Значною мірою якість зерна пшениці залежить від дотримання умов його зберігання. Цей «хліб» часто доводиться зберігати впродовж тривалих періодів, що потребує доведення продукції до відповідних кондицій.
Багато українських аграріїв розраховували отримати з продажу пшениці перші гроші, і тому її продавали першою, не плануючи зберігати навіть короткий час. Цього сезону пріоритети інші: морський експорт заблоковано, тому лишається надія тільки на продаж — це вивезення залізницею або автомобільним транспортом. Однак, ураховуючи, що ріпак зберуть раніше і через його високу вартість саме ця культура забере на себе левову частку експорту найближчими місяцями всіма доступними шляхами, пшеницю доведеться готувати до тривалого зберігання практично всім аграріям. Розглянемо можливі аспекти, що впливають на якість зберігання цієї культури.
Початок без помилок
Стигла пшениця потерпає від змочування росою і дощем. Окрім осипання це може призвести до появи хвороб або уражень шкідниками. Тому насамперед слід ретельно підійти до організації збирання. Якщо цей процес триває мінімум часу, є висока ймовірність отримати здоровий урожай, який можна буде зберігати тривалий час без ризиків псування.
Дефіцит власної техніки можна компенсувати найманою, і навіть додаткові витрати не перевершать потенційних втрат від раптового дощу або тривалої негоди в розпал сезону збирання. Звісно, якщо є впевненість у погоді й техніці, можна працювати тільки власними комбайнами й отримувати хороші результати. Однак запасний варіант завжди має бути у вигляді підрядників або лояльних сусідів-фермерів.
Кожному етапу — своя вологість
Ідеальна вологість пшениці під час збирання становить 18–20%. Це вище від оптимальної вологості для зберігання. Для продажу найближчим часом достатньо буде зменшити вологість до 13,5%, бо це найкращий стан зерна для перевалювання, не пошкоджуючи й не втрачаючи його, і за нього можна отримати максимальну ціну. Однак нині доводиться розраховувати на тривале зберігання пшениці протягом року і, можливо, довше, що потребує висушити зерно до вологості не вищої за 12,5%.
Як уже зазначалось, фізіологічне дозрівання пшениці відбувається за вологості близько 40%. Після дозрівання зерно втрачає 2,5% вологості щодоби. Залежно від погодних умов цей процес може дещо пришвидшуватись або сповільнюватись, тому варто стежити за цим практично щодня, щоб розпочати збирання вчасно. Оптимальна вологість зерна для збирання — 18–20%. За таких умов пшениця добре обмолочується і не пошкоджується. Проте виникає запитання: як позбавитись зайвих 4–6% вологості?
Саме висохне
Дехто намагається все віддати в руки природи. Літня спека здатна швидко висушити пшеницю до потрібного для тривалого зберігання стану. Але ще до збирання зерно може почати осипатись, збільшується ймовірність вилягання посівів, що означає часткову втрату врожаю. І якщо раніше подібний алгоритм для більшості аграріїв уважався неприпустимим, то нині ситуація зовсім інша. Краще втратити якусь частку врожайності й не перейматись питанням сушіння. Також менша кількість зерна в умовах дефіциту потужностей для зберігання є додатковою перевагою.
Коли допоможе аерація
Аерацію зазвичай застосовують для провітрювання та сушіння зерна в силосі. Якщо зерно закладають із підвищеною вологістю (понад 15%), сушити пшеницю варто повітрям, яке на 7–10° тепліше за температуру зерна. Цього можна досягти таким чином: спочатку зерно охолоджують нічною аерацією, а вдень, коли повітря прогрівається і його вологість стає мінімальною, виконують ще один цикл продування. Таким чином, аерація може замінити сушарку. Якщо потужності вентиляторів вистачатиме для проштовхування потрібної кількості повітря крізь зернову масу, вагатись не слід. Варто пам’ятати, що пшениця створює більший опір повітрю, ніж кукурудза, тому починати продувати потрібно від самого початку завантаження силоса. Доки партія зерна не буде висушена до 17% вологості, наступну завантажувати не варто. Також потрібно стежити, щоб пшеницю у силос завантажували рівномірно. Це дозволить уникнути появи місць концентрації вологи під час сушіння аерацією.
Фахівці радять за можливості завантажувати пшеницю невеликим шаром, завтовшки не більшим як кілька метрів. Це дасть змогу сушити її за допомогою навколишнього повітря максимально ефективно. Коли зерно дійде до потрібного рівня вологості, можна перевантажувати його у силос для тривалого зберігання. Максимальна товщина шару пшениці, що сушиться природним повітрям, не має перевищувати 5,5–6 м.
Які режими сушіння застосовувати
Улітку сушити пшеницю природним повітрям можна практично цілодобово. Хіба що зупинятись на кілька годин у нічний час, коли відносна вологість зростає до 70% і вище. Також припиняти сушіння слід у дощовиту або туманну погоду. Дехто скаже, що це неефективно, бо вночі повітря вологіше й прохолодніше. Насправді нічна вентиляція крім сушіння виконує функцію охолодження зерна, і вже вдень, коли навколишня температура швидко зростає, сушіння відбуватиметься набагато швидше. Крім того, слід пам’ятати, що температура повітря після вентилятора підвищується на 4–5°, що додає ефективності у видаленні вологи. Тому в нічний час сушіння є цілком ефективним. Спеціалісти підрахували, що до того моменту, коли відносна вологість повітря не перевищуватиме 70% (за температури +15 °С), можна сушити природним повітрям, не підігріваючи його. Ще один цікавий факт полягає в тому, що сушіння тільки вдень протягом 8–10 год подовжує тривалість процесу у 2–3 рази! Тому за можливості аераційні вентилятори мають працювати практично без зупинки.
Коли аераційні вентилятори доводиться вимикати через несприятливі погодні умови, пшениця з вологістю до 16% може лишатися без продування протягом кількох днів. Значно гірше витримає зберігання без руху повітря пшениця вологістю 18%. Уже за день-два можуть виникнути осередки розігрівання та псування.
Швидкість висихання прямо пропорційна швидкості повітряного потоку. Якщо вентилятор має низьку продуктивність, сушіння відбуватиметься довго і навпаки. Тому ще під час проєктування зерносховищ слід ураховувати можливість роботи вентиляторів у режимі сушіння й обирати відповідну потужність.
Максимальний рекомендований уміст вологи для пшениці, яку сушать на природному повітрі, становить 18% зі швидкістю повітряного потоку 0,9 м./хв/т. Практики радять не ризикувати й обмежити максимальну вологість пшениці, що сушиться природним повітрям, рівнем у 17%.
Сушаркою, але без палива
Практика застосування сушарок для зняття кількох відсотків вологості за допомогою повітря з температурою навколишнього середовища є досить поширеною. Незалежно від типу сушарки пшеницю можна підсушити тут набагато швидше. Завдяки тому, що зерно насипають невеликим шаром, а потужні вентилятори забезпечують потрібний потік повітря, видалення вологи відбувається набагато ефективніше. Контрольованість процесу також значно вища, тому варто зупинитися саме на цьому способі сушіння. Оператору непотрібно відбирати проби із силоса і визначати показники вологості й температури — усе можна робити за визначеною для сушарок технологією. Мінусом застосування сушарок для зняття незначної кількості вологи є тільки підвищена витрата електроенергії. Але якщо згадати про переваги — кращу ефективність і стабільність процесу сушіння, воно того варте.
Про що не забути
Щоб витрати на сушіння були низькими, а якість зерна була високою, ось ще кілька порад щодо сушіння:
• збирайте пшеницю за вологості 20% або нижчої. Для більшості регіонів України це не проблема, бо зазвичай збирання відбувається за нижчої вологості. Проте погода може підкинути несподіванок, і тоді доведеться обирати між потенційними втратами від осипання та досушуванням зерна;
• переконайтеся, що силоси або склади чисті та продезінфіковані. Завантажуйте пшеницю на зберігання протягом 12 год після збирання врожаю;
• перевіряйте вологість кожної партії перед завантаженням у силос;
• запускайте аераційні вентилятори, коли шар пшениці досягає пів метра. Переконайтеся, що зерно рівномірно розподілено по силосу або складу, без горбів і ям;
• використовуйте шнеки або інші пристрої для перемішування, щоб уникати місць концентрації вологи;
• оскільки процес сушіння повітрям може тривати досить довго, потрібно щодня контролювати вологість і температуру зерна, аж доки не буде досягнуто бажаних показників;
• за досягнення 14–15% вологості досушувати пшеницю варто повітрям, яке має однакову температуру із зерном;
• досушування аерацією до 12,5% слід виконувати в періоди мінімальної вологості навколишнього повітря;
• регулярно контролюйте температуру та вологість пшениці під час зберігання.
Про переваги природного сушіння
Економія пального є хорошою мотивацією для сушіння пшениці природним повітрям. Але тут є ще кілька додаткових бонусів, які можна отримати завдяки такій технології. Насамперед це вища якість самого зерна. Якщо порівнювати його з тим, що сушилось у високотемпературних сушарках, тут вища маса тисячі, краща схожість і стійкість до пошкоджень. Завантажувати зерно у сховища можна швидко, якщо досушування відбувається саме в них. Тобто процес збирання не обмежується продуктивністю сушарки.
The Ukrainian Farmer
