостатньо медоносів, вулики треба кудись вивозити, а ми зайняті доглядом за ягідними насадженнями. За двома зайцями, як відомо, не вженешся. Бджілки більше працюють на запилення, що саме собою теж дає прибуток, але від ягідника.
— Ваша родина теж працює в ягіднику як бджілки, але про прибутки, наскільки я зрозуміла, поки не йдеться, адже ви весь час інвестуєте кошти в розвиток. Що допомагає не опускати руки?
— Справді, наше господарство поки забирає багато коштів і часу. Але ж треба мати терпіння. До того ж я радий, що є можливість реалізуватися в новій якості й моєму молодшому брату, й іншим членам нашої родини. Сподіваємося на краще!