Сівозміна є одним із головних чинників стабільного землеробства, спрямованого на підвищення родючості ґрунту, збереження водного балансу, ефективне використання поживних речовин і поліпшення фітосанітарного стану посівів.
Однією з переваг сівозміни є підвищення ефективності використання мінеральних добрив — різні культури мають відмінну потребу в основних елементах живлення. Наприклад, зернові культури потребують більше азоту й фосфору, тоді як коренеплоди — більше калію. Деякі рослини, зокрема гречка, люпин, овес, картопля та гірчиця, здатні засвоювати фосфор навіть із важкорозчинних сполук, тим самим покращуючи забезпеченість наступних культур цим елементом. Чергування бобових і злакових культур сприяє збагаченню ґрунту азотом, що суттєво знижує потребу у внесенні азотних добрив.
Зменшення частки просапних культур у сівозміні позитивно впливає на структуру ґрунту, сприяє збільшенню вмісту гумусу завдяки природним процесам відновлення екосистеми. Особливу роль у покращенні ґрунтової структури відіграє вирощування багаторічних бобових і злакових трав, які формують потужну кореневу систему, що сприяє збереженню вологи та родючості. Крім того, використання соломи зернових і зернобобових культур як органічного добрива також збагачує ґрунт поживними речовинами.
Як сівозміна впливає на ґрунт і рослини
Історично сівозміна завжди була основою агротехнологій. Однак з упровадженням інтенсивних технологій її роль дещо зменшилася, оскільки повторне розміщення культури компенсується застосуванням хімічних засобів захисту рослин. Проте монокультурне землеробство є високозатратним, що змушує сучасних аграріїв повертатися до оптимальних сівозмін.
Щоб заощадити ресурси, технології вимагають не просто вибір хорошого попередника, а найкращого для підготовки ґрунту, балансу поживних речовин і боротьби зі шкідниками. До попередників висувають такі вимоги:
• своєчасне звільнення поля;
• ефективне очищення ґрунту від бур’янів;
• покращення фітосанітарного стану ґрунту;
• збагачення органічною масою кореневої системи та решток рослин;
• покращення структури, повітряного і водного режимів ґрунту;
• відсутність негативного впливу на наступну культуру.
Скорочення асортименту вирощуваних культур і зменшення площ господарств роблять багатопільні сівозміни менш доступними. Тому все більше застосовують короткі сівозміни, які за ефективністю можуть зрівнятися з оновленням сортового складу, удосконаленням системи удобрення й механічного обробітку ґрунту.
В умовах економічної нестабільності та зниження попиту на окремі види продукції (зерно, цукор, олію) раціональною є чотирипільна сівозміна:
1. Перше поле — багаторічні бобові трави (конюшина, люцерна), що збагачують ґрунт азотом, покращують його структуру та знижують рівень бур’янів.
2. Друге поле — озима пшениця, яка не пригнічує наступні культури й дозволяє ефективно застосовувати гербіциди.
3. Третє поле — коренеплоди (буряк, ріпак, картопля, соняшник, зернобобові), що сприяють накопиченню органічної маси в ґрунті.
4. Четверте поле — ярі зернові (ячмінь, пшениця) з підсівом однорічних або багаторічних трав, що підтримує рівень гумусу.
В умовах достатнього зволоження багаторічні трави є найкращим попередником за чорний пар — вони накопичують азот, очищають ґрунт і повертають значну кількість органіки. Після збирання озимої пшениці поле додатково удобрюється подрібненою соломою та сидератами. Третє поле збагачує ґрунт рештками буряків, соняшнику, ріпаку та зернобобових культур. У четвертому полі висівають зернові культури з підсівом трав, що забезпечує кормову базу й стабільність сівозміни.
Сучасні динамічні сівозміни зберігають баланс гумусу без унесення гною, контролюють чисельність шкідливих організмів без надмірного застосування пестицидів і значно скорочують використання мінеральних добрив. Це сприяє отриманню екологічно чистої, високоякісної продукції з меншими витратами, що є основою сталого розвитку аграрного сектору.
Способи ґрунтообробітку під польові культури
Механічний обробіток ґрунту відіграє важливу роль у створенні сприятливих умов для розвитку рослин — сприяє накопиченню доступних поживних речовин, регулює водний, повітряний і тепловий режими ґрунту, покращує його структуру та сприяє знищенню бур’янів, шкідників і збудників хвороб. Крім того, одночасно з обробітком можна вносити органічні та мінеральні добрива, забезпечуючи їх рівномірне розподілення в орному шарі. Без якісного обробітку навіть найкращі добрива не можуть проявити свою максимальну ефективність.
Основні технологічні процеси обробітку ґрунту
Обробіток ґрунту містить такі процеси: перевертання, розпушування, подрібнення, перемішування, ущільнення й вирівнювання.
• Перевертання: виконують в основному одночасно з оранкою за допомоги плуга з передплужниками — сприяє загортанню пожнивних решток і добрив, знищенню бур’янів, поліпшенню структури ґрунту і підвищенню його родючості;
• Розпушування та подрібнення: необхідні для кращої водоі повітропроникності ґрунту, поліпшення умов розвитку кореневої системи та боротьби з ущільненням. Для цього застосовують борони, культиватори. Завдяки цим операціям усувається кірка на поверхні ґрунту, що покращує його аерацію;
• Перемішування: сприяє рівномірному розподіленню поживних речовин у ґрунті. Здійснюється культиваторами, боронами або фрезами, що дозволяє отримати однорідний орний шар зі стабільним рівнем родючості;
• Вирівнювання: важливий захід, що забезпечує рівномірну сівбу й поліпшує схожість насіння;
• Ущільнення: сприяє оптимальному контакту насіння з ґрунтом і запобігає його надмірному заглибленню — покращує надходження вологи до насіння та сприяє рівномірним сходам. Виконують котками до й після сівби — це враховано в агрегаті ULTIMA від компанії KÖCKERLING.
• Лущення — це поверхневий обробіток дисковими або лемішними знаряддями, що сприяє розпушуванню, частковому перевертанню й перемішуванню ґрунту, підрізуванню бур’янів і загортанню пожнивних решток. Сприяє боротьбі зі шкідниками й збудниками хвороб, покращує мікробіологічні процеси в ґрунті;
• Культивація передбачає розпушення, подрібнення, перемішування і вирівнювання ґрунту, а також ефективне знищення бур’янів. Виконують культиваторами на різну глибину залежно від агротехнічних вимог культури;
• Боронування допомагає зруйнувати ґрунтову кірку, знищити бур’яни та рівномірно розподілити вологу в орному шарі. Для цього застосовують важкі, середні та посівні борони;
• Коткування ущільнює й вирівнює ґрунт, сприяє зменшенню втрат вологи й покращує контакт насіння з ґрунтом. Проводять перед сівбою і після неї для покращення схожості.
Сучасні методи обробітку ґрунту сприяють підвищенню його родючості, поліпшенню фізико-хімічних властивостей і створенню оптимальних умов для розвитку рослин. Раціональне застосування механічних методів покращує аерацію, забезпечує збереження вологи, підвищує ефективність добрив і забезпечує високу врожайність польових культур.
Запорука високої врожайності
Сівба у відповідні терміни є головним чинником у формуванні врожаю, адже саме вони забезпечують оптимальні умови для росту, розвитку й продуктивності рослин. Терміни визначають на основі екологічних умов регіону та біологічних особливостей сільськогосподарських культур. Дотримання оптимальних термінів сівби дозволяє максимально ефективно використовувати вологу, тепло та поживні речовини ґрунту, що сприяє кращому вкоріненню рослин і формуванню сильних продуктивних стебел.
Терміни сівби озимих культур
Оптимальні строки сівби озимих культур визначаються часом збирання попередника, рівнем вологості ґрунту, особливостями сорту, родючістю ґрунту та нормою внесення добрив. Головна мета — дати рослинам можливість сформувати добре розвинену кореневу систему, накопичити необхідну кількість вуглеводів і пройти фазу кущіння до припинення осінньої вегетації.
Озимі культури висівають так, щоб вони мали достатньо часу для укорінення й накопичення цукрів, що підвищує їхню морозостійкість. Рослини, які встигають досягти оптимальної фази розвитку до зими, краще переносять низькі температури й мають вищу стійкість до випрівання та вимокання. Запізнення із сівбою може призвести до слабкого розвитку кореневої системи, що негативно вплине на зимостійкість. Надто рання сівба може спричинити переростання рослин і зниження їх стійкості до несприятливих умов зими.
Сівба ярих культур
Ярі культури не мають фіксованих календарних строків сівби, оскільки сприятливі умови для їх проростання настають у різний час залежно від погодних умов конкретного року. Їх висівають за досягнення ґрунтом певної температури. За термінами висіву їх поділяють на три групи:
• Ранні ярі культури (овес, пшениця, ячмінь, горох, багаторічні трави, льон) висівають за першої можливості виходу техніки в поле. Насіння цих культур проростає вже за температури 1–4 °C, а сходи можуть витримувати приморозки до –10 °C. Рання сівба сприяє кращому використанню ґрунтової вологи, зменшує ураження хворобами та шкідниками, а також покращує густоту продуктивних стебел;
• Середні строки сівби (кукурудза, гречка, квасоля, просо, коноплі) настають за прогрівання ґрунту до 7–10 °C. Такі культури більш чутливі до приморозків і потребують особливого контролю за погодними умовами;
• Пізні ярі культури (рис, соя, сорго, тютюн, баштанні культури) висівають за температури ґрунту 12–14 °C. Вони не витримують навіть незначних заморозків, тому їх висівають у кінці весни. Оптимальний розвиток цих культур забезпечується за стабільного теплового режиму та достатньої кількості вологи.
Способи сівби
Спосіб сівби впливає на рівномірність розміщення рослин, доступність поживних речовин і площу живлення. До найпоширеніших методів належать:
• рядковий (15 см між рядами);
• вузькорядний (7,5 см);
• широкорядний (30 см і більше);
• перехресний, пунктирний, гребеневий, стрічковий та квадратно-гніздовий застосовують для певних культур і за спеціальних умов вирощування.
Норма висіву
Густота стояння рослин є важливим чинником, що впливає на врожайність. Надмірне загущення посівів призводить до конкуренції за світло, вологу і поживні речовини, підвищує ризик ураження хворобами та сприяє виляганню. Зріджені посіви, навпаки, спричиняють втрати врожаю через неефективне використання площі. Оптимальна норма висіву залежить від культури, сорту, стану ґрунту, кліматичних умов і технології вирощування. Зокрема:
• сорти зернових, здатні до інтенсивного кущення, висівають з меншою нормою;
• на забур’янених і бідних ґрунтах норму висіву збільшують;
• у посушливих регіонах норму висіву знижують для зменшення конкуренції за вологу.
Глибина висіву
Правильний вибір глибини загортання насіння створює умови для швидкого проростання і рівномірних сходів. Вона залежить від розміру насіння, структури ґрунту, рівня його вологості та способу сівби. Наприклад:
• дрібнонасінні культури (льон, багаторічні трави) висівають мілко;
• великонасінні (кукурудза, боби) загортають глибше;
• на легких ґрунтах глибина загортання більша, ніж на важких.
Застосування анкерних сошників дозволяє створити тверде насіннєве ложе, забезпечуючи дружні сходи. Дискові сошники можуть призводити до нерівномірної глибини висіву, що призводить до строкатих сходів і неод норідності розвитку рослин.
Оптимальні строки сівби, правильний вибір способу та норми висіву, а також контроль глибини загортання насіння є головними чинниками отримання високої врожайності. Дотримання цих рекомендацій дозволяє максимально ефективно використовувати природні ресурси, підвищувати продуктивність рослин й отримувати якісний урожай навіть у складних погодних умовах.
Посівний агрегат ULTIMA: ефективність, надійність та інноваційність
Пропонуємо вам звернути увагу на посівний агрегат ULTIMA від компанії KÖCKERLING, який змінює уявлення про сучасну сівалку та відкриває нові можливості для аграріїв. Це технологічно вдосконалена машина, що поєднує передові інженерні рішення, підвищену продуктивність і універсальність.
Інноваційні рішення ULTIMA:
• посівні комплекси оснащено долотоподібними сошниками, що покращують якість загортання насіння;
• навіть без дискової борони або фрезерного культиватора сівалка забезпечує ідеально рівне поле після проходу;
• ширина захвату 6 м і всього 32 сошники за міжряддя 12,5 см — це оптимальне рішення для ефективного використання посівної площі.
Завдяки оригінальній конструкції ULTIMA CS 600 варто уважно оцінити її технічні й технологічні можливості, розроблені німецькими інженерами. Ця універсальна сівалка підходить для прямого висіву, роботи після відвальної та безвідвальної обробки ґрунту, а також для сівби на полях із мінімальною підготовкою чи стернею.
Ефективність і технологічні переваги
Польові випробування довели, що ULTIMA CS 600 на полях із мінімальним обробітком дає суттєві переваги:
• рівність поля та рівномірність сходів;
• дружні сходи та покращена площа живлення кореневої системи;
• збільшення врожайності на 5–7 ц/га у порівнянні з іншими агрегатами.
Сівалка працює за принципом ущільнення — сівба — коткування, де кожен сошник має опорний коток, долотоподібний сошник, загортач та U-подібний коток. Ця система дозволяє точно контролювати заглиблення насіння та рівномірно розподіляти рештки стерні.
Контроль глибини висіву: максимальна точність
Одна з основних переваг ULTIMA — точність глибини закладання насіння. Долотоподібні сошники видаляють солому з посівної борозни, відкриваючи доступ до вологого ґрунту. Це усуває проблему, коли насіння (особливо ріпаку) потрапляє в суху солому й проростає нерівномірно.
Система контролю глибини складається з:
• опорних котків, які підтримують стабільність агрегата;
• гідроциліндра з пружинним елементом, що регулює тиск на сошники;
• манометра, розташованого перед насіннєвим баком для зручного контролю тиску.
Оскільки долотоподібний сошник встановлено за опорним колесом, що копіює рельєф поля, глибина висіву завжди є точною незалежно від типу ґрунту (торф, пісок, чорнозем, глина). Крім того, пружинний елемент захищає сошники від каменів, запобігаючи пошкодженням.
Особливістю посівного агрегата ULTIMA від компанії KÖCKERLING є можливість здійснювати якісну сівбу ранньою весною в умовах підвищеної вологості без закорковування. Господарства, які вирощують багато ранніх ярих культур, високо оцінили перевагу ULTIMA.
Інтелектуальні системи контролю та зручність експлуатації
ULTIMA оснащено сучасними сенсорними системами, що забезпечують повний контроль над посівним процесом:
• контроль числа обертів вентилятора;
• відстеження рівня заповнення бункера;
• система контролю потоку насіння з оповіщенням про засмічення;
• сенсори дозувального вала та досходового маркування;
• система технологічної колії.
Завдяки посівному бункеру на 3300 л можна сіяти без частих зупинок. Для моделей 8 і 9 м бункер становить 4000 л. Заповнюється через завантажувальний шнек, встановлений збоку.
Унікальна система висіву: рівномірність і точність
ULTIMA застосовує стрічковий спосіб сівби, за якого кожен сошник утворює смугу завширшки 6 см, а міжряддя становить 12,5 см. Це забезпечує:
• оптимальну площу живлення рослин;
• зменшення ризику заростання міжрядь бур’янами;
• кращу стійкість до посухи завдяки вузькому долоту, що утримує вологу.
Долотоподібні сошники ефективно розсувають пожнивні рештки, створюючи чисті борозни. Тиск на кожен сошник сягає 240 кг, що гарантує однорідну глибину загортання навіть на складних ґрунтах.
Висока продуктивність та економічна ефективність
Завдяки продуманій конструкції та мінімальним витратам на обслуговування ULTIMA є економічно вигідною для аграріїв. Основні переваги:
• швидкість роботи — 10–18 км/год;
• продуктивність — до 7 га/год;
• низькі витрати на ремонт завдяки якісним матеріалам і міцній конструкції.
Посівний агрегат ULTIMA від KÖCKERLING — це поєднання надійності, високої продуктивності та точності висіву. Завдяки передовим технологіям ця сівалка забезпечує стабільну врожайність, рівномірні сходи та максимальну ефективність використання насіння. Вона стане незамінним помічником для аграріїв, які прагнуть досягти високої рентабельності та якості врожаю навіть в умовах складних ґрунтів.
The Ukrainian Farmer
