Сумішки однорічних культур різночасного достигання забезпечують безперебійне надходження високоякісних кормів для ВРХ.
Багаторічні трави та сумішки однорічних культур дають можливість забезпечити потреби тваринництва високопоживними зеленими кормами у літній період. Але за рахунок тільки бобово-злакових травосумішок багаторічних трав забезпечити тварин кормами на орних землях неможливо, причина — інтервали між укосами в 30—40 днів. У такому разі застосовують сумішки однорічних культур різночасного достигання, які створені на основі адаптованих сортів і за одночасної сівбі забезпечують безперебійне надходження збалансованих за протеїном зелених кормів.
Основні технологічні прийоми
Одним із агротехнічних прийомів при вирощуванні сумішок однорічних культур є вапнування кислих ґрунтів за 1—2 роки до сівби з розрахунку 0,5—1,0 норми за гідролітичною кислотністю. Обробіток ґрунту включає дискування з метою подрібнення стерньових, кореневих решток і сходів бур’янів та полицевий обробіток на глибину 20—22 см. Ранньою весною при настанні фізичної стиглості ґрунту проводять закриття вологи важкими боронами впоперек напрямку оранки.
Для одержання високого урожаю сумішок особливе значення має підготовка ґрунту до сівби, яка спрямована на нагромадження вологи, створення доброї аерації та вирівнювання поверхні, що досягається шляхом використання сучасних комбінованих агрегатів, які дають змогу за один прохід виконувати кілька технологічних операцій і заходів обробітку ґрунту (АГ-2,4, «Компактор», «Європак» та ін.). Якщо таких агрегатів немає, то перед сівбою проводять передпосівну культивацію з одночасним боронуванням на глибину 5—6 см.
Однорічні сумішки вибагливі до родючості ґрунту, тому під передпосівну культивацію слід вносити мінеральні добрива на зрошенні в Степу із розрахунку N60-90Р40-60, в Лісостепу і на Поліссі N30-60Р30-60К30-60. Для одержання другого врожаю кукурудзи або суданської трави за післяукісної сівби норму мінеральних добрив треба збільшити до N90Р90К90.
Конструювання сумішок
За даними Інституту кормів НААНУ, моделі сумішок однорічних культур різночасного достигання забезпечують тварин високопоживною зеленою масою між першим і другим укосом багаторічних трав, коли вони починають грубіти, а інших кормів ще немає. У змішаних посівах використовують злакові, зернобобові та капустяні культури. Враховуючи явище алелопатії, підбирають такі культури, які сприятливо впливають одна на одну і підвищують загальну врожайність.
Із злакових культур в склад сумішок включають жито яре, ячмінь, тритікале яре, овес; із зернобобових — горох кормовий і посівний, вику яру, пелюшку, люпин вузьколистий, боби кормові, чину; з капустяних — гірчицю білу та редьку олійну. Ці культури за біологічними особливостями росту і розвитку характеризуються як холодостійкі, вологовибагливі і швидкорослі та відрізняються протеїновою поживністю.
Так, злакові культури у період найвищої продуктивності, тобто у фазу початку колосіння, містять недостатню кількість протеїну (10—12% на суху речовину) і надмірну кількість клітковини (28—32% на суху речовину), а зернобобові у фазу цвітіння містять достатню кількість протеїну і надлишок клітковини. На відміну від них капустяні культури у фазі бутонізації — початку цвітіння за достатньої кількості перетравного протеїну менш інтенсивно накопичують клітковину як обмежувальний фактор поїдання зеленого корму.
Тому при конструюванні сумішок ранніх ярих культур потрібно поряд із їх високою біологічною продуктивністю враховувати і кормову продуктивність, насамперед за вмістом в кормі перетравного протеїну (105—110 г в одній кормовій одиниці), і клітковини, якої повинно бути не більше 24—26% на суху речовину, з цукро-протеїновим відношенням 1:1,4.
Строки сівби та норми висіву
Сівбу сумішок проводять у ранні строки, затримання призводить до значного недобору врожаю. При вирощуванні складних сумішок основною умовою є визначення оптимального співвідношення компонентів, які найбільшою мірою використовували б поживні речовини з ґрунту, вологу та сонячну радіацію і завдяки взаємній стимуляції агроценозу забезпечували б максимальну кормову продуктивність у фазі укісної стиглості, яка визначається способом використання (на зелений корм, сінаж, або зерносінаж).
Повна норма висіву ранніх ярих культур в одновидових посівах така: жита ярого — 6, вівса, ячменю, тритікале — 5, люпину вузьколистого — 1,2, вики ярої — 2, гороху — 1,2, редьки олійної і гірчиці білої — 3 млн шт. схожих насінин на гектар. Для сівби використовують кондиційне насіння районованих для даного регіону сортів.
Найбільш поширені двокомпонентні та трикомпонентні сумішки однорічних культур, де норми висіву компонентів становлять від повної: злакових 40—60%, зернобобових 40—60%, капустяних 25—50%. При вирощуванні на зелений корм співвідношення компонентів у сумішці можна доводити до 150%, змішуючи насіння злакових і бобових культур. Вагова норма висіву багатокомпонентної сумішки завжди нижча від двокомпонентної злаково-бобової. На сінаж або зерносінаж співвідношення компонентів становить 100%, при цьому висівають 40% злакового, 50% бобового компоненту та 10% гірчиці білої від повної норми висіву.
Спосіб сівби сумішок звичайний рядковий. Для сівби використовують зерно-трав’яні сівалки, де із насіннєвого ящика висівають злакові і бобові культури, а із трав’яного — капустяні культури черезрядно. Глибина загортання насіння злаково-бобових — 3—4 см, капустяних культур — 1—2 см. Після сівби сумішок поле прикочують кільчасто-шпоровими котками, боронування посівів не проводять, щоб уникнути пошкодження сходів капустяних культур.
Строки використання
Для отримання зеленої маси у ранні строки до складу сумішок включають капустяні культури: редьку олійну та гірчицю білу. У спільних посівах із злаками (жито яре, ячмінь, тритікале яре і овес) укісної стиглості вони досягають за 35—40 днів, а з включенням зернобобових — через 45—50 днів після сходів. При одночасній сівбі вони забезпечують в середньому вихід 3,36—4,21 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 132—142 г перетравного протеїну. Тоді як за сівби у три строки традиційної вико-вівсяної сумішки вихід кормових одиниць був меншим на 18,2%.
За даними Інституту кормів НААНУ, жито яре з гірчицею білою укісної стиглості досягає в третій декаді травня — на початку червня, що на 12—14 днів раніше традиційної вико-вівсяної сумішки. Зелений корм жита ярого характеризується підвищеною поживністю порівняно з ячменем і вівсом завдяки меншому вмісту клітковини і кращій перетравності.
У другий декаді червня використовують сумішки ячменю з горохом посівним або люпином вузьколистим із включенням гірчиці білої; тритікале яре з горохом та гірчицею білою; тритікале з люпином вузьколистим та редькою олійною, або замість люпину вузьколистого можна висівати вику яру. Слідом за цією сумішкою в сировинному конвеєрі використовують овес з горохом кормовим і редькою олійною, або овес з викою ярою та редькою олійною, та традиційну вико-вівсяну сумішку, в яких укісна стиглість настає зазвичай у третій декаді червня. Заміна в сумішці гороху на вику яру сприяє подовженню використання корму на 4—5 днів.
Важливою умовою раціонального використання сумішок є збирання їх у фазі максимального нагромадження листостеблової маси і поживних речовин. Збирання на зелений корм починають у фазі бутонізації високобілкових культур і закінчують у фазі початку колосіння злакового компоненту. При заготівлі сінажу збирання травостою починають у фазі колосіння — молочної стиглості злакового компоненту, а на зерносінаж — у фазі молочно-воскової стиглості.
При вирощуванні сумішок однорічних культур основною умовою зменшення енерговитрат є часткова або повна заміна великонасінних енергоємних зернобобових культур на дрібнонасінні ярі капустяні — гірчицю білу, редьку олійну, що заощаджує близько 80—150 грн/га. Така заміна не знижує урожайності і поживності корму, але значно зменшує енергоємність гектарної посівної норми — з 180 до 127 кг/га, що еквівалентно зменшенню енерговитрат на 2101 МДж/га, або на 32,5%. А посівний матеріал бобового компоненту можна було б використати в годівлі корів і одержати додатково біля одного центнера молока на гектар ріллі.
Крім того, одночасна весняна сівба сумішок різночасного достигання зберігає енергію при проведенні повторної передпосівної підготовки ґрунту, яка потрібна при другому і третьому строках посіву вико-вівсяної сумішки.
Отже, на основі широкого біорізноманіття однорічних культур створені сумішки забезпечують отримання зеленої маси з використанням не тільки у годівлі тварин, а й для заготівлі різних видів кормів.
Генріх Квітко, доктор с.-г. наук, професор
Вінницький національний аграрний університет
Надія Гетман, доктор с.-г. наук
Інститут кормів НААНУ
Григорій Демидась, доктор с.-г. наук, професор
Олександр Ярмоленко, кандидат с.-г. наук
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2011 року
The Ukrainian Farmer
