Сьогодні серед садівників багато тих, хто поки що не вирощує овочі, але хотів розпочати цей напрям. Ми — те саме підприємство, яке вже стрибнуло у невідоме, до того ж із головою, вирішивши з минулого сезону вирощувати перець і баклажан. Якщо ви хочете почати подібне, ви маєте все ретельно спланувати. Найголовніші питання для такого плану:
• хто доглядатиме за насадженнями;
• скільки потрібно людських ресурсів;
• який календарний план роботи;
• чи можемо ми повною мірою забезпечити водою рослину;
• чи маємо оборотні кошти.
У цьому матеріалі я спробую відповісти на ці запитання, а також розповісти про всі нюанси вирощування баклажанів і перців, з якими стикнулось господарство «Аграна Фрут Лука», основною спеціалізацією якого донедавна були тільки фрукти.
ПІДГОТОВКА ПРОЄКТУ
Питання кількості персоналу та його розподілення в період збирання дуже важливе, якщо ви диверсифікуєте виробництво. По-перше, сьогодні взагалі у всіх через війну існують проблеми з працівниками. По-друге, вибір нової культури має залежати від того, де у вас є вікно в основному виробничому процесі. Ми обирали овочеві культури, збирання яких не накладалося б на збирання основних плодових — суниць, вишні та яблука, інакше в нас просто забракло б робочих рук усе зібрати.
Щодо забезпеченості плантацій водою. Коли ми вирішили вирощувати овочі, наша компанія мала деякі проблеми з їх поливом. Ми також знаємо й інші господарства, які так само «награлися» з водою, коли вирішили взятись за овочі.
Нарешті, важливо, чи маємо ми оборотні кошти. І це не однозначне запитання: якби ми мали кошти, хіба ми започаткували б щось невідоме? Заробляли б собі на фруктах. Однак ми мали аргумент — заморожений капітал. Це теплиці, які не використовували певний час. Потім ми з’ясували, що це не теплиці, а тунелі, але шляху назад уже не було, і ми їх модернізували.
Головною метою реконструкції теплиці було забезпечити її герметизацію та мінімізувати тепловтрати. Визначаючи строки посадки овочевої розсади в ґрунт, ми враховували розбіжності нашого клімату від південних регіонів. Якщо Херсон садить у кінці квітня — на початку травня, ми цього собі дозволити не можемо, тому що у нашому регіоні ще холодно. Вік розсади однаковий як у нас, так і в них, тому ми почали висівати насіння для розсади у середині березня — хотіли трішки раніше, але не встигли.
ТЕПЛИЦЯ У ДІЇ
У вирощуванні розсади в теплиці є свої нюанси. Насамперед ми маємо забезпечити добру розсаду з розвиненим корінням. Щоб його отримати, недостатньо різних коренеутворювачів — більшою мірою воно залежить від режимів температури та вологості.
Вирощування розсади поділяється на три етапи:
1. Досходовий. Денна температура у цей період має бути +25, нічна — +20–22. Вночі має бути трішечки тепліше від тих температур, за яких рослина перебуває у відкритому ґрунті. Але ж нам треба забезпечити швидші сходи.
2. Післясходовий. Денна температура має бути +22–25, нічна — +17. Розсада не любить багато води — якщо її давати занадто багато, рослина втрачає листя внаслідок того, що відмирає коріння. Тому полив має бути диференційований. Ваші працівники мають розуміти, що до кожної рослинки треба підходити індивідуально й аналізувати результат за фактом підсихання касети.
3. Загартовування розсади. У нашому регіоні не так легко його забезпечити. Наприклад, у Херсонській області за два тижні перед садінням ночі вже теплі, на відміну від нас. А тут головне — не допустити зниження температури понад +10 вночі, інакше розсада просто зупиниться в рості. Тому із загартовуванням ми також «награлися» — затратили дуже багато людських ресурсів, коли вдень відкривали теплицю, а на ніч мусили закривати.
Під час вирощування розсади ми спостерігали, що в одному місці, ближче до плівок, рослини нижчі (просто кажучи, їм холодно), а ближче до середини теплиці вона занадто витягується. В останньому випадку в розсади майже немає ніякого коріння, що суперечить нашим цілям. Тому важливо переміщувати касети — змінювати їхнє розташування, тоді розсада вирівнюється, плюс нам буде легше дістатись рослин, щоб їх полити
ВИХІД У ПОЛЯ
Посадка розсади у відкритий ґрунт може відбуватись двома способами — класичним (вручну з маркером) і за допомогою пістолетів. Перевага останніх — цей спосіб фізично легший, проте кількість людино-годин на гектар не зменшується. У разі посадки пістолетом люди працюють швидше. Проте сам пістолет не достатньо загортає корінь. Тому нам просто потрібна людина, яка буде додатково притискати й засипати рослинку. Якщо цього не зробити, розсада посохне в перші дві години після висадки. Так і виходить, що пістолет полегшує роботу двом із трьох працівників, яким не потрібно постійно згинатись. Економічна ефективність нівелюється кількістю залучених людей.
Ще одна проблема, з якою ми стикнулись під час садіння, — пересорт. Частково це вийшло через недостатню відповідальність працівників, які не закопували належним чином рослини. Але в основному це трапилось тому, що ми не мали чіткого плану отримання сорту до садіння у поле. Я стикалася з тим, що не розуміла, який сорт до мене прибуде, і в результаті ми помічали, що у нас лишається 20 касет певного сорту й просто розбивали рядки — і кожного разу бачили картину з незакопаною розсадою.
Приблизно 98% нашої розсади прижилося на полі, і 2% рослин — ні: переважно через перезволоження. Найшвидше причиною була зміщена або пошкоджена у якомусь місці система крапельного зрошення. Через таку, здавалося б, «дрібницю» можна втратити доволі багато рослин.
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ
Найсуворіший шкідник, з яким ми стикнулись під час проєкту, — колорадський жук на баклажані. Він так швидко з’явився, наче очікував десь у лісі, коли ми посадимо плантацію. Проблемою також була альтернарія на перці. З нею торік стикнулись й інші фермери. Через такі результати, як на фото, я можу констатувати, що наша система захисту була не надто продуманою. Оскільки ми новачки і це був для нас перший досвід вирощування овочів, слід визнати, що ми себе переоцінили. Як агрономи ми не боялися хвороб і шкідників, адже маємо арсенал препаратів проти них, тому більше уваги приділяли технології вирощування. Через це й пропустили грині хвороби, зокрема альтернаріоз, і в результаті втратили дуже багато продукції.
ЖИВЛЕННЯ ТА СТРЕС
На першому етапі ми орієнтувались на фосфор, щоб забезпечити якісне коріння, а листя потім наздоганяємо азотом. Далі до кінця цвітіння вносили азот, кальцій і калій. Перець взагалі потребує дуже багато кальцію, але тут головне — не порушити баланс і давати його достатньо у всі періоди росту. На етапі плодів вносили кальцій, фосфор і калій і зменшували азот. Останнє важливо, інакше у нас не почервоніють плоди. На етапі дозрівання знову даємо кальцій (для щільності) та калій (для смакових властивостей і дозрівання).
За період реалізації цього проєкту ми із садівників перетворилися на «психологів», які за станом листочка можуть визначити, що відбувається з рослиною: що їй не подобається, чого бракує та який її потенціал плодоношення. Овочі дуже багато стресують. Їм майже нічого не подобається: води то мало, то забагато, занадто холодно або занадто спекотно. Ми переконалися: баклажан і перець — дуже примхливі рослини. Тому застосовували антистресанти, але це треба також робити правильно. Стрес ділиться на три періоди — тривога, адаптація і виснаження, і важливо застосовувати антистресанти тільки у період адаптації, коли рослина сама продукує амінокислоти й може їх повною мірою засвоїти — не раніше і не пізніше. Період адаптації настає через 2–3 дні після стресових умов.
ЗБИРАННЯ ТА ЯКІСТЬ
Цей період уважається найважчим за рівнем складності. Коли ми дійшли до етапу збирання баклажану, для нас було сюрпризом, що він дуже подразнює слизові оболонки. Робітники просто не хотіли заходити на плантацію — дівчата майже плакали, збираючи врожай. Тому дуже важливо розуміти, чим ми зможемо мотивувати робітників на таке збирання, бо змусити не можемо. Чи зможемо платити їм більші гроші?
Сьогодні всі говорять про те, що споживач хоче найкращої якості продукції. В принципі це можливо, але ми говоримо насамперед не про вирощування, а про реалізацію. Виростити якісний продукт, забезпечивши процес усім необхідним, — це те, що від нас повністю залежить. Але завжди є ті чинники, на які ми майже не можемо вплинути, — наприклад, на спеку, у яку не засвоюється кальцій, що так потрібен для якості. Тому за такої погоди ми завжди будемо мати дуже багато вершинної гнилі. Важливо не допустити ці плоди до реалізації. Для цього ми маємо максимально чітко прогнозувати валовий збір і майбутні продажі.
Якщо ми затримаємось зі збиранням або не вгадаємо з кількістю та назбираємо більше від плану, відділ продажів не зможе вчасно продати фактичний обсяг, і ми в результаті матимемо дефекти. Адже ці овочі — швидкопсувний продукт, перці й баклажани ми не можемо зберігати навіть тиждень.
Крім того, щоб убезпечити себе від потрапляння дефекту до реалізації, має бути попередня розробка стандартів. Взагалі це стосується будь-якої культури. Робітникам треба максимально чітко донести, яким має бути плід.
Стандарти якісного плоду ви маєте донести дуже-дуже просто. Не потрібно робітнику говорити ні про які відсотки. Наприклад, довжина плоду баклажану має бути розміром не меншим за жіночу долонь, а довжина зрізаної плодоніжки — не довша від мізинця. Звісно, має бути спеціалізований інструмент — ми переконалися, що без садових ножиць дуже важко правильно зібрати перець чи баклажан.
Якщо садівник зазвичай, коли підходить до яблуні й бачить, що час збирати врожай, просто зриває плоди й на цьому закінчує справу, то з овочами зовсім інша ситуація. Сьогодні ми збираємо певну кількість, через три дні — ще, потім ще і ще. Важливо не зібрати багато недозрілих плодів.
Краще відразу призначати окремого працівника, відповідального за якість, а не навантажувати цим бригадира. Не слід збирати плоди, коли вони мокрі. Якщо ми, садівники, звикли, що наш робочий день на збиранні починається у шостій-сьомій годині ранку, то з овочами це не пройде — у цей час вони ще мокрі. Оптимальний час для збирання баклажанів і перців — після 10-ї ранку.
Важливий момент — оперативне відвантаження з поля. Минуле літо було дуже спекотне, і ми спостерігали, як зібраний перець буквально горів на сонці. Мають також бути оптимальні умови та період зберігання — точно не більше як тиждень, інакше потрібно буде проводити досортування. Температура зберігання має бути +5…+7.
ОВОЧЕВІ ПЕРСПЕКТИВИ
Ми переконані: не має перспективи вирощувати овочів для переробки, коли виробник не є кінцевим реалізатором продукції. Завжди потрібно орієнтуватись на свіжий ринок. З минулого сезону ми зробили висновок, що надалі з баклажаном зможемо виходити на фреш-ринок, а от червоні перці з невідомих нам причин не так йому цікаві — ми багато їх віддали на переробку. Тому вже найближчого майбутнього вирощування перцю може стати нерентабельним.
Незважаючи на те, що через альтернаріоз ми втратили доволі багато продукції, ми все ж не зупиняємось, розуміючи, що негативний досвід — це також досвід, яким можемо поділитись з іншими. Якщо все ж говорити про необхідність подати руку допомоги Херсону і вирощувати овочі, треба враховувати, що у цьому є свої переваги й недоліки, і останніх більше.
Насамперед у Херсоні завжди буде нижча собівартість виробництва, ніж у нас. Їм не потрібно так довго опалювати теплицю, у них довший період вегетації — відповідно, більша врожайність, а отже, й менша собівартість. Різниця в кліматі: якщо Південь має проблеми зі шкідниками (трипси), то у нас більше грибних хвороб. Навіть ті агрономи, які мали досвід вирощування в Херсонській області, були дуже здивовані, як інтенсивно тут розвиваються хвороби. На Вінниччині досить ризиковано вирощувати овочі: коли ми орієнтуємось на ранню продукцію й намагаємось посадити раніше, є ризик підмерзання. Тогорічна весна була першою за останні п’ять років, коли не було заморозків після 20 травня. Тому в нас є два варіанти: або садити з 20 травня, але тоді ми вже не виходимо першими на ринок і втрачаємо у ціні, або ризикуємо. Хоча в принципі бізнес — це і є ризик.
Утім, у вирощуванні овочів у північніших регіонах є і певні переваги — наприклад, нижчі температури вдень. Як я вже казала вище, перець і баклажан дуже не люблять спеки, вони горять, отримують вершинну гниль. У цьому сенсі наш клімат для них кращий.
Ще один плюс нашого розташування — коротша логістика та зручні можливості для забезпечення локального ринку. Нині логістика занадто дорога — завдяки цьому наші овочі виграватимуть у ціні. Перевагою також є наявність у нашому регіоні катіонного ґрунту, який утримує вологу і поживні речовини. Але якщо ми не вміємо правильно облаштувати систему поливу, то це може перетворитись на недолік. Нашим плюсом може стати також здатність забезпечити робочі місця та утримати працівників, що особливо важливо в теперішні складні часи.
Коли ми починали овочевий проєкт, у нас були плани поступово масштабуватись: цей рік у нас — дві теплиці, на наступний — чотири й так далі. Проте за результатами сезону ми вирішили поки що не робити цього — прорахували, що наявних сезонних працівників не вистачить, щоб зібрати більшу кількість овочів. Наприклад, на збиранні червоного перцю у нас працювало 40 людей. Навіть поставити нові теплиці у нас нині просто немає кому. Тому поки що лишимо все як є.
Садівництво по-українськи
