Систему удобрення яблуні слід будувати на основі агрохімічного аналізу ґрунту й розуміння біохімічних процесів у різні періоди вегетації дерева.
Яблуня — основна плодова культура в Україні. Чимало господарств у інтенсивний спосіб вирощують її високопродуктивні сорти й сягають європейського рівня врожайності 50–60 т/га. Порівняно із отриманими у Центральній та Західній Європі, у вирощених в Україні яблук вища якість за вмістом сухих речовин, цукрів та інших інгредієнтів. Усе це завдяки тому, що вони формувалися в континентальнішому кліматі й на родючіших ґрунтах. У наших умовах у саду можна виконувати менше хімічних обробок для захисту від хвороб і шкідників, також — оптимізувати удобрення залежно від родючості ґрунту конкретної ділянки.
Система удобрення — один із найважливіших регуляторів росту й формування вегетативних і генеративних органів дерева. Належний стан останніх забезпечує стабільне плодоношення і якість плодів, також і за інтенсивної технології вирощування. Плодовому дереву слід створити оптимальні умови для живлення усіма необхідними макро- і мікроелементами. Разом з тим використання добрив повинно бути раціональним — слід мінімізувати і непродуктивні втрати поживних речовин з ґрунту, і затрати праці на їх внесення у сад.
У інтенсивних плодових садах продукується досить багато рослинної біомаси на одиниці площі — ідеться як про наростання вегетативних органів дерева, так і формування високої щорічної врожайності. За даними досліджень, на одному гектарі 12–13-річного сучасного інтенсивного яблуневого саду наростає 285–365 тис. метрів однорічного приросту пагонів, площа листкової поверхні сягає понад 41 тис. м2, а сумарна довжина коренів перевищує 5 тис. кілометрів. За врожаю 40−60 т/га у таких насадженнях щорічно виноситься з ґрунту 90–140 кг/га азоту, 23–46 фосфору, 135–155 калію, 190–205 кальцію і 35–45 кг/га магнію. Понад половину цього виносу елементів живлення безповоротно відчужується з урожаєм плодів та локалізується у прирості багаторічних вегетативних органів. Згідно з основоположним законом збалансованого землеробства увесь обсяг елементів живлення, що його забрали рослини, слід повертати у ґрунт для відновлення його родючості. Але стосовно плодових насаджень, зокрема яблуні, дія цього закону коригується тим, що у ґрунт повертається близько 40% поживних речовин з обпалим листям й іншими органами (квітками, зав’язями, дрібними коренями, які щорічно наростають і відмирають), забрана із ґрунту пожива частково повертається туди із кореневими виділеннями, що містять елементи живлення. Також певна частина локалізованих у плодовому дереві мінеральних елементів використовується на утворення молодих вегетативних і генеративних органів (пагонів, листя, квіток) на початку вегетації у наступному році. Плануючи систему удобрення плодових насаджень, ці особливості слід ураховувати. Дію мінеральних добрив слід поєднувати з унесенням органіки. Особливо це важливо за парового утримання ґрунту в саду, коли той пасивно збагачується органічними речовинами лише унаслідок опадання листя та відмирання дрібних коренів. Для підтримання належного рівня гумусу й ґрунтової біоти пасивного збагачення органікою недостатньо>>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
