За останні роки спостерігається суттєве зростання вартості основних зернових трендів (зокрема кукурудзи) та сої. Відтак виробники кормів шукають альтернативні концепції, засновані на стратегіях скорочення високовартісної зернової групи та збільшення частки дешевших, але, часто «проблемних» і недостатньо перевірених наукою і практикою компонентів, наприклад з умістом продуктів переробних галузей (харчової, хлібопекарної, спиртової, пивоваріння та виноробства, крохмалопаточної, конфіскату, відходів аквакультури й ін.). Застосування їх поки що не регламентоване і часто має стихійний характер. Поживність таких рецептур намагаються оптимізувати часто безсистемним застосуванням біодобавок.
Останнім часом все жорсткіші вимоги висувають до якості й безпечності кормів і кормової сировини. На багатьох підприємствах системи контролю якості призводять до відповідності зі стандартами Міжнародної організації по стандартизації (ІСО 9000). Це зумовлено тим, що контроль якості — важливий інструмент зниження ризиків від використання неякісної сировини й підвищення рентабельності підприємства. Змінюється і підхід до реалізації систем якісного контролю. Розширюється перелік показників якості, причому відбір останніх ведеться на основі метрологічної оцінки методів їх одержання (правильності, прецизійності та ін.). Пріоритетне значення нині мають показники, що характеризують їх безпечність (зокрема, вміст ГМО, важких металів, мікотоксинів тощо).
Натомість подекуди нинішня в Україні система виробництва комбікормів безпосередньо в господарствах викривлює саму сутність комбікормового виробництва, тому що нашвидкуруч, часто в непристосованих приміщеннях і з примітивним обладнанням виробництво вже не дозволяє забезпечити конкурентну якість й асортимент. Тому очевидним є стратегія пріоритетного розвитку централізованих і спеціалізованих виробництв (стартерні комбікорми, БВД, сухі ЗЦМ, ЗЗМ, премікси).
Національна система гарантування безпеки харчових продуктів має базуватися на вимогах GMP, GHP, НАССР. Важливо звернути увагу на розпорядження ЄС №183/2005 та інші, що встановлюють вимоги до гігієни кормів. Головним завданням останніх є забезпечення високого рівня охорони споживачів у сфері безпеки харчових продуктів і кормів на засадах відповідальності виробників за безпеку та якість кормів, преміксів і кормових добавок, гарантування безпеки кормів на всіх етапах виробництва й обігу, починаючи від заготівлі кормової сировини й закінчуючи застосуванням їх у годівлі тварин. Слід широко впроваджувати вимоги системи НАССР поряд із належною виробничою практикою — і таким чином сприяти оптимізації раціонів і рецептур комбікормів з урахуванням усіх позитивних і негативних чинників, характерних як для суміші, так і для кожного компоненту. За таких умов можна забезпечити нормальний перебіг обміну речовин, від якого залежать усі функції організму тварин — продуктивність, репродуктивність, стан здоров’я тощо.
Ось загальні рекомендації фермерам щодо виготовлення кормів, виконання яких сприятиме нормалізації перебігу обміну речовин в організмі тварини:
• розширяти набір компонентів;
• не вводити компоненти в максимально допустимих кількостях;
• створити умови, що виключають випадки залежування окремих партій сировини і готової продукції;
• підбирати компоненти різного походження (рослинного, тваринного і т. д.);
• дотримуватися встановлених співвідношень між енергією і протеїном, протеїном і вуглеводами, амінокислотами, мінеральними речовинами (кальцієм і фосфором, натрієм і калієм, кальцієм і магнієм і т. д.), між водорозчинними і жиророзчинними вітамінами;
• не використовувати без хіміко-мікробіологічних досліджень партії сировини, у яких виявлено відхилення від норми за органолептичними показниками;
• не використовувати в годівлі тварин високоактивні біологічні речовини, що виробляють у достатній кількості в організмі тварин: гормони, ферменти (крім целюлаз, геміцелюлаз, пектиназ, арабіназ, ксіланаз і β-глюканаз) й інші речовини;
• не використовувати недостатньо перевірені лікувально-профілактичні препарати;
• не використовувати так звані біогенні (тканеві) стимулятори росту, мірою можливості обходитись без інших біостимуляторів, антибіотиків, кокцидіостатиків;
• якщо неможливо дослідити компоненти комбікормів за всіма показниками доброякісності, слід провести аналіз за показниками, за якими виявляється найбільше відхилень від норми;
• забезпечувати норми по вмісту в комбікормах поживних і біологічно активних речовин, одночасно не допускати перевищення такої кількості, яка створить дисбаланс між ними.
Якість комбікормів у багатьох країнах світу контролює уряд і періодично публікує результати інспектування. Більшу частину ринку одержують виробники якісних кормів. Репутація на ринку своєї країни часто важливіша навіть за ціну продукції. Тому пріоритет за швидким, точним, із високою «виробністю» аналізом компонентів, що важливо для контролю за завданим складом і мінімізації вартості. Сучасні точні аналізатори — визнаний спосіб пришвидшення прибутковості на ринку сировини й готових кормів.
Існує два шляхи для «відтворюваних» і точних результатів: покращені стандартні методи мокрої хімії та швидкі методи. До стандартних методів належать аналізатори білка (системи К’єльтек включно із системою мокрого спалювання до 20 зразків), аналізатор жиру по Сокслету (скорочення часу у 7 разів завдяки інноваційному методу екстракції в кип’ячому розчиннику), аналізатори клітковини (шестиколонковий аналізатор для визначення кислотно-вимивної й нейтрально-вимивної клітковини в кормах, аналізатор елементного складу кормів (колориметр автоматичного аналізу, що визначає іони кальцію, фосфору, алюмінію, амонію, бору, магнію, нітрати, білок, мідь, молібден, цинк, кобальт, нікель, свинець, марганець).
Швидкі методи видають точні результати майже миттєво. Це системи спектроскопії відображення або пропускання в ближньому ІЧ-діапазоні, що дають точні обміри основних складових кормів без використання реактивів. Вони актуальні для оперативного, постійного, поточного контролю на різних етапах технологічного циклу — силоси, після екструдера, гранулювання, складуванням готової продукції.
Особливе місце належить ефективному контролю мікотоксинів у системі оцінювання якості комбікормів.
Для вирішення актуальних завдань контролю та якості в комбікормовій і суміжних галузях (зокрема харчової та зоотехнії) сучасними методами аналітики є люмінесцентний і фотометричний аналіз, атомно-абсорбційна спектрометрія, ІК-фур’є спектрометрія, високоефективна рідина і газова хроматографія, капілярний електрофорез, СВЧ-мінералізація тощо.
Загалом для удосконалення якості комбікормової продукції потрібні подальші реформи у сферах Державної науково-технічної політики, нормативної бази «про технічне регулювання», де передбачалася б активна участь в розробленні нових вимог щодо технологічних процесів, комбікормової продукції, умов її обігу на ринках не лише державних (зокрема, наукових) структур, а й громадських (фермерських) рухів і організацій — підприємств усіх форм власності.
Сергій Семенов, канд. с.-г. наук Інститут свинарства і АПВ НААН
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
