Мабуть, кожен аграрій стикався з неякісно виконаною сівбою, і виправити ситуацію було неможливо — всі терміни минули. Лишається тільки зробити роботу над помилками й намагатись не повторювати неправильних дій. Це особливо актуально для сівби проспаних культур.
Стежимо за розміром
Якісна сівба починається навіть не з підготовки ґрунту і налаштування сівалки, а з якості насіння. Ідеться не лише про відсоток схожості, а й про фракційний склад. Висівний апарат налаштовується на певний розмір насіння, і коли раптом трапляються менші або більші насінини, можливі пропуски або двійники. Щоб отримати нормально відкаліброване насіння, його потрібно купувати заздалегідь, коли виробник і постачальник не намагаються задовольнити попит, що збільшується, і краще стежить за якістю. Такий підхід дає фермеру час на перевірку насіння у власній сівалці й за потреби — на вирішення питань із рекламацією.
Форма має значення
Форма насінин також має значення. Чим більше вона відрізняється від кульки, тим складніше з нею працювати висівному апарату. Тому, вибираючи гібриди й сорти, окрім інших характеристик слід ураховувати можливості сівалки щодо роботи з насінням саме такої форми. Перед початком роботи висівний апарат налаштовують, щоб звести до мінімуму кількість пропусків і двійників, а також калібрують. Важливо пам’ятати, що насіння одного гібрида з року в рік може відрізнятися за формою та розміром, тому використовувати торішні налаштування, збережені в пам’яті комп’ютера, не варто. Краще налаштувати заново.
Обрати правильну швидкість
Коли настають оптимальні строки сівби, аграрій мріє відсіятись якомога швидше, щоб максимально «зачепити» наявну в ґрунту вологу. Механізатори теж прагнуть засіяти якомога більше гектарів за зміну. Це можна зробити двома шляхами: збільшити кількість техніки в полі або збільшити робочу швидкість. Якщо перше питання пов’язано з інвестиціями й персоналом, то друге є досить проблемним. На сьогодні тільки кілька виробників пропонують швидкісні сівалки, що можуть працювати на швидкості 16 км/год і більше. Проблема полягає ось у чому.
Рух сівалки полем відбувається за законами фізики. На нерівностях секції сівалки «підстрибують», глибина розташування насіння не витримується. Чим швидше їхатиме сівалка, тим сильнішими будуть вертикальні коливання секцій. Сам висівний апарат теж розрахований на певну продуктивність. Зі збільшенням швидкості руху його продуктивність також має збільшуватися, що досягається пришвидшенням обертання дозувального диска. Точність висіву з тим погіршуватиметься через збільшення пропусків і двійників. Також через вертикальні коливання страждає рівномірність розташування насінин у рядку. Отже, збільшувати швидкість сівби не варто, якщо поле має нерівності, сівалка не оснащена системою активного притискання, а висівний апарат не розрахований на збільшення продуктивності.
Увага на насіннєві трубки
Перед початком сезону зніміть і візуально перевірте насіннєві трубки. Переконайтеся, що вони не зламалися й не зносилися. Зверніть увагу на нижні краї насіннєвої трубки. Коли ця частина зношена, краї можуть загинатись і перешкоджати рівномірному розподіленню насінини в рядку. У разі заміни насіннєвої трубки варто замінювати й кожух, бо потрібно звести до мінімуму вібрацію. Також джерелами вібрації можуть бути гідравлічний двигун, зношені втулки у важелях підвіски секцій, зношені підшипники на приводній системі, а також завелика швидкість руху.
Знайти правильну глибину
Перед початком сівби кожен агроном визначає температуру ґрунту й рівень вологи. Залежно від цього встановлюють оптимальну глибину закладання насіння. Наприклад, залежно від умов кукурудзу сіють на 4–6 см, хоча іноді умови можуть примусити вийти за ці рамки. Коли сівба відбувається на належній глибині, мікросередовище навколо насіння має демонструвати достатній рівень для старту проростання. Обов’язково слід переконатися, щоб сівалка дотримувалася встановленої глибини, для чого періодично розкопують рядок і вимірюють глибину закладання насіння.
Погано сіємо — мало збираємо
Рівномірність сходів найбільше впливає на майбутній урожай. Щоб досягти рівномірної вегетації всього поля, потрібно щоб різниця між проростанням усіх насінин не перевищувала 24–48 год. Досліди американських учених показали, що нерівномірність сходів кукурудзи може призвести до зменшення врожайності на 9–22%. Значно менше впливає на врожайність нерівномірність розташування рослин у рядку — це всього 2–4% потенційних втрат. Боротьба за вологу, поживні речовини й сонячне світло зменшують довжину качанів.
Технічні засоби для точного висіву
Без монітора жодна сівалка не буде достатньо точною. Навіть уникати перекриттів не вийде. Окрім безпосереднього керування процесом сівби монітор візуалізує фактичні параметри роботи, допомагає ухвалювати оперативні рішення завдяки зібраним даним із минулих сезонів.
З ним також здійснюється керування іншими функціями (притискним зусиллям, унесенням добрив), беруть до уваги інформацію з ґрунтових датчиків, здійснюється навігація й картування виконаної роботи. Зазвичай такі багатофункціональні монітори виготовляють виробники обладнання для точного землеробства. Залежно від моделі ціна може суттєво коливатися, тому варто добре поміркувати, чи вистачить цього монітора на найближчі 5 років, чи варто взяти більш функціональну модель. Кого з виробників обрати — Precision Planting, Raven, Trimble, AgLeader — вирішувати слід тільки з урахуванням функціоналу й техніки, яку застосовують у господарстві.
Норму висіву та добрив визначають заздалегідь, спираючись на історичні дані врожайності, потенціал поля й кількість і розташування продуктивної вологи. Ураховуючи, що сівба триває не один день, умови здатні суттєво змінюватися через погодні умови: наприклад, сильний вітер разом із сонцем швидко висушують верхній шар ґрунту. Агроном не завжди щодня вимірює температуру й вологість ґрунту, і аж ніяк не може контролювати ці параметри на кожному квадратному метрі поля. Сучасні датчики здатні аналізувати ґрунтові показники (температуру, вологість, уміст органічної речовини) під час руху сівалки по полю, передавати їх на комп’ютер, і той залежно від умов коригує норму висіву, норму добрив, а також обирає гібрид (якщо сівалка має відповідне обладнання).
Важко уявити сучасні сівалки точного висіву без систем унесення сухих або рідких добрив. Прогрес досяг рівня, коли добрива залежно від культури й фактичних умов у полі можна розміщувати у рядку, збоку, а також на різних глибинах. Також існує можливість одночасно вносити кілька різних видів добрив на різні горизонти. Якщо із сухими добривами все зрозуміло — від бункера до рядка їх транспортують за допомогою пневмосистеми, то з рідкими дещо складніше. Рідкі добрива взагалі складніші у використанні. Однак вони того варті через кращу ефективність, швидку доступність рослинам і економію. На сьогодні доступні сівалки з індивідуальними дозаторами на кожний рядок, що дає змогу забезпечувати внесення диференційних норм не лише в межах поля, а й у межах ширини захвату сівалки. Вузли внесення також стали більш технологічними й дають можливість виливати добриво в рядок безпосередньо на насінини або на кілька сантиметрів нижче від рівня закладання насіння, щоб у потрібний момент молода рослина отримала достатньо поживних речовин.
Електричний привід висівних апаратів розв’язав одразу кілька важливих питань, що постійно турбували аграріїв. Точне дотримання норми висіву, що вважалось неможливим із «механікою», стало тепер доступним. Робота зі змінними нормами, компенсація поворотів, відсутність перекриттів також тепер стали нормою. Подвійний висівний апарат забезпечує сівбу двох сортів або гібридів залежно від продуктивності ділянки. Перемикання між апаратами здійснює комп’ютер, спираючись на карту-завдання або датчики, встановлені на сівалці. Також на ринку з’явились висівні апарати, що не потребують регулювань. Вони самостійно налаштовуються під параметри насіння, тож від оператора крім завантаження й керування трактором нічого не вимагається.
Для контролю притискного зусилля застосовують різні системи — від механічних, де регулювання виконують вручну, до пневматичних і гідравлічних. Якщо поля господарства рівні, з однаковою структурою, цілком можливо, що механічного регулювання буде достатньо. Коли ж під час роботи сівалка переміщується по ділянках, що мають різні характеристики ґрунту, секції заглиблюються неоднаково. Надто мілкий і надто глибокий висів призводить до появи нерівномірних сходів і відповідних втрат урожаю. Крім того, відсоток проростання зменшується, що також зменшує популяцію й продуктивність поля. Тому у цих випадках краще застосовувати активні системи автоматичного підтримання притискного зусилля. Вони дотискають секції на ділянках зі щільним ґрунтом. На слабких ділянках притискне зусилля зменшується, і навіть можлива ситуація, коли гідроциліндр підтримуватиме секцію, не даючи їй провалитися надто глибоко.
Раніше після висівного апарату насіння падало через насіннєву трубку під дією сили тяжіння. Цей процес був неконтрольованим: на нерівностях трубки тряслися, внаслідок чого насіння розподілялося в рядку нерівномірно. Зі зростанням швидкості сівби коливання трубок теж збільшились, а рівномірність, навпаки — зменшилась. З часом з’явилися рішення, що передбачають «вистрілювання» насінинами під дією підвищеного тиску повітря. Таким чином, насінина летить дуже швидко, і коливання трубки вже не здатні змінити час переміщення до ґрунту. Нижній край трубки загинають назад, щоб насінина летіла вниз і назад, компенсуючи поступальний рух сівалки вперед. Ще більш просунутим рішенням є застосування насіннєвих елеваторів. Вони мають вигляд транспортеру з гумовими перетинками або суцільною щіткою. Насінина фіксується в транспортері й рухається вниз із завданою швидкістю без будь-яких відхилень.
З тим рівномірність розподілення насінин у рядку суттєво покращується навіть у порівняні із системою з надлишковим тиском повітря. Насіннєві елеватори почали пропонувати деяких відомих виробників сівалок, а також компанії, що випускають різні пристрої для переобладнання робочих сівалок.
Якісне закриття борозни раніше виконували тільки притискними колесами. Вони непогано виконували свою роботу, однак часто поруч із насінинами часто траплялися повітряні кишені. Для подолання цієї проблеми нині застосовують блок закриття з окремою підвіскою.
В нього входять два довгозубих диски малого діаметра, які розпушують бічні стінки борозни й руйнують повітряні пазухи, а також два притискних колеса, що рухаються позаду й остаточно притискають насіння до ґрунту. Підвіска блока оснащена тензодатчиком, який вимірює щільність ґрунту. Залежно від цього комп’ютер регулює притискне зусилля, яке реалізується через гідроциліндр.
The Ukrainian Farmer
