Наприкінці червня один із найбільших виробників свинини, компанія «АПК-ІНВЕСТ», запустила в продаж нову торгову марку під назвою «М’ясно — обирай те, що любиш». Новий бренд покликаний допомогти підприємству досягнути амбітних цілей — завоювати 10% ринку м’ясо-ковбасних виробів. Про наслідки заборони ввозу бразильської свинини для українських підприємств, недоліки вертикальної інтеграції та плани компанії щодо нарощення експорту розповів Роман Распопов, генеральний директор ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ».
Як виконуються плани з розширення виробництва? Яке місце сьогодні посідає компанія «АПК-ІНВЕСТ» на ринку свинини та м’ясо-ковбасних виробів і які наміри має із завоювання ринку?
– За наявним бізнес-планом ми можемо одночасно утримувати 300 тис. голів свиней, це дає змогу переробляти 600 тис. т м’яса. Нині поголів’я становить 231 тис. голів. На сьогодні підприємство вийшло на 70% заявленої потужності. До кінця 2014-го — на початок 2015 рр. заплановано вийти на повну потужність підприємства.
2012 року компанія зайняла 15% українського ринку охолодженої свинини з показниками продажів на рівні 1 млрд грн, увійшла до 20-ти найбільших виробників ковбасних виробів. Нині потужності забою становлять 160 голів свиней на годину, обвалювання — 200 напівтуш/годину, ковбасного цеху — 30 т готової продукції на добу. Цього року ми плануємо переробити 430 тис. свиней. Щороку ми плануємо додавати 100 тис. тварин на рік на забій. По ковбасі ми займаємо 2,4% ринку.
М’ясокомбінат був запроектований і будувався модулями. Сьогодні розширюємо холодильні потужності заводу, далі нарощуватимемо потужності ковбасного виробництва. За кілька найближчих років виробництво ковбасної продукції зросте до 100 т/добу. Це дозволить підприємству ввійти до п’ятірки найбільших виробників ковбасних виробів України. З урахуванням розширення потужностей за 3–5 років плануємо вийти на 10% ринку.
Ваша компанія вибудовує вертикальну інтеграцію та займається широким спектром діяльності — від вирощування кормів і їх виробництва, розведення свиней до налагодження збуту через мережі власних торговельних точок із продажу м’ясо-ковбасних виробів. Які переваги та недоліки такого підходу до бізнесу?
– Вертикальна інтеграція, яку будує компанія, дозволяє знижувати ризики й отримувати максимальний результат у кожному з напрямів, якими ми займаємося. В умовах це не тільки можливість максимальної синергії, а й вимушена необхідність. 2006 року на стадії проектування бізнесу інфраструктура країни не була здатною запропонувати нам рішення для тих технологій, які ми впроваджували. Наприклад, вимушені були збудувати сучасне комбікормове виробництво. Лише нещодавно відкрився завод із виробництва преміксів у Дніпропетровській області, а так останні 6 років нам не було де купувати премікси. Ми виробляли їх самостійно. Так само, як не було де проводити забій і виробляти охолоджене м’ясо свинини, тому ми збудували свій забійний цех. Ось ці вимушені дії на початковому етапі додали нам роботи й потребували значних інвестицій, проте сьогодні ці об’єкти допомагають отримати синергію в операційній рентабельності.
– За рахунок яких коштів компанія розвиває виробництво: інвестора чи кредитів?
На сьогодні це 60% — кошти інвестора та 40% — кредити банків. Портфель кредитів становить 1 млрд грн. У 2013–2015 рр. кошти реінвестуватимуть із власного прибутку. Не плануємо залучати позики чи кошти власників. Загалом запланований об’єм інвестицій у проект становитиме 3,5 млрд грн.
Які тенденції сьогодні ви спостерігаєте на ринку ковбасних виробів?
– Тенденції останніх років — укрупнення та вихід із бізнесу дрібних гравців. Ковбасний ринок уже сформований і за останні п’ять років мав лише невеликі коливання. Його об’єм — близько 300 тис. т, пік продажів припадав на 2008 рік і становив 318 тис. т, минулого року — близько 300 тис. т. Понад 50% продукції — це варені ковбаси, сосиски, сардельки, 25% — напівкопчені вироби, інші 25% займає копчена, смажена, сирокопчена продукція. Ми вважаємо, що така сама структура асортименту м’ясо-ковбасних виробів збережеться на найближчі декілька років. Із ростом добробуту населення збільшуватиметься частка преміум-сегмента групи сирокопчених ковбас, буженини тощо.
Ми не використовуємо у своєму виробництві курятину чи індичатину. Власні рецептури робимо максимально свининовмісними, тому що якість сировини м’яса ВРХ, яку нам постачають, особливо в спекотний період, просто не витримує ніякої критики. Минулого літа з 10 машин, які привозили сировину яловичини (у блоках), ми приймали три, а 7 розверталися та їхали назад, насамперед через проблеми з мікробіологією цього м’яса. На жаль, треба констатувати, що в Україні проблематично знайти якісну яловичину.
Чи не є це приводом самостійно зайнятися вирощуванням ВРХ?
– Ми знижуємо відсоток використання ВРХ у нашій продукції та збільшуємо використання свинини, тому що хочемо контролювати якість продукції від вирощування свиней до надходження готової продукції кінцевому споживачу.
Ми аналізували цей ринок. Якщо буде вигідно, розглядатимемо таке питання. Зайти у цей бізнес нескладно й абсолютно можливо. Однак тенденції ринку такі, що поголів’я ВРХ щороку знижуватиметься. Ціни на м’ясо яловичини в нас не зіставні з витратами на утримання тварин. Яловичина, щоб нею було цікаво займатися, має коштувати понад 100 грн/кг. А це неможливо через низьку купівельну здатність населення. У нас немає культури споживання стейків, як у США чи Європі, де філейна стейкова частина коштує набагато дорожче, ніж звичайне м’ясо. Тому використовуємо яловичину лише там, де це дійсно необхідно за рецептурою. Наприклад, у марці «Колбаспищепром». Це ковбаси, які виробляють згідно з ДСТУ, там не можна яловичину замінити свининою.
Як заборона на імпорт свинини з Бразилії позначилася на українському ринку? Які фактори впливають на ціноутворення на свинину живою вагою?
– Ринок не відчув заборони на бразильську свинину, тому що імпорт із цієї країни замістили сировиною з іншої країни — наприклад, Польщі — тобто звідти, де ця заборона не діяла. У зв’язку із цим ціна на ринку залишилася на рівні І кварталу. Був невеликий підйом перед травневими святами. На наступне півріччя ми очікуємо коливання ринку до 5–7%. Улітку свинина зазвичай дорожча, після збирання врожаю вона просідає. Це пов’язано із цінами на корми. Перед новим роком вартість знову росте. Проте основним же ціноутворюючим фактором на свинину є платоспроможний попит. Ціна впала не через об’єми імпорту. Держкомстат показує нам практично нульову інфляцію споживчого кошика з початку року, а по свинині навіть присутня дефляція. Це напряму пов’язано з рівнем добробуту населення. Якщо зростатиме споживання, то й зростатимуть ціни в межах 5–7%.
Тобто об’єми завезеного імпорту ніяк не впливають на ціноутворення?
– 2012 року в Україну було завезено 27% усього м’яса свинини. Протягом чотирьох місяців поточного року імпортовано 72 тис. т, що в півтора раза більше, ніж за аналогічний період минулого року. Немає різниці, звідки воно йде. Нас більше турбує, куди потрапляє цей продукт і в якому вигляді? Хто є споживачами цих продуктів? Ми наполягаємо на тому, що покупець має бути поінформований про країну походження такого м’яса, а далі це його справа — робити вибір. Натомість українського покупця вводять в оману відсутністю інформації на полицях рітейла, адже туди викладають імпортний продукт без відповідної інформаційної етикетки. Це неправильно й має турбувати владу, а не питання кількості тонн, що подолали кордон. І питання тут у чесності конкуренції. Нас більше непокоїть відсутність прозорих і чесних правил гри на ринку.
Наприкінці червня компанія «АПК-ІНВЕСТ» запустила торгову марку «М’ясно — обирай, що любиш». На який сегмент ринку орієнтована ця продукція?
– Торгова марка розрахована на середній ціновий сегмент, оскільки він найбільший на ринку. Усі вироби, які випускаються під новим брендом, виготовляють лише з охолодженого м’яса власного виробництва, не застосовуючи заморожену й імпортну сировину. Рецептури розроблені на основі свинини, не використовується м’ясо птиці й м’ясо механічного обвалювання. Новий бренд включає 10 видів варених ковбас, сосисок і сардельок.
Чи плануєте розвивати експорт?
– Наша мета — задовольнити внутрішній попит в Україні. І той розвиток виробництва, який реалізує наша компанія, дозволить збільшити частку саме на внутрішньому ринку. На сьогодні в Україні складається достатньо приваблива цінова ситуація. Експортний напрям розвитку теж цікавий, він розвивається, але в напрямі інших продуктів. Якщо ми кажемо про охолоджене м’ясо, то ринки збуту є достатньо обмеженими. Це пов’язано з логістикою. Охолоджене м’ясо має потрапляти на полиці магазинів у найкоротші терміни, за добу, максимум — дві. Експортувати заморожену продукцію ми не будемо, бо не випускаємо продукт низької якості. Щодо м’ясо-ковбасних виробів, то ми експортуємо її в країни близького зарубіжжя. Проте на сьогодні наші потужності у виробництві м’ясо-ковбасних виробів обмежені. Ми досягнули піку завантаження обладнання й надалі треба наростити потужності.
Тому експорт — це питання часової перспективи. У 2013–2014 рр. — не збираємося розвивати експортні напрями. Починаючи з 2017 року — напевне так, бо тоді наші виробничі потужності зростуть удвічі й з’явиться така можливість. Постає запитання, куди експортувати? Основні імпортери — це в основному азійські країни: Японія, Корея, а також Китай — достатньо великий імпортер, до недавнього часу багато свинини туди завозила Росія. Чи можемо ми потрапити на ці ринки зі своєю продукцією? Поки що, ні. Через недостатні об’єми виробництва та відсутність гармонізації стандартів.
Наскільки нині ринок свинини є консолідованим? Чи можлива поява нових потужних гравців?
– Звичайно, так. Ви ж, мабуть, чули про будівництво мегакомплексів у Херсонській, Харківській, Миколаївській областях? Споживання свинини в нашій країні не перевалило позначку 22–23 кг/людину. А якщо подивитися на середній показник східної чи західної Європи, то він наближається до 44 кг/людину. Це прямо пропорційний тренд до росту добробуту населення. Із підвищенням сімейного доходу на 1000 грн 15–20% спрямовуються на придбання м’ясо-ковбасних виробів. Тому ринок має потенціал.
Періодично компанії-конкуренти заявляють про збільшення маточного поголів’я, заміну селекцій, упровадження різного роду гібридизацій… Проте ми вибрали інший шлях і вважаємо, що лише він може забезпечити нам упевнене майбутнє. Наша стратегія розвитку бізнесу передбачала будівництво всіх об’єктів «із нуля». Це дозволило відірватися від компаній-конкурентів, що є на ринку, на багато років уперед. Адже не об’єми інвестицій виводять компанію в лідери, а технології. Наш бізнес ніколи не розглядав придбання підприємств «учорашнього дня», ми інвестуємо в технології завтрашнього дня. За рахунок цього сьогодні компанія має 15% ринку. Однак ми «за» прихід серйозних профільних інвесторів на ринок. Конкуренція — це завжди добре.
Зоряна Гошовська
газета “АгроМаркет” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
AgroTimes
