Хто з агровиробників може претендувати на продаж електроенергії державі за підвищеною ставкою.
1 квітня 2013 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику»* щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» , якими запроваджений коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з біогазу в розмірі 2.30. На підставі цього коефіцієнта, помноженого на роздрібний тариф для споживачів 2-го класу напруги, держава закуповуватиме електроенергію в агропідприємств, зайнятих у її виробництві.
Розмір «зеленого» тарифу, установленого в Україні, є вищим за той, що діє у Європі. Таким чином, запроваджений 2009 року інструмент стимулювання розвитку альтернативної електроенергетики з 1 квітня 2013 року набув нової актуальності для агропідприємств у зв’язку з можливістю вигідно використовувати та продавати енергію, вироблену з відходів сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» «зелений» тариф — це спеціальна ставка, за якою купується електрична енергія. Держава законодавчо гарантує купівлю в суб’єктів господарювання, яким установлено цей тариф, усієї електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що не була продана споживачам або енергопостачальним компаніям. Розмір тарифу встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики (НКРЕ) для кожного виробника електроенергії, залежно від виду електроенергії й об’єкта електроенергетики.
Як було зазначено вище, у сільському господарстві, ураховуючи значні запаси біологічної та допоміжної сировини, перспективним є отримання енергії з біогазу. Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про електроенергетику» біогазом є газ, що утворюється з біомаси. Своєю чергою, біомасою є невикопна біологічно відновлювана речовина у вигляді відходів лісового та сільського господарства (рослинництва й тваринництва), рибного господарства та технологічно пов’язаних із ними галузей промисловості, що зазнає біологічного розкладу, а також складова промислових або побутових відходів, що схильна до біологічного розкладу.
Це визначення біомаси та біогазу, на жаль, не дає змоги використати переваги «зеленого» тарифу підприємствам, що зайняті у виробництві енергетичних культур, які формально не входять до поняття «відходи». Наприклад, у своєму листі від 18 березня 2013 р. № 1873/23/47-13 НКРЕ на підставі Класифікатора відходів ДК 005-96 зробила висновок, що встановлення «зеленого» тарифу не поширюється на суб’єктів господарювання, наприклад, які виробляють електроенергію з кукурудзяного силосу.
Однією з обов’язкових умов для отримання «зеленого» тарифу є наявність так званої місцевої складової українського походження в об’єкті електроенергетики, тобто частки робіт і матеріалів, що виконують і виробляють українські компанії.
Суб’єкт господарювання подає НКРЕ обчислення та підтвердні документи з урахуванням фіксованих елементів (робіт і матеріалів) місцевого походження, що були використані під час спорудження об’єкта електроенергетики. НКРЕ згідно зі статтею 17-3 Закону України «Про електроенергетику» та цих документів установлює відповідність розміру місцевої складової законодавчим вимогам. Своєю чергою, українське походження елементів місцевої складової підтверджується сертифікатом походження, виданим у встановленому порядку Торгово-промисловою палатою України.
Розмір цієї частки для підприємств, будівництво яких розпочато після 1 січня 2012 року та які будуть уведені в експлуатацію після 1 січня 2014 року, встановлюється на рівні не менше ніж 30%. Для тих об’єктів електроенергетики, які почали зводитися після 1 січня 2012 року та будуть уведені в експлуатацію після 1 січня 2015 року, — не менше ніж 50%.
Такі пропорції ускладнюють реалізацію біогазових проектів, оскільки наразі в складі об’єктів електроенергетики переважають саме імпортовані матеріали та устаткування, з якими вітчизняні виробники поки що не можуть конкурувати.
Крім того, встановлення «зеленого» тарифу можливе за умови отримання суб’єктами господарювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та/або ліцензії на право провадження господарської діяльності з комбінованого виробництва теплової й електричної енергії.
У подальшому продаж електроенергії може відбуватися напряму споживачам або Державному підприємству «Енергоринок» (останній варіант найрозповсюдженіший), з яким укладається договір на продаж електроенергії. Після підписання він підлягає узгодженню з НКРЕ.
* ЗАКОН УКРАЇНИ «Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» від 20 листопада 2012 р. № 5485-VI
Дмитро Січкар, адвокат
газета “АгроМаркет” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
