Підприємство СФГ «Юлія», що розташоване в Уманському районі Черкащини, на тлі більшості агропідприємств відрізняється багатопрофільністю та раціональним підходом до кожної ланки виробництва. Окрім загального рослинницького напряму тут вирощують лохину. Три роки тому посадили 32 га цієї культури, а минулої осені завдяки державному гранту збільшили площі на 25 га. Крім того, на 10 га вирощують овочі — капусту, часник, буряк і цибулю. Цей напрям поки що можна назвати експериментальним, бо потрібно набути необхідного досвіду. Сонячна електростанція на 105 кВт суттєво зменшує витрати на електроенергію, хоча за повного завантаження в осінній період елеватору навіть у сонячні дні трохи бракує цієї потужності, влітку власної електроенергії достатньо для всіх потреб підприємства.
Некондиційне зерно також має попит усередині підприємства. Власна свиноферма на 5000 голів одночасного утримання дає змогу ефективно згодовувати неліквідні залишки. Наприклад, пошкоджене сушінням зерно кукурудзи, половинки або лушпиння згодовують свиням. Це значно вигідніше, ніж продавати пошкоджене зерно за безцінь.
До рослинницького напряму входить вирощування зернових і олійних культур на площі близько 2600 га. Основною культурою є кукурудза — її сіють близько 1000 га, і тільки минулого сезону посіви зменшили до 500 га через низькі ціни та проблеми з логістикою. Натомість збільшили частку соняшнику й ріпаку. Зазвичай кукурудзу збирають із вологістю 23–24%, тому сушіння відчутно збільшує собівартість. Це спонукало до створення власного елеватора із сушильним комплексом.
Раціональний підхід
Елеватор збудували 2019 року. Його серцем стала сушарка Brice-Baker від KMZ Industries. Вибирали сушарку з урахуванням багатьох чинників: якість сушіння, універсальність і гнучкість експлуатації, вартість і надійність. Аналіз ринку показав, що цей варіант найбільше відповідає вимогам підприємства.
З самого початку сушарку не оснащували газовими пальниками — там, де планували її експлуатувати, газу не було. До того ж у той час блакитне паливо почало дорожчати, і його перспективи були доволі примарними. Тягнути власну гілку і вкладати у це скажені гроші ніхто не збирався. Тому як джерело тепла придбали твердопаливний теплогенератор.
Експериментували з різними видами пелет: дерев’яною, соняшниковою, пелетою з агровідходів, а також використовували домішки сміття після переробки кукурудзи. Найкращу ефективність отримали від соняшникової пелети, яку виготовляють саме з лушпиння. За словами Миколи Отенії, директора підприємства, пелета з інших відходів переробки соняшнику демонструє гірший ККД, і до того ж її використання є менш безпечним для котла. Також соняшникова пелета виявилась найдешевшою в логістиці.
Коли вантажівки відвозили соняшник у Миколаївський порт, звідти забирали готову пелету. Отже, транспортування практично нічого не коштувало. Реальна витрата палива — 3,5 кг на зняття тонно-відсотка вологості. Тільки в одному сезоні вийшли на показник у 4 кг на тонно-відсоток. Таку різницю отримали внаслідок того, що через надто великий обсяг зерна доводилось сушити у два проходи. Спочатку кукурудзу доводили до 17% воло гості, а за другий прохід досушували до базових 14%.
Уже перші сезони роботи з твердопаливним теплогенератором показали, що без теплообмінника працювати досить складно. Кілька разів виникало загоряння (кукурудзи), що призводило до аварійних зупинок із подальшим подоланням осередків вогню. Тому було вирішено провести модернізацію й придбати теплогенератор із теплообмінником. Це також зумовлювалось тим, що перший теплогенератор не був достатньо потужним для цієї сушарки, і замість розрахункових 500 т/добу просушували 430–450 т.
Після встановлення нового теплогенератора ситуація змінилася на краще. Більша потужність забезпечила достатню кількість теплоносія, продуктивність вийшла на запланований рівень. До того ж теплообмінник унеможливлював займання зерна і суттєво зменшив коливання температури теплоносія. Якщо раніше попри всі намагання операторів витримувати задані параметри сушіння вологість на виході із сушарки коливалась у межах кількох відсотків, тепер ситуація значно покращилась: відхилення практично відсутні, й, відповідно, немає додаткового пошкодження зерна та зайвих витрат палива.
Ще одна зміна торкнулась палива — повністю відмовились від пелет і перейшли на відходи із соняшнику, які лишаються після його очищення. Цього сміття накопичується значна кількість, якої вистачає для сушіння впродовж сезону. Одна-єдина умова полягає в тому, що соняшник варто збирати з вологістю не більшою як 9% і зберігати паливо під навісом, щоб воно не намокало від опадів. Теплогенератор довелось трохи модернізувати — переварили колосники, зробивши меншу відстань між ними (до 3 мм). Також є досвід сушіння на некондиційній (битій) кукурудзі. Так, у сезоні 2023 року для сушіння 6600 т кукурудзи із середньою вологістю 20,5% використали 122,6 т відходів від очищення соняшнику та 30 т кукурудзяного лушпиння після ЗАВ. Таким чином, вартість сушіння — на мінімальному рівні. Паливо практично безплатне, основні витрати — електрика (яка здебільшого також власної генерації).
Сушарка за таких умов показала себе досить зручною завдяки гнучкості. Можливість змінювати розмір зон нагрівання й охолодження дає змогу находити оптимальні режими сушіння з різними джерелами тепла.
Окрім сушарки тут установлено 500-тонний хопер для вологого зерна також від KMZ Industries, оснащений системою примусової вентиляції. Тут вирівнюють вологість перед сушінням. Той самий виробник поставив норії й транспортери. Їх оснащено комплексом датчиків, які дають змогу дистанційно контролювати стан обладнання. За весь час експлуатації нарікань не виникало, і тільки кілька разів у морозну погоду траплялися нештатні спрацьовування. Через спрацювання замінили всього одну норійну стрічку — усе інше поки що в робочому стані.
ГОВОРЯТЬ ЕКСПЕРТИ
Руслан Демчук, регіональний представник KMZ Industries у Черкаській та Кіровоградській областях
— В останні роки збільшилась частка підприємств, які сушать зерно на альтернативних видах палива: кожен другий запит, який отримує KMZ Industries, — на зерносушарку з теплогенератором або на одночасне приєднання і до газу, і до альтернативи. Тому ми навмисно підійшли до розробки наших зерносушарок Brice-Baker так, щоб вони однаково ефективно працювали з газовими пальниками й із теплогенераторами. Підключення теплового потоку в гарячу зону від теплогенератора здійснюється досить просто — це можна зробити навіть після того, як сушарку вже ввели в експлуатацію на газу. Залежно від майбутніх умов роботи можливе комбіноване живлення теплом: від газового пальника або теплогенератора.
Підрозділ автоматизації розробляє системи керування сушарками, і за потреби може «зв’язати» теплогенератор і сушарку задля зручнішого і ефективнішого керування процесом сушіння. У стандартній комплектації автоматика сушарки працює з групою температурних датчиків, розташованих у різних зонах сушіння. Додатково можна встановити американські поточні датчики вологості на вході та виході, щоб оператор бачив фактичний результат сушіння й за потреби змінював налаштування. Ми постійно вдосконалюємо свою систему керування, спираючись на досвід наших клієнтів, і вже пропонуємо третю генерацію нашого програмного забезпечення.
Для коректної роботи зерносушарки з твердопаливним теплогенератором обов’язково потрібна співпраця між замовником, виробником сушарки та виробником теплогенератора. Це дасть змогу точно оцінити параметри по тиску і повітряному потоку й підібрати відповідне обладнання.
Микола Отенія, заступник директора СФГ «Юлія»
— Сушарка Brice-Baker показала себе витривалою і гнучкою. Її досить легко налаштувати під різні джерела тепла, і нам вдалося досягти з нею хороших результатів. Одне-єдине, чого хотілось би додати, — сучасну систему керування, яка могла б працювати з твердопаливним теплогенератором практично без участі оператора. Нині все залежить від людей, і це автоматично має ризик помилок.
З іншого боку, потрібно розуміти, що твердопаливні теплогенератори працюють зовсім не так стабільно, як газовий пальник. Параметри теплового агента постійно змінюються, є значна залежність від погодних умов. Наприклад, протягом доби температура і вологість навколишнього повітря помітно змінюються, що вимагає додаткових корегувань режиму роботи сушарки.
З транспортним обладнанням у нас ніяких питань не виникає. Наразі достатньо періодичного обслуговування і перевірки. Навіть найглибша норія, що розташована на 14 метрів нижче від рівня землі, не має ознак корозії.
На перший погляд, придбання нами теплогенератора без теплообмінника може здаватись помилковим, але насправді це — не так. В той час така модель коштувала у п’ять разів більше, і майже ніхто ними не користувався. Тому цей варіант не розглядали. До того наш перший теплогенератор відпрацював три сезони й цілком себе окупив. Він і тепер робочий, тож його можна продати або залучити для інших цілей.
The Ukrainian Farmer
