У Лісостепу абрикоса зимує краще, аніж на Півдні з його частими зимовими відлигами. Морозостійкість саду залежить від використаного сорту та підщепи.
Абрикоса — одна із найцінніших кісточкових порід. Її плоди містять чимало цукрів, пектинових речовин і каротину, а також амінокислоти, вітаміни — В1, В2, С, Є, Р, РР, мінеральні елементи — калій, магній, залізо, цинк, алюміній, мідь, срібло. Усе це вказує на значну роль плодів у живленні людини, особливо за екологічно несприятливих умов — забрудненні довкілля важкими металами та радіонуклідами. Абрикосовому дереву властивий інтенсивний ріст та швидкий вступ у повне плодоношення. Культура добре доповнює літній плодовий конвеєр.
Технологія промислового вирощування абрикоси передбачає ретельну організацію хімічного захисту й щорічне формування крони — деревам слід своєчасно оновлювати плодові гілки. Обрізуванням нормують урожай — на відміну від яблуні абрикоса не скидає зайвої зав’язі. Якщо крону не обрізувати, то на перевантаженому урожаєм дереві погіршується якість плодів, знижується закладання квіткових бруньок під урожай наступного року, зимостійкість рослини теж падає.
Саме зимостійкість абрикоси є чинником, що обмежує ареал її поширення у культурі. Зусиллями селекціонерів Інституту садівництва, Інституту зрошуваного садівництва та Центрального ботанічного саду ім. М. М. Гришка створено зимостійкі сорти абрикоси, це дозволяє культивувати породу в умовах Лісостепу. Утім, клімат змінюється, й некорисні абіотичні явища, зокрема низькі зимові температури та приморозки під час цвітіння, почастішали.
Значні ризики для абрикосового саду настають і за рясних зимових снігопадів — після них рано навесні у перезволожених ґрунтах бракує кисню, а культура надзвичайно до цього чутлива. У особливій небезпеці ділянки саду із пониженим рельєфом — перезволоження заважає розвитку дерев, не дає їм належно підготуватися до зими (ідеться про визрівання деревини).
У генеративних бруньок абрикоси короткий період глибокого спокою й вони чутливі до різких температурних коливань наприкінці зими-напровесні. Це значно обмежує продуктивність абрикосового саду. На півдні України, де узимку є значні коливання температури та повторні морози у весняний період, абрикоса повністю втрачає урожай 5−6 разів на 10 років. Натомість у Лісостепу для плодів згубними стають лише 1−2 роки із 10. З огляду на це стабільність плодоношення абрикоси у Лісостепу є значно вищою. На формування зимостійкості абрикосових дерев упливає тривалість ростових процесів й те, чи достатньо визріла деревина. У культурних дерев абрикоси цю характеристику зумовлює кілька чинників. Передусім — підщепа. Ідеться про вибір такого кореня, який би дозволив рослині скоріше завершувати ростові процеси, адже це збільшує період підготовки до зими. >>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
