Вінницькі перці
Компанія «Аграна Фрут Лука», чиєю головною спеціалізацією є вирощування фруктів, цього сезону здійснила амбіційний проєкт з виробництва овочевого перцю та баклажанів на основі власноруч вирощеної розсади.
Про передумови овочевої одіссеї агроном компанії Марія Кисляченко розповіла у своїй колонці на AgroTimes, а подробиці, помилки та успіхи проєкту розкриває у цьому матеріалі.
Відвага новачків
Розсада – то дуже важко, говорили скептики. Та як же це важко? Кожна друга бабуся вирощує, а ми ж спеціалісти, вважали ми. Проте насправді, то, безумовно, складно: від організації посіву, до вивезення в поле, особливо для таких «профанів овочівництва», якими були ми ще навесні 2023-го. Отже хто ж такі ці «ми»? Автори ідеї та режисери проекту – Юрій Овчар, агроном плодових насаджень, Марія Кисляченко – агроном, Леонід Ліфвіров – генеральний директор компанії, а за сумісництвом ще й головний інженер.
Як виявилось, наша теплиця, яка простоювала без діла п’ять років, і не теплиця зовсім, а звичайний тунель, демонтаж та реконструкція, якого коштували більше, ніж побудова нової. Але ми вже довели всім, що всі ці роботи та інвестиції потрібні і зупинятись не стали.
Площа теплиць тунельного типу, які в нас на той час простоювали, становила 0,3 га. Проте змонтували ми лише третю частину. По-перше не вистачало часу, адже роботу з монтажу розпочали в лютому, всього за місяць до запланованого висіву. По-друге, цей проєкт досить часто називали «експериментом», з чим я взагалі незгодна. Адже ми бачили у нього перш за все «можливість»! Можливість отримання прибутку, з урахуванням того, що південні площі, де в основному вирощувалися українські овочі, відпали через війну і поки не можуть використовуватись, як раніше.
Потенційно ми могли б зробити аж три теплиці, а не дві, які у підсумку вдалось реалізувати. Можливо, мала місце певна недовіра до проєкту, або ж невіра у кінцевий результат, що не дозволяло ризикнути по-справжньому. Причини, насправді, зрозумілі, адже спеціалізацією «Аграна Фрут Лука» ніколи не були саме овочі. Проте, в будь-якій діяльності важлива наполегливість. Зокрема, у нашому випадку – це швидкість вивчення специфіки вирощування овочів, а також відчуття відповідальності.
Чому ж нам вдалось майже без проблем виростити розсаду? Перш за все, через те, що оскільки ми були повними профанами на старті й не розумілись на процесі, то мусили буквально плекати кожну рослину, не відходячи від неї ні на крок. Подібна залученість в процеси на максимальному рівні дала результат – розсаду нашу оцінили навіть скептики, які казали «закопаєте гроші», «набивайте шишки» і таке інше.
Тонкощі поливу
Які ж проблеми мали місце на старті, при вирощуванні розсади? Вони насправді не такі вже й очевидні. Аж ніяк не хвороби стали чинниками впливу на якість нашої овочевої розсади. Тому що ми не нехтували фунгіцидним захистом під час висіву, то й хворобливість була нам не страшна. Проте найбільшою проблемою стала, як це не парадоксально, вода, а саме – режим поливу. Обігрів теплиці здійснювався пічками- булер’янами. Проблем з дровами не було, адже корчуємо площі садів вже третій рік поспіль. Мали в процесі опалення проблеми з тим, що десь по два рядки розсади підсихали з тих країв касети, що були ближче до плівки та до булер’яна. В результаті частина розсади була переполитою, а інша навпаки – недоотримувала вологи.
Працівники теплиці не розуміли, чи не хотіли розуміти всіх тонкощів процесу поливу розсади. При необхідності поливу одного ряду поливалась касета в цілому. В результаті цього відбулось масове запрівання кореню і скидання листя. Також була значна кількість касет, в яких розсада скинула листя через недолив. Розумного балансу в цьому питанні нам відверто бракувало.
Стресова ситуація
Дуже важливим чинником при вирощуванні розсади є температурний режим. Фактично, рослину потрібно готувати до реальності, витримувавши нічні та денні температури на травневому рівні. З іншого боку, передбачити погоду в травні 2023-го наперед було доволі складно. Тож ми орієнтувались на пороги у +15…+17 градусів за Цельсієм вночі та +20…+25 градусів денної температурної норми, яка є звичною при висаджуванні розсади у грунт.
Що стосується захисту розсади, ми намагалися використовувати нетоксичні препарати. Такі як Серенада від великого спектру грибкових інфекцій, в тому числі чорної ніжки, яку нам вдалось бачити на власні очі. Від шкідників використовували – Імексаб. Також докучали миші, на яких ставили капкани. Ми вже готові до того, що в наступному сезоні матимемо більше проблем із хворобами, оскільки теплиця вже не «свіжа».
В удобренні переважав фосфор, оскільки нам потрібне потужне коріння. Втім, звісно, азот, калій та мікроелементи теж застосовували. Далі на нас чекав ще один сюрприз. Висів ми планували відштовхуючись від бажаної висадки в грунт – 10 травня, але саме в цей період ночі стали холоднішими (до 5-6 градусів), тож нам довелось перетримати розсаду в теплиці. Деякі сорти перцю навіть почали зацвітати. Був відповідний острах, адже головною метою на даному етапі стало запобігання викидання цвіту під час висадки. Зазвичай перець саме так себе і веде – в будь-якій незрозумілій ситуації скидає квітку чи зав’язь. Доволі примхлива ця рослина, слід визнати.
На тиждень ми затягнули з висадкою, чекаючи тепліших ночей. За великим рахунком нам пощастило – пронесло. Приживленість рослини після висадки складала високі 99%, та й той єдиний відсоток є наслідком людської недбалості, а не якості розсади.
Організація висадки розсади перцю в грунт – це взагалі окрема історія. Дуже дивно, що ми з колегою, Юрієм Петровичем, досі не повбивали одне одного. Бо як тільки виникає стресова обстановка, у нас це виливається в конфлікти з підвищеним рівнем емоційності. З іншого боку – ми розуміємо, що окремо також не справились би. Тому отриманий результат є наслідком терпіння та взаємовиручки, попри все, саме у той складний період. Недаремно кажуть, що якраз під час суперечок народжується істина!
Корисна бюрократія
Які проблеми під час висадки ми зафіксували – не вівся облік розсади, виданої з теплиці, та отриманої для посадки. В результаті, при садінні мали частку пересорту та певний хаос. На словах я очікую три трактора певного сорту, а по факту маю четвертий та навіть п’ятий. Розрахувати людиногодини при такому підході було практично нереально, що й створювало передумови для хаосу безпосередньо в рядках. Рішення даної проблеми на майбутнє доволі просте. Нам потрібно перевести комунікацію між агрономами з теплиці та безпосередньо в полі у паперовий вигляд – маєш накладну із зазначеною кількістю рослин, від неї і відштовхуєшся при плануванні висадки. Як це не дивно, саме подібний рівень «бюрократії» повністю нівелював би принцип «зіпсованого телефона» та спростив би для нас задачу планування овочевих посівних площ.
Мушу відзначити, наскільки розсада швидко пристосовується до погодних умов. Фактично сильний вітер, що мав місце після 15 травня, допоміг рослині створити потужне стебло. Деякі гібриди навіть не довелось підв’язувати. Чому деякі? Тому що була можливість спостерігати за тим, які з рослин впадуть, а які ні. Шпалеру не робили взагалі, вважаючи, що це дороговартісно та банально надіялись на вже нам добре знайомий «авось». В результаті, кубічний перець та перець типу капі весь ліг через навантаження, що в свою чергу ускладнювало догляд та в майбутньому – збір.
До речі, про план/факт. Розсади ми виростили на 5 га, а посадили 6,3 га овочів. Із них 3,7 га безпосередньо перцю та 2,5 га баклажану. Після посадки все йшло непогано, рослини почували себе добре, проблем із хворобами не мали. Єдине що, були деякі спалахи фузаріозного в’янення на баклажані. Проте нам вдалось швидко з цією проблемою впоратись за допомогою триазолів. Не забарився і колорадський жук: голодний та плодовитий, він буквально заполонив 30% насаджень вже у перший тиждень після висадки. Побороти шкідника допоміг Кораген.
Все тільки починається
Що ж полюбляє перець та баклажан? Як і для всіх культур, удобрення базується на балансі поживних речовин у грунті, а також, відповідно до фази розвитку рослини. В основному живлення відбувалось шляхом фертигації. Для отримання потужної кореневої системи після висадки застосовувались фосфорні добрива. Далі більший акцент робився на азот, а в третій частині вегетації – калій та поступове зменшення азоту задля забезпечення своєчасного дозрівання. Досить важливим елементом для овочів є кальцій – через те, що плід перцю доволі делікатний і потребує додаткового захисту. Кальцій створює щільну стінку, що убезпечує плід від розтріскування, а також – що є досить важливим – від сонячних опіків. Завдяки використанню добрив CaTs тіосульфат кальцію нам вдалось покращити твердість овочів. Це в свою чергу подовжує лежкість, що позитивно впливає на етап реалізації перцю. Адже точно так, як ми вчилися з нуля вирощувати, так відділ збуту – продавати. Були випадки, коли продукція перебувала на складі більше тижня.
Але не все так добре закінчилось, як починалося. В другій половині серпня нас очікували біль та розчарування від усього зробленого процесу. Майже під фініш ми отримали альтернаріоз на перцях. Якщо ж раніше ми так тішились гарній вегетативній масі, потужному листю, яке мало захистити плоди від опіків то тепер це стало ускладненням. Через фактичну відсутність провітрювання (культура таким чином розрослася, що кущі зімкнулись) ми не могли зупинити розповсюдження інфекції. Безкінечно збирали гнилі плоди, що в свою чергу навантажувало собівартість. Загалом ми викинули в смітник близько 60 тонн перцю. Звісно, якщо є інфекція вже на ділянці, реалізація стає дуже складною. Мали неодноразове повернення маркетом продукції, що означало додаткове сортування та знову невраховані витрати. Ми ж то думали, що все піде як по маслу. Чому б і ні?
Попри те, середня урожайність перців без врахування відходів становить: перців – 61 т/га, баклажану – 65 т/га. Це, до речі, більше, ніж ми планували. Врятувала ситуацію Білозерка, де урожайність становила 90 т/га.
Чи в цілому ми задоволені? Насамперед ми дуже втомлені, адже ніхто не відміняв нашу профільну діяльність – яблука, вишню, суницю. Але це була досить цікава, динамічна та захоплююча історія. Думаю, це лише початок наших експериментів. В планах – розширення розсадних овочевих площ до 12 га. Сподіваюсь, Юрій Петрович не дочитає до цього моменту та не втече з підприємства.
Марія Кисляченко, агроном компанії «Аграна Фрут Лука»