З початком лактації і подальшим виробництвом молока в молочної корови відбуваються значні зміни через збільшення потреби в поживних речовинах для підтримання синтезу молока. Крім збільшення потреби в енергії та амінокислотах для молозива і наступного синтезу молока потреба в кальції збільшується у два-три рази, як порівняти з потребою молочної корови перед отеленням. Незадовго до отелення дійна корова відкладає в теля кальцію від 8 до 10 г/день, але під час отелення у молозиво і молоко виділяється від 20 до 30 г/день.
Таким чином, має відбутися метаболічна адаптація, щоб підтримувати збільшену потребу в кальції. Якщо адаптація не відбувається досить швидко або відбувається дуже повільно, концентрація кальцію в крові падає нижче від критичного рівня, що може призвести до клінічної та субклінічної гіпокальціємії.
Кальцій — життєва важлива сполука для скелетних тканин, гладких м’язів і функцій нервів, включно з моторикою шлунково-кишкового тракту і силою скелетних м’язів. Найнижча концентрація кальцію в крові зазвичай спостерігається протягом 12–24 год після отелення і зазвичай повертається до норми в здорових корів протягом 2–3 днів після отелення. Клінічна гіпокальціємія є найпоширенішим захворюванням молочної худоби на молочних фермах, рівень захворюваності якого становить близько 5%.
Молочні корови дуже сприйнятливі до цього захворювання, особливо корови породи джерсі. Однією з причин цього є те, що у великої рогатої худоби джерсі менше рецепторів вітаміну D, ніж у великої рогатої худоби голштинської породи. Захворюваність збільшується зі збільшенням надоїв молока та наступною лактацією. У первісток клінічна гіпокальціємія відбувається менше, ніж у старих корів, бо вони виробляють менше молозива і молока й можуть швидше мобілізувати кальцій із кісток свого кістяка.
Концентрація кальцію в крові суворо регулюється за допомогою контролю всмоктування харчового кальцію і вивільнення або поглинання кальцію з кісток. Паратироїдний гормон (відомий як ПТГ) та вітамін D3 контролюють ці процеси. Мірою зниження концентрації кальцію в крові виділяється ПТГ, який діє в нирках, зменшуючи виведення кальцію із сечею. Ця зміна дає змогу тільки трохи корегувати концентрацію кальцію в крові.
Економічні наслідки
З економічного боку молочна лихоманка є важливим захворюванням, яке може суттєво скоротити продуктивне життя молочних корів, а також вплинути на репродуктивні здібності. Загалом за відсутності лікування молочної лихоманки помирають 60–70% корів. Економічні втрати через клінічні випадки молочної лихоманки значні й містять втрати від загибелі (~8% хворих корів), передчасного вибракування (~12% хворих корів), витрат на лікування та зниження надоїв молока в наступну лактацію. Крім того, кожен епізод клінічної молочної лихоманки збільшує ризик розвитку інших пологових захворювань, таких як затримання плаценти, кетоз, зміщення сичуга та мастит.
Низка дослідників вказують на те, що в корів із гіпокальціємією повільніше відбуваються інволюційні процеси в матці й значно знижується ймовірність наявності жовтого тіла, ніж у нормальних корів. Це призводить до зниження фертильності в дійних корів через вплив на функцію м’язів матки, уповільнення інволюції матки та зниження припливу крові до яєчників.
Субклінічна гіпокальціємія спричиняє посилення нормальної реакції кортизолу під час отелення. Кортизол є важливим компонентом пригніченого імунітету в молочної худоби в перинатальний період. У корів, що перехворіли на клінічну гіпокальціємію, імовірність розвитку маститу у 8 разів вища, ніж у звичайних корів. Це явище в основному пов’язане зі зниженням функції гладких м’язів сфінктера дійки, як наслідок — підвищення випадків інфікування молочної залози після доїння.
У корів із гіпокальціємією спостерігається зниження моторики рубця та сичуга, що призводить до зниження споживання корму. Крім того, низька концентрація кальцію в плазмі в період отелення призводить до зниження рухливості та сили скорочень сичуга, що, своєю чергою, призводить до атонії сичуга. Таким чином, гіпокальціємія сприяє поширенню багатьох інших захворювань транзитних корів.
Профілактика гіпокальціємії
Профілактувати гіпокальціємію потрібно в пізній період сухостою із застосуванням спеціального раціону з катіонно-аніоновим комплексом.
У нормі кров корови має злегка лужний pH, бо катіони трохи перевищують аніони. Травоїдні тварини, що споживають велику кількість кормів рослинного походження, зазвичай із високим умістом K+ і Ca+ і відносно низьким умістом аніонів, таких як Cl-, SO мають дещо вищий pH крові, ніж не травоїдні тварини, що призводить жуйних тварин у стан компенсованого метаболічного алкалозу без негативного впливу на здоров’я. У цьому стані нирки запобігають перетворенню алкалозу на загрозу для життя, виводячи надлишок К+ у сечу. Високий уміст катіонів у сечі дає типову лужну сечу великої рогатої худоби, що споживає корми, багаті на калій. Цей метаболічний алкалоз ще більше посилюється, коли молочних корів годують раціоном із високим умістом катіонів. Важливо зазначити, що цей стан метаболічного алкалозу знижує здатність корови зберігати гомеостаз кальцію під час отелення і здатність синтезувати вітамін D у його активній формі (1,25-дигідроксивітамін D).
Таким чином, для корекції катіонно-аніонного дисбалансу як ефективну стратегію відновлення гомеостазу кальцію застосовують раціони з додаванням аніонів у передотельний період шляхом зміни нормального лужного стану на легкий ацидотичний стан. Цей легкий метаболічний ацидоз пов’язано з підвищеною чутливістю рецепторів паратиреоїдного гормону в кістках і нирках, що призводить до посилення мобілізації резервів кальцію з кісток, реабсорбції кальцію з нирок та всмоктування з кишківника й до збільшення концентрації циркуляційного кальцію. Таким чином, уведення аніонних сполук для корів пізнього сухостою є загальноприйнятою профілактичною стратегією корекції гіпокальціємії у дійних корів.
Менше з тим, додатковий кальцій можна вводити коровам під час отелення саме для лікування клінічної гіпокальціємії або для того, щоб знизити тяжкість наслідків гіпокальціємії. Є розчини, що містять кальцій для внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій, які в основному застосовують для лікування клінічної гіпокальціємії, але це довга і складна процедура. Також кальцій швидко інактивується після введення. Кальцій можна також уводити перорально за допомогою різних методів, таких як водорозчинний порошок, гелі й болюси.
Пероральне введення кальцію (що не входить до раціону) після отелення позитивно впливає та запобігає падінню концентрації кальцію в крові. Застосування твердих болюсів, вкритих жиром, що містять хлорид кальцію і сульфат кальцію, дає змогу підвищити концентрацію кальцію в крові у разі введення двох доз (одна — під час отелення, друга — через 12 год після отелення). Застосування болюсів спільно з аніонними солями дає максимальний стабільний результат.
Слід ще раз наголосити, що витрати на аніоногенні добавки за тритижневий період сухостою та кальцієвий болюс у перший день після отелення нижчі, ніж витрати на лікування післяотельних ускладнень. Правильна комплексна стратегія годівлі корів у пізньому сухостої і в перші дні після отелення сприяє додатковому отриманню молока за лактацію в кількості 300–450 л/гол. (надбавка 5–8%). Це добрий прибуток і висока окупність. Запорукою того, що транзитний період подолано успішно, є те, що корова здорова, виробляє велику кількість молока з необхідними компонентами й може бути запліднена у визначений час.
The Ukrainian Farmer
