Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Саме той випадок

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Саме той випадок

Чому вплив Brexit на економіку України може виявитись набагато більш значущим, ніж здається на перший погляд.

 

Двадцять перше століття сміливо можна назвати періодом тотальної глобалізації. Нові інформаційні та фінансові технології зробили світ прозорим і взаємопроникним. Той факт, що інформація стає надзвичайно доступною, змінив не лише сучасні умови ведення бізнесу, а й споживчі вподобання та ринкові потреби. Разом із новими можливостями світ зіткнувся з новими ризиками, осторонь яких не зможе пройти й наша країна. Нині фермерові вже недостатньо виростити щедрий урожай чи виплекати добре поголів’я худоби. Аби забезпечити своєму бізнесу прогнозований високий прибуток і бути впевненим бодай у середньострокових перспективах, його власникові доводиться постійно відстежувати тренди ринкового й соціального сере довища — щонайменше в сусідніх країнах, а в ідеалі — по всьому світу. Міграційна криза, торгові війни та сплеск націоналізму в найрозвиненіших економіках світу наклалися на економічно обґрунтований природний рух робочої сили, капіталів й інформації. 

 

У середині ХХ ст. у єдності країн Європи вбачали взаємодію задля створення більших ринків, більшої ефективності й політичної стабільності. І все це добре працювало в умовах 12 країн із більш-менш схожими економіками. Водночас після стрімкого розширення ЄС (до 28 країн), як пише аналітик Fareed Zakaria, це товариство перетворилося на «трансферний союз». І його основною метою стала постійна підтримка схеми перерозподілу коштів від багатших країн до країн з економіками, що розвиваються. Врешті цей розрив між багатою і бідною Європою з відкритими кордонами неминуче призвів до міграційної кризи. Так, із 2004-го по 2014-й близько 2 млн поляків емігрували переважно до Великої Британії та Німеччини, а стільки ж румун — до Італії й Іспанії. Крім того, 2015 року країни Європи відчули приплив понад 1 млн біженців переважно із Сирії, які також прямували переважно до країн Західної Європи. Така ситуація з перерозподілом трудових ресурсів спричинила шалений тиск на країни Старого світу, спричиняючи сплески радикалізму й націоналізму, а паралельно спричинила потребу в додаткових робочих руках у країнах Східної Європи. Нині ці вимушені вакансії поступово заповнюються українцями. Як наслідок — уже сьогодні чимало аграрних компаній почали скаржитися на кадровий голод, і найближчими роками ця проблема буде тільки поглиблюватися. Дефіцит кваліфікованих кадрів в Україні незабаром відчуватиме не лише великий і середній бізнес, а й дрібніші товаровиробники. Як це не дивно, поштовхом до загострення кадрової проблеми в Україні може стати Brexit. 

 

За умов виходу Британії із ЄС без тотальної угоди, а сьогодні все йде саме до цього, Європа вимагатиме додаткових кваліфікованих робочих рук, бо буде змушена частину виробничих потужностей переносити або на власну територію, або на території, з якими в неї підписано угоди про вільну торгівлю. Водночас агро-сектор Великої Британії тісно зав’язаний на некваліфікованих сезонних працівників із країн ЄС. В середньому це 75 тис. сезонних працівників на рік (до 98% потреб галузі). Додатково в харчовій промисловості країни позаторік працювало 116 тис. громадян ЄС (це третина всіх працівників сектору). В разі одномоментної втрати дозволу на роботу всіма цими працівниками ринок праці Британії, ЄС та сусідніх країн почне лихоманити. 

 

Взагалі вплив Brexit на економіку нашої країни може виявитися набагато значущішим, ніж здається на перший погляд. Ні для кого не секрет, що аграрні та продовольчі ринки нині є найбільш глобалізовані. Протягом майже півстоліття харчовий і сільськогосподарський сектори Великої Британії були нерозривно пов’язані з ЄС. Уся продовольча система країни формується аграрною політикою ЄС, регулюється стандартами ЄС щодо безпеки харчових продуктів, якості та навколишнього середовища, ну і, звісно, торговими угодами ЄС та відповідними тарифами. Отже, наявність продуктів і ціни на них наразі є результатом взаємозв’язку між цією нормативно-правовою базою, яку ухвалили всі учасники ринку, та споживчим попитом. 

 

За оцінками аналітиків Barclays Corporate Banking, 2017 року Велика Британія імпортувала їжі та напоїв на 48 млрд фунтів стерлінгів (це приблизно 40% ринку країни). З них 71% імпортовано з країн ЄС і поставлено без митних платежів й інших додаткових торгових витрат. Модель Brexit без додаткової угоди може коштувати британським ритейлерам і постачальникам 9,3 млрд фунтів стерлінгів на рік, а додатковий середній тариф по всьому ланцюгу постачання харчових продуктів і напоїв, які надходять із ЄС, становитиме 27%, що, звісно, буде перекладено на плечі споживачів. Таке різке цінове зростання спричинить зміну споживчих настроїв і викривлення ринків і товаропотоків у середньостроковій перспективі. Відповідно до оцінок Barclays, на різні види харчової продукції британцям варто очікувати дуже різні митні тарифи. Так, продукти з найвищим ступенем переробки підпадатимуть під найвищі тарифи. Скажімо, на апельсиновий сік — 31%, а на цукор — 29,5%. Найнижчі тарифи застосовуватимуться до сировинної продукції на кшталт бананів — 9,7%. 

 

Водночас продовольча система — це не тільки тарифи. Вона набагато складніша й містить увесь ланцюг — від виробництва, транспортування, переробки, роздрібної торгівлі та загального впливу на довкілля. І будь-який «розрив» чи додатковий тиск дасться взнаки не лише в Британії та країнах ЄС, а й значно далі — на суміжних ринках. Розглянемо, як це працює на прикладі бананів. 

 

Частка Британії у світовому імпорті бананів становить 7%. Та ланцюг постачання до Британії весь час перебуває під тиском несприятливих природних явищ, частота яких останнім часом стрімко збільшується. Зростання природного негативного впливу опосередковано впливає на погіршення стану ґрунтів, переміщення робочої сили, пошкодження сільгоспугідь і транспортних зв’язків. Одночасно це стає причиною посилення грибних хвороб, що, у свою чергу, призводить до більших обсягів застосування фунгіцидів, а отже, і до токсичності та здорожчання кінцевого продукту. Загалом усі ці події призводять до підвищення конкуренції за меншу кількість товару на ринку. Основним постачальником бананів до Британії є Еквадор, який також постачає значну кількість цієї продукції до США та Китаю. В разі відмежування Британії від ЄС вона стане для Еквадору занадто малим ринком, що не дасть їй можливості виторгувати для себе прийнятні умови майбутніх поставок, коли співвідношення «ціна — якість» задовольнить британського споживача. 

 

З іншого боку, в разі виходу Британії без угоди будь-який британський постачальник м’яса спочатку повинен буде пройти всю процедуру сертифікації згідно з нормами ЄС, щоб забезпечити свою відповідність стандартам і вимогам Європейського Союзу. Доки процедура не буде проведена, а українські виробники, як ніхто інший, знають якою тривалою вона може бути, поставок продукції тваринного походження бути не може. Наприклад, експорт до ЄС харчових продуктів тваринного походження забороняється, якщо установа у Великій Британії, яка відправляє або яка виробила цей продукт, потрапила до забороненого переліку Європейської Комісії з метою охорони здоров’я. Отже, в перспективі маємо певні викривлення на ринку Євросоюзу, що безумовно відіб’ється як на загальносвітових цінах, так і на роздрібних. 

 

Транспортним компаніям також потрібно буде розпочати й завершити нове оформлення ліцензійних документів, щоб здійснювати поставки до Європейського Союзу. Особливо чутливим до зміни загальноприйнятих норм є повітряний рух, бо єдині авіакомпанії, для яких буде повна свобода у роботі в межах Європейського Союзу, — це ті, що є мажоритарною власністю та які контролюють інвестори з країн ЄС. 

 

Наслідки для таких авіакомпаній, як Iberia, Vueling, Aer Lingus, Ryanair або Easyjet, можуть бути катастрофічними, враховуючи частку британського капіталу у цих компаніях. Вони ризикують втратити всі права на маршрути як у межах ЄС, так і з ЄС до третіх країн. Чи не тому вже тепер компанія Easyjet подбала про запобіжні заходи й узялася за створення дочірньої компанії у Відні, а Ryanair розглядає шляхи зменшення впливу британських акціонерів на компанію. Сьогодні це питання вивчає Європейська Комісія (вона розглядає питання надання компаніям можливості працювати за старими правилами до укладення нового авіаційного договору або не пізніше ніж до березня 2020 року). Утім, заплановані правила не допомагають виробникам літаків. Без сертифікації Європейського агентства з авіаційної безпеки (EASA), який більше не матиме наглядових повноважень над Британією після того, як не буде укладено договору щодо Brexit, жодні британські деталі не зможуть бути встановлені у європейських літаках. Така ситуація може завдати суттєвого удару по Airbus, бо крила для її літаків виробляють у Великій Британії. 

 

Додатковий контроль і митні формальності на кордонах під час транспортування складників між Великою Британією та ЄС теж можуть стати на заваді всім виробникам техніки, зокрема, й сільськогосподарської. Так, у компанії Airbus суттєво розширили потужності своїх складських приміщень, аби утворити запас потрібних компонентів на шість тижнів. Проте, якщо протягом цього часу проблему вільного пересування товарів не буде розв’язано, то авто та авіабудівники будуть змушені або інвестувати у нові виробничі потужності на континенті, або розширювати наявні. На випадок реалізації негативного сценарію компанія BMW вже нині планує закрити один зі своїх чотирьох заводів (в Оксфорді) й перенести виробництво в континентальну Європу. 

 

Банки й страхові компанії старої Європи підготувалися до керування ризиками Brexit найкраще. Вони, зокрема, почали підсилювати свої європейські офіси й переносити до них роботу з небританськими клієнтами, якщо ті хочуть хеджувати свої валютні ризики на Лондонській біржі. Цей перерозподіл функцій супроводжується переміщенням персоналу в інші європейські країни. Охочі й надалі вести бізнес у Британії вже давно заснували філії своїх компаній у цій країні. Такі кроки мусять терміново робити й українські компанії, якщо вони зацікавлені в британському ринку. 

 

Наразі важко спрогнозувати, до яких масштабів у разі виходу Великої Британії з ЄС без угоди може призвести тотальний перерозподіл трудових, фінансових і матеріальних ресурсів на європейському континенті. Зрозуміло тільки те, що зросте вартість матеріальних ресурсів і техніки європейського виробництва, турбулентність на ринку праці та надлишковий попит на капітал із метою інвестування. 

 

Це саме той випадок, коли варто прикласти максимум зусиль аби перенесення виробничих потужностей провідними компаніями відбулося не до наших найближчих сусідів — поляків чи румунів, а на територію України. Також вітчизняним виробникам харчової продукції варто бути дуже пильними: за умов зони вільної торгівлі з ЄС можна як отримати певні переваги, так і втратити частину свого внутрішнього ринку. Українці матимуть можливість спробувати розширити свою присутність на європейських ринках на тлі утворення торгової нестабільності, водночас не треба нехтувати власним споживачем, бо досвідченіші європейські товаровиробники можуть цим скористатись на власну користь. 

 

Марія Колесник,

аналітик аграрного ринку

газета “АгроМаркет”, лютий 2019 року

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Джерело:
АгроМаркет
Поділитись: