«Уманська фруктова компанія» — відносно молоде черешневе господарство, проте дуже динамічно розвивається. Засновано компанію 2016 року, вона вирощує 21 га інтенсивного саду черешні на 32 тис. дерев. Перший промисловий урожай компанія зібрала 2018 року — 900 кг за урожайності 0,1 т/га. Далі врожай збільшувався, і 2023-го господарство отримало вже 151 т (9 т/га).
«І ще є резерв по дереву — верхні гілки можуть дати додатковий урожай, тому що в один із років ми припустилися помилки в обрізуванні й втратили один рік, — розповідає Оксана Гордій, співзасновниця та керівниця проєкту «Уманська фруктова компанія». — Тобто по роках вже має бути повне плодоношення, але ми до нього тільки підходимо. План у нас оптимістичний — 13 т/га, але все залежатиме від погоди».
А ще від ситуації в країні, чується проміж рядків коментаря пані Гордій. «Садівництво по-українськи» поспілкувалось з нею про те, як господарство працює другий рік війни та про досвід компанії з вирощування доволі широкого асортименту черешні.
ЧЕРЕШНЯ ПО–ШВЕЙЦАРСЬКИ
Постачальниками саджанців для господарства є дві компанії — голландська та бельгійська. У кого з них певного року купувати посадковий матеріал, «Уманська фруктова компанія» вирішує залежно від ситуації.
«Наприклад, торік, коли почалась війна, бельгійці запропонували дуже хорошу ціну, і ми вирішили ризикнути, але з однією умовою — попросили відтермінування платежу, щоб продати вирощений урожай і вже тоді розрахуватись за саджанці, — розповідає пані Гордій. — Вони погодились, і ми придбали матеріал на 3 га».
Саджанці від двох виробників відрізняються висотою, але дерева сформовані добре, з ними зручно працювати, каже Гордій, і претензій до них немає. Надто тепер, коли весь світ — у кризі, ці компанії лояльніші до умов постачання.
Цього року «Уманська фруктова компанія» також посадила бельгійські саджанці на 1 га, не шукаючи альтернативи, тому що просто треба було досадити ділянку до торішнього плану, уточнює Гордій. Цей гектар було посаджено за системою Drapeau — господарство вже застосовувало цю систему раніше на 6 га в саду.
Ця ідея виникла в засновників після того, як вони побували в одному із садівничих господарств Швейцарії. «Біля Цюриха є великий сад, де ми побачили дуже гарні дерева, посаджені за цією системою, — розповідає Гордій. — Вони нам дуже сподобались, і ми вирішили посадити за системою Drapeau частину нашого саду. Однак ми не мали власного досвіду й набували його самі, користуючись тільки зробленими фото та інтуїцією. Втім, отримали результат, який нам подобається».
НА СМАК І КОЛІР
Основні сорти у черешневому саду «Уманської фруктової компанії» — Кордія, Регіна, Тамара, Хертфорд. Посаджено їх в основному на підщепі Gisela 5, в невеликій кількості є Gisela 6, Gisela 12, Weigi 2. Gisela 12 господарство почало освоювати торік — тому що вона добре себе показує, коли є проблеми з водою.
«Наразі у нас таких проблем немає, але сад росте довго, і, враховуючи зміни клімату й інші катаклізми, може статися, що можуть-таки проблеми виникнути, — зауважує керівниця компанії. — Нині будемо спостерігати за тим, як ця підщепа поводитиметься в кліматі нашого регіону. І коли у майбутньому треба буде ухвалювати рішення щодо висаджування великої площі на Gisela 12, то вже будемо мати досвід, як вона себе показує».
Як додаткові сорти «Уманська фруктова компанія» вирощує Каріна, Лапінс, Ванда, Фертард, Фолфер, Беліз, Бурлат, Самміт, Світхарт, Мерчанд, Шнейдерс. Їх посаджено як запилювачі та для сортовивчення, тому що, коли господарство тільки закладало сад, у їхньому регіоні майже не було черешні європейських сортів, і ніхто в Україні не міг дати про них точної інформації, як вони поводяться і що можна отримати у фіналі.
«Тож на власних помилках ми придбали досвід, які з них придатні для нашого регіону, які — ні, і з яких причин», — додає Гордій. Вона зробила по кожному сорту короткий огляд, який засновано на спостереженнях за основними сортами й оцінках, що дали їм спеціалісти господарства та споживачі.
Бурлат. Його в господарстві дуже мало, бо для споживача ця черешня несмачна, м’яка, каже Гордій. Майже половину врожаю псують шпаки, тому що Бурлат, а також Беліз, дозрівають першими. Коли приходить час інших сортів, у птахів уже з’являються інші ділянки для добування їжі, тож решта черешні не так страждає. Тому господарство використовує Бурлат більше як маркер першого тижня цвітіння, за яким агрономи орієнтуються щодо цвітіння наступних сортів.
Беліз. Маже такий самий, як Бурлат, але щільніший. Смак у цієї черешні також невиразний, і цей сорт так само об’їдають шпаки.
Самміт. Його в саду теж небагато, і частини дерев господарство позбулося, посадивши на це місце Регіну.
«За планом посадки дерева Самміту опинилася у низині, балці, по якій дме холодне повітря, і вони підмерзали, — розповідає Гордій. — Поряд з Регіною Самміт на вигляд не вражав і не приносив геть нічого. Хоча сама черешня, враховуючи, що вона йде на ринок одною з перших, подобається покупцям формою і розміром».
Плоди Самміту щільні, великі — близько 40 мм. Але, за словами Гордій, господарство не дотримує цей сорт до того кольору, який рекомендується, тому що тоді черешня втрачає лежкість і транспортабельність.
«Тому це такий сорт для затравки — коли люди починають розуміти, що у нас стартує сезон черешні», — резюмує Оксана Гордій.
Хертфорд. «Цей сорт зазвичай погано знають, але це старий англійський сорт, який нам дуже наполегливо запропонував посадити наш консультант зі словами: «Ви не пожалкуєте». І справді, ми не пожалкували», — розповідає керівниця проєкту «Уманська фруктова компанія».
Плоди мають красиву форму двостороннього сердечка, у них особливий смак, відтінки якого змінюються залежно від розміру плоду: подекуди простежується відтінок вишні. Господарство хотіло б саджати його і далі, але, на жаль, розплідники вже не пропонують його. Плоди Хертфорду достатньо великі, трошки менші за Тамару, але в них добра лежкість, і вони добре транспортуються. До недоліків цього сорту можна віднести хіба що низьку ціну, адже дозріває в розпал сезону.
Тамара. Її добре знають на ринку, у неї великі плоди, але є низка недоліків. «Якби ми знали про них, імовірність того, що ми посадили б цей сорт, була б дуже маленькою», — каже Гордій.
У Тамари погана лежкість, і вона погано забарвлюється. Після збирання у ящику трапляються і світло-червоні, і темно-червоні плоди. Крім того, один плід може мати два відтінки — залежно від того, як він був повернутий до сонця. Для продажу це не дуже добре — покупці вибагливі й сприймають світлішу черешню як недостиглу. Та й загалом псується товарний вигляд, коли в одному ящику — різний колір. Питання могла б розв’язати сортувальна машина, а сортувати цю черешню вручну того не варте, поготів, що Тамара припадає на той період, коли ціна на черешню просідає.
«Якщо порівнювати із Заходом України, де черешня починається на півтора-два тижні раніше, то Тамара як раз попадає у цю яму, коли ціна занизька, — каже керівниця господарства. — Ще один недолік — ця черешня печеться на сонці, якщо мало листя. На інших сортах це не дуже простежується».
Кордія. «Можна сказати, що це улюблений сорт наших працівників, — дає характеристику сорту пані Гордій. — І вона справді крута — має дуже щільні великі плоди. Звісно, що розмір залежить від того, скільки її на дереві. Коли ми зібрали врожай 17 т/га, дерева були буквально обліплені нею, але вона була дрібною. Відповідно, і ціна була не такою доброю. Дуже класний колір: якщо розчавити плід, тече густий червоний сік — аж до фіолетового. Черешня дуже солодка, але не приторна. Наші покупці її дуже люблять, і навіть не купляють інші сорти, очікуючи Кордію — тобто розігрівають апетит».
Недолік цього сорту — великий ризик розтріскування. Втім, господарство успішно протидіє цьому явищу — готує рослини до нього. Цього року хоча й були великі дощі, але сад мав добрі показники з розтріскування, каже Гордій. До того ж господарство поки що не використовує захисну плівку.
Регіна. Цей сорт дуже бажаний для багатьох, але цього сезону він став для господарства найпроблемнішим. Дерева були посаджені 2018 року, позаторік компанія отримала 3–3,5 кг з дерева, минулого — 1,5 кг/дер і цього року — 6–7 кг/дер.
«Для нас це був такий суперрезультат, що ми були до нього просто не готові, — розповідає Гордій. — Не очікуючи на такий урожай, не прорахували потрібну кількість людей для збирання, тари, техніки тощо. Ми просто не встигали її збирати, а під Регіною у нас 8 га». Плоди у сорту Регіна теж великі, а під сіткою, яку використовує господарство, вони досягають більшого розміру і достигають пізніше. Те, що росте під сіткою, вимагає окремої уваги, зауважує пані Оксана, зокрема, до рівня вологості: не слід перезволожувати рослини, треба стежити за розвитком сірої гнилі.
«Плоди Регіни дуже солодкі, навіть є таке відчуття, що нудотні. І після них люди питають: «А можна щось типу Тамари?», так вони насолодилися цим смаком, що хочеться черешні з кислинкою», — каже Гордій.
Критичні недоліки сорту — примхливе запилення й проблема збереження зав’язі, остання навіть гостріша. Регіна добре квітне, зав’язується, але головне — зберегти її до першого осипання. Ця особливість сорту добре відома садівникам. Важливо, яка температура і загалом яка погода під час цвітіння. У цього дерева дуже короткий період фертильності, і важливо щоб все збіглося — і погода (відсутність дощу та вітру, висока температура), і літ бджіл. Тому до останніх господарство додає ще джмелів та осмій.
«До речі, цього року було дуже вітряно, холоднувато і йшов дрібненький дощик, — згадує Гордій. — Бджоли майже не працювали — це робили осмії та джмелі. Для підстраховки кожного року ми беремо одночасно українських і голландських джмелів. Тому що нині все так непередбачувано в країні, що раптом що станеться, у нас будуть або ті, або ті. І можна сказати, що цього року джмелі зробили нам урожай: вони працювали і в дощ, і у вітер. Я не знаю від чого це залежить (не мій профіль), але торік добре працювали голландські джмелі, а цього — українські».
ПИТАННЯ Є
На початку сезону 2022 року неподалік господарства розташовувалась військова частина, яку в першу ніч війни було розбито. Через детонацію боєприпасів і вибухи уламки опинились також і в саду. Він не дуже постраждав, але певної роботи саперів вимагав, розповідає засновниця «Уманської фруктової компанії». І все ж у перший воєнний рік вона ризикнула і придбала саджанці для подальшого розвитку. Цього року весна також видалася складною.
«Перший раз ми копали ями під посадку вручну, бо через затяжні дощі не змогли вчасно загнати техніку для буріння, — розповідає Гордій. — Вода стояла у ямках під посадку».
Якщо питаннями весни 2022 року були, де шукати працівників для догляду та збирання врожаю, як мінімізувати витрати на вирощування та догляд, де реалізовувати товар, то 2023 рік тільки частково відповів на них:
• питання дефіциту людей, особливо на збирання, стало ще актуальнішим. «Трактористи — це мегапроблема, — каже Гордій. — Адже ми холдинг із тепличним комбінатом, і було так: ти береш хлопця на роботу — невдовзі його забирають, і так багато разів. Дуже складно було знайти трактористів, і ми не розуміємо, що буде наступного року»;
• щоб знизити або хоча б не завищувати собівартість, компанія не могла дозволити собі оптимізувати обробки. «Тому робили все як треба, не економили ані на чому, бо це для нас великий ризик», — резюмує керівниця проєкту;
• компанія перейшла від застосування комплексних добрив до монодобрив;
• ринок продажів став набагато активнішим, ніж 2022 року, але змінилася географія продажів компанії. 2022 року Одеса була не так під ударами, як цього, і більша частина черешні йшла туди, цього року в основному — на Київ;
• компанія не підвищувала плату працівникам за збирання, як робила це щорічно;
• сортувальників було майже удвічі менше, але працювали вони ефективніше, бо компанія підвищила їм зарплату майже вдвічі. «І черешня була такої якості, що перші сорти збирали прямо у картонну тару в полі й віддавали покупцям, — згадує Гордій. — Тому що спочатку пакували, як завжди на етапі сортування, але зрозуміли, що відходи такі малі, що воно того не варте».
За підсумками 2023 року «Уманська фруктова компанія» отримала вихід черешні вищого сорту на рівні 91–93%. Обсяг реалізації сортів Хертфорд і Регіна в грошовому вираженні перевищив 900 тис. грн/га.
«План у нас — досягти 1 млн грн/га, — каже Гордій. — Ми вважаємо, що культура має приносити хоча б мільйон із гектара, щоб розуміти, заради чого ми працюємо». Середня відпускна ціна реалізації черешні компанією становила 101 грн/кг. Для порівняння: у 2022 році — 69 грн/кг. Повна собівартість — 45 грн/кг, тоді як у 2022му — 44 грн.
«Як ми бачимо, ціни дуже різні з року в рік, а собівартість майже не міняється, — зауважує власниця підприємства. — Я вважаю, що ті кроки, які ми зробили для оптимізації і економії, як раз спрацювали».
«Уманська фруктова компанія» крім реалізації черешні використовує й інші шляхи додаткового заробітку. За словами Гордій, він хоча й невеликий, але не дає забути про компанію як виробника черешні. У господарства є інтернет-магазин, через який у сезон він продає свіжу черешню, а в решту часу — продукти крафтового виробництва.
«Крафтового — тому що у нас немає часу й можливості робити це у великих масштабах, — пояснює Гордій. — Певний обсяг черешні у нас іде саме на такі продукти, як варення, джеми, сушена черешня, пастила. Також ми проводимо екскурсії — нам це запропонували уманські екскурсоводи, які працюють, зокрема, у Софіївці. Цього року в нас були педагоги та медики з Кропивницького, школярі, вихованці дитсадків, переселенці. Вони можуть придбати наші смаколики й просто походити по саду, відчути його тишу і отримати емоційне задоволення».
Статтю створено за матеріалами Міжнародного практичного форуму «Інтенсивний сад: зерняткові, кісточкові, горіх»
Садівництво по-українськи
