Українські аграрії дедалі частіше замислюються над можливістю оптимізувати кількість ланок ланцюжка постачання «з лану — до столу», досягнувши таким чином максимально прийнятного рівня собівартості врожаю. Тож увагу сільгоспвиробників сконцентровано ще й на тому, як зберегти вирощене, сформувати товарну партію, відвантажити її, а віднедавна ще й доставити на експортний базис. Звісно ж, за таких обставин неабиякого значення набувають простежуваність усіх виробничих процесів і якість продукції.
Кожна дрібниця важлива
Елеватор потенційно є відправною точкою для експортної партії.
За словами директора «Елеватор Агро» агрогрупи «Агрейн» Сергія Назарова, для формування товарної партії зерна на елеваторах проводиться його аналіз за вологістю, засміченістю й іншими показниками. Далі відбувається його первинне оброблення (очищення, сушіння), зберігання та формування партій зерна для замовників із передбаченими в укладених контрактах показниками якості.
— Надто раннє збирання зернових культур, як і їх перестоювання, істотно знижують урожайність. Якщо скосити посіви передчасно, коли зернівка перебуває у фазі тістоподібної стиглості, таке зерно важко сушити й зберігати. В ньому ще тривалий час відбуватимуться процеси післязбирального дозрівання, тому таке зерно слід зберігати окремо. Його доведеться частіше вентилювати чи навіть переміщати із силоса в силос. Запізніле збирання, наприклад, за 20 днів після настання повної стиглості, зумовлює втрати 10–12% урожаю. Це відбувається внаслідок осипання, пошкодження клопом-черепашкою, подрібнення і травмування зерна, розвитком хвороб і патогенних мікроорганізмів, — зауважив Сергій Назаров.
Зерно, що надходить від комбайнів, розміщують окремими партіями за культурами, класами, показниками якості й окремими контрактними вимогами.
— Іноді зерно слід розділяти в окремі місткості. Наприклад, пшениця за показниками білка й клейковини підпадає під 2-й клас, але в неї низька натура, тому її, згідно з ДСТУ, доведеться залічити до пшениці 4-го класу — таку партію зберігаємо окремо, поготів наші потужності дозволяють зберігати окремі партії до 20 тис. тонн. Окремо слід розміщувати й низькоякісне та дефектне зерно, — уточнив Сергій Назаров.
Зерно зберігають залежно від його вологості й призначення. Зволікання з очищенням вологого і сирого зерна може призвести до його самозігрівання й погіршення якості вже за 24 год зберігання в силосах. Наприклад, якщо пшениця надходить із вологістю до 16%, за високої температури навколишнього середовища та низької відносної вологості повітря, зерно продувають вентиляторами в зерносушарках без застосування пальників і закладають в силоси для тривалого зберігання. Якщо на елеватор привозять пшеницю з вологістю понад 16%, зерно сушать із пальниками. Збіжжя, що сушитиметься повітрям чи із застосуванням природного газу, буде зберігатися в окремих оперативних бункерах.
За кожною партією зерна упродовж усього періоду зберігання потрібно вести спостереження. За відсутності належного контролю можуть бути значні втрати збіжжя у якості й кількості. Результати спостережень записують у хронологічному порядку до спеціального журналу. Залежно від багатьох чинників — природних, агротехнічних, технологічних — показники якості зерна будуть різними, тому відрізнятимуться за класами. Загалом збереження зерна — один із важливих процесів, де важливо дотримуватися кожної дрібниці, щоб мінімізувати втрати й отримати максимум прибутку.
Крок за кроком
Покрокову інструкцію для початківця-експортера можна коротко сформулювати так:
• виконання вимог законодавства у сфері реєстрації потужностей;
• відповідність якісним показникам і показникам безпеки;
• визначення якісних показників продукції, яку плануєте постачати;
• визначення показників безпеки, бо є вимоги директив і регламентів ЄС, вимоги Codex Alimentarius. (Вимоги Китаю й інших країн, куди маємо намір експортувати, розглядаються окремо.);
• пошук покупця на продукцію;
• визначення умов постачання продукції;
• постачання продукції.
Перелік вимог кожної країни до кожної окремої агрокультури є на сайті Держпродспоживслужби. Щоправда, внутрішні норми у країні постачання можуть бути значно ширшими. Ось, приміром, після Чорнобильської аварії в країнах ЄС з’явилася вимога перевіряти зерно на радіоактивність. Крім того, агропродукція не повинна мати сторонніх запахів, містити амброзію чи вкраплення насіння інших культур. Аби вчасно запобігти певним небезпечним чинникам, як зауважує радник президента УЗА з питань харчової та кормової безпеки Вадим Турянчик, дедалі актуальнішим стає запровадження системи HACCP на зберігальних потужностях.
— Потенційні покупці зацікавлені в безпечній продукції (саме тому встановлено вимоги до залишку в зерні пестицидів, мікотоксинів, важких металів тощо) відповідно до її призначення (продовольчі чи кормові потреби), — каже експерт.
— Що ж до якісних показників, то якщо йдеться про сою — це вологість, протеїн та олійність; якщо про ріпак — це вологість та олійність; якщо про пшеницю — це білок, вологість, натура, число падіння, клейковина тощо. Перш ніж укласти експортний контракт, слід переконатись, що ви зможете виконати його умови (щоб не наразитися на повернення продукції чи дисконту). Тому наполегливо рекомендую провести розгорнутий аналіз зерна ще до самого його продажу.
Щодо підтвердження відсутності пестицидів у продукції експерт переконаний: такі сертифікати потрібні тільки в тому разі, якщо власник зберігальних потужностей не контролює процес виробництва агропродукції. За умови повного контролю агропродовольчого ланцюга аналізи (і власне сертифікати) робити недоцільно. Якщо ж зерно везтимуть орендованим транспортом, експерт радить акцентувати не на якості зерна, а на якості транспортних засобів.
Курс на ЄС
Як каже виконавчий директор УЗА Сергій Іващенко, національні стандарти щодо зерна дуже відрізняються від експортних. Тому для реалізації українського збіжжя за кордон його доводиться змішувати й доводити до показників, що вимагає імпортер. Утім, торік було скасовано чинність більшості ДСТУ та ТУ щодо якості зерна. Скасування Інструкції №661 щодо регламенту ведення обліку зерна (а головний її пункт стосувався заборони змішування зерна та його окремого зберігання за класами) не зупинила ринок, хоча й елеватори не знали, як приймати зерно. Хтось працював за старими стандартами. Натомість елеватори великих компаній-експортерів — за експортними. Ті, хто не знає достеменно, куди піде зерно, — за своїми внутрішніми наказами. До речі, в кожної великої компанії є своя інструкція. Здебільшого вони схожі й затверджені внутрішніми наказами.
Звісно, в кожної країни є певні вимоги щодо кількісно-якісних показників зерна. Проте зазвичай експортери збіжжя орієнтуються на американський чи європейський стандарти. Скажімо, щодо пшениці застосовується європейський стандарт ISO. Він відрізняється від українського методами визначення. У нас відбувається посилання на ті ДСТУ, які скасували, й визначаються вони за стандартами старим неточним приладдям. Насправді ж експортери зерна, великі елеватори й термінали мають сучасне обладнання для визначення показників зерна, яке відповідає міжнародним стандартам. Ураховуючи те, що Україна експортує три чверті вирощеного зерна, нам було б доцільно перейти на європейські стандарти, поготів, що прагнення країни увійти до ЄС незмінне.
Нові стандарти на підході
Наприкінці грудня 2022 року Україна ухвалила повну базу європейських нормативних документів CEN-CENELEC.
Багато стандартів застосовуватимуться вперше, а деякі ухвалено на заміну чинним або скасованим ДСТУ.
Зокрема, нові стандарти визначають уміст вологи та домішок у кукурудзі. Певні новації є й щодо пшениці. Так, визначення вмісту сухої та вологої клейковини регламентується аж чотирма новелами. Це пов’язано з різними методиками вимірювання цього показника.
Крім того, запроваджується технічний звіт про міжлабораторне дослідження визначення Безатц м’якої та твердої пшениці й жита, а також технічний звіт міжлабораторних досліджень для визначення вологи та білка в цілих зернах пшениці та ячменю методом ближньої інфрачервоної спектроскопії.
Уперше прописано й визначення індексу седиментації пшениці шляхом проведення тесту Зелені.
Щодо зернових культур запроваджується визначення вологи та білка методом спектроскопії ближнього інфрачервоного діапазону в цілих зернах.
А ще в зернових визначатимуть уміст сирого жиру та загального вмісту жиру за методом Рендалла.
Євростандарти визначатимуть число падіння згідно з Хагбергом-Пертеном твердої пшениці й масу 1000 зерен, уміст азоту й розрахунок умісту сирого протеїну для зернових і бобових культур. Нові норми регламентуватимуть і насипну щільність зерна та визначення вмісту вологи еталонним методом.
У стандартах прописано визначення Безацу в пшениці, житі, тритикале й фуражному ячмені, відсотка зерен мітадину та розрахунок відсотка склоподібних зерен твердої пшениці й уміст виходу золи шляхом спалювання для всіх зернових і бобових культур.
Окремий блок стосується харчових продуктів — тут вимог значно більше як для сировини, так і для кінцевої продукції. Проте, як нам розповіли в ДП «УкрНДНЦ», нові стандарти набудуть чинності за рік. До того ж їх перелік ще оновиться. Нині стандарти протягом пів року перехідного періоду опрацьовують технічні комітети організації, адже якщо було ухвалено європейський стандарт і є аналогічний національний, останній потрібно буде скасувати. У деяких випадках національний і європейський стандарти діятимуть одночасно. Проте ті стандарти, що було ухвалено, вже вважаються гармонізованими з європейськими нормами.
The Ukrainian Farmer
