У 30-ті роки минулого століття сформувалася поетапна технологія очищення зерна. Саме тоді були закладені принципи зерноочисних машин типу «Петкус» та ін. Ця технологія передбачала поетапне розділення зерна: попереднє, первинне і вторинне. Проте сучасні реалії диктують свої вимоги — очищати зерно в темпі збирання, а це означає якісно відділяти його від сміття та домішки вже на етапі приймання.
Сьогодні виробники заради того, щоб видалити велике (і воло-ге) сміття, на прийомі встановлю-ють скальператори з відповідним оснащенням. Проте вони сильно пошкоджують і травмують зерно. У США досить поширеним є застосування зерновозів із щадним принципом вивантаження зерна через люки в днищі кузова. До цього ж вічко клітки над ямою, що затримує зерно під час його вивантаження, має бути не більшим за 30 × 30 мм. Усе велике (і вологе) сміття та випадкові предмети таким чином залишаються на сітці. У нас же після скальператорів зерно надходить на зерноочисні машини, що працюють у режимі попереднього очищення, залишаючи понад 50% сміття в зерні.
Зарубіжні бренди, які постачають на ринок такі машини, у графі продуктивність пишуть — пропускна здатність. Проте завдання полягає не в тому, щоб не пропустити зерно, а в тому, щоб очистити його від рослинного та мінерального сміття. Усі зарубіжні та вітчизняні машини («Петкус», «Кімбрія», «Шмідт Зеєгер», БІС, БСХ та ін.) відрізняються або приводом коливання, або кількістю ярусів, кожен із яких, є ні чим іншим, як кузовом. Так, машина «Петкус М123.6/М153.6» має таких ярусів чотири, «Шмідт Зеєгер TASTM» — шість і т.д.
Основні недоліки таких машин:
Зернова домішка залишається
у складі «чистого» товару, оскільки машина ділить зерно на три фракції:
• велике сміття — те, що зі йшло з просівного верхнього сита;
• «чисте» зерно — те, що пройшло через просівне сито й зійшло з нижнього підсівного;
• дрібне сміття — те, що пройшло через підсівне сито.
Зерно на підсівних (нижніх)і просівних (верхніх) ситах рухається в одному напрямку, що в разі перевантаження підсівних сит не дозволяє очистити його від дрібного сміття, адже ймовірність просування через шар зерна до сита не більша ніж 70%, що й призводить до недоочищення.
Нерегульованість режимів роботи. Єдиний регулятор — кут нахилу розсіву — обмежений
у діапазоні ефективністю роботи очищувальних кульок. Вони погано чистять сито у верхній частині «камери затримання», що нахилена на понад 3,5–4°.
Розробники широко розрекламованої машини СВУ-60 («Воронежсільмаш»), поставивши перед собою завдання видалити під час очищення зерна зернову домішку, взяли за основу варіант із чотирма кузовами на поличці, що вібрує, установлених один над одним.
Сита для проходження дрібного сміття, зернової домішки та зерна довелося зробити відносно короткими. Для видалення дрібного сміття умови покращилися — не встигаючи примірятися до свого (першого по ходу зерна) сита, воно проходить разом із зерновою домішкою через друге, відділяється від чистого зерна й засмічує зернову домішку. Для видалення зернової домішки залишилися ті самі труднощі: пройти через весь шар зерна до свого короткого сита може не вся домішка, тим більше, що це легша фракція, яка при вібророзсіві опиняється зверху зернового шару. Примусового ж масообміну за кругової вібрації в шарі зерна не відбувається. Саме тому велика частина зернової домішки проходить разом із «чистим» зерном. Для проходження «чистого» зерна третє сито повинно мати отвори набагато більші за саме зерно, аби встигнути пропустити його на короткій ділянці розсіву. Це значить, що разом із ним проходить далі й частина великого сміття, розміри якого зіставляються з отворами сита.
Саме тому підвищення якості очищення на такій машині вимагає зниження продуктивності в три і більше разів, про що й вказують виробники машини в супроводжувальних документах.
Розв’язання проблеми підви щення ефективності зерноочисних машин вбачається у такому:
• Розкрити сита, тобто збільшити їх пропускну здатність (живий переріз).
• Відділити зернову домішку в самостійну чисту від сміття фракцію.
• Створити зерноочисні машини з можливістю регулювання режимів роботи в широкому діапазоні. Кожна культура має
свої особливості й чистити її необхідно в оптимальному для неї
режимі.
• Оптимальне завантаження сит (решіт).
Саме ці завдання ми поставили за мету, коли створювали зерноочисну машину ОМФ-50. На рисунку наведено її компонувальну схему.
Ефективність розсівів на такій машині зумовлюється збільшенням пропускної здатності сит, решіт у середньому на 47% і, крім того, наявністю на решетах ворушителя, забезпечують масообмін у шарі рухомого зерна.
Можливість регулювання режимів роботи кожного розсіву (чотири регульованих параметри — вектор імпульсу коливання, частота й амплітуда коливання, і кут нахилу розсіву).
Її перевагою також є повне очищення зерна від зернової домішки та зернової домішки від дрібного сміття.
газета “АгроМаркет” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
