Підрозділи, якими я керував, за дуже короткий час ставали одними з найпродуктивніших у компаніях. Окрім удосконалення фахових компетенцій і лідерства наша команда дотримувалася низки принципів, які згодом ставали базисними в роботі. Як писав Стівен Кові (автор бестселера «7 звичок надзвичайно ефективних людей»): «Прагнучи незначних змін у житті, напевне, можна зосередитися на настановах і поведінці. Заради справді грандіозних змін слід працювати над своїми базовими парадигмами та принципами»…
Команда сильних гравців, досвідчений тренер і правильна розстановка на полі — необхідні пер едумови для виграшу в матчі. Отже, сьогодні говоримо про 11 принципів високопродуктивних команд. Принципова гра відбувається за тактичною схемою 4-4-2.
1. Воротар: принцип «Порядність»
Цей базовий принцип — запорука успіху всієї команди. Належну командну роботу можна показати лише довіряючи один одному, а без порядності довіру не побудуєш. Деталізувати розуміння слова «порядність» кожна команда має повне право, спираючись на власні морально-етичні переконання. Утім, зрозуміло, що людина не може бути порядною в чомусь одному і непорядною в іншому. Тому якщо бодай у якомусь процесі (в якихось обставинах) фахівець проявляє непорядність — він покидає колектив. Тут не варто шукати місце для поступок чи пом’якшень. Фланговий захист забезпечують принципи, що визначають, як ми співпрацюємо один з одним.
2. Правий захисник: принцип «Дружня атмосфера»
Колектив — це не просто спільнота виконавців певної роботи. В ідеалі ці люди мають вбачати перед собою спільну мету і йти до неї пліч-о-пліч. Якщо такої атмосфери нема, починаються різноманітні психологічні ігри й інтриги. Відтак енергія людей витрачається здебільшого на внутрішню комунікацію й подолання різноманітних конфліктів, а не на саму роботу (що наразі є згубним для колективу). Дружня атмосфера є фундаментом командного духу. З чого вона починається? З керівника. Його ставлення до працівників має бути взірцевим. Тільки так це правило запрацює. У нас у компанії, до речі, є обов’язкова практика організації літніх міні-корпоративів серед служб, аби поліпшити неформальну комунікацію.
3. Лівий захисник: принцип «4В» (взаємоповага, взаємопідтримка, взаємодовіра та взаємовідповідальність)
Без поваги й довіри неможливо побудувати міцну взаємодію. Взаємоповага означає, що ви визнаєте право на існування іншої думки, навіть якщо не погоджуєтеся з нею (логічно, що маєте повне право розраховувати на таке саме ставлення колег до власної думки). Працівники завжди готові підтримати один одного. Не перекладаючи відповідальності на когось іншого, всі разом відповідальні за результат. А це означає, що колектив святкує успіхи разом і разом працює над помилками.
Важливе правило принципу «4В»: обговорюючи різні питання чи проблеми, члени команди послуговуються займенником «ми» замість «я», «він» чи «вона» — і таким чином декларують, що є частиною одного цілого. Підвищення продуктивності — головна мета командної роботи. Та оскільки продуктивність обчислюється відношенням результату до витраченого на його отримання часу, наступні принципи стосуватимуться саме цих двох складових. То як підвищити результат, знижуючи витрати часу?
4. Центральний захисник: принцип «Час — найцінніший ресурс»
Цей важливий ресурс не можна позичити чи подарувати. Саме тому дуже важливо, щоби працівники марно не витрачали ні свій, ні чужий час — не крали його в когось і не давали іншим красти його в себе. Всі непродуктивні наради скасовуються, пусті балачки припиняються. Чітко, коротко, по суті, без води. Я часто прошу написати суть своєї проблеми (пропозиції) замість того, щоб довго й емоційно розповідати. Пишучи, людина двічі продумує суть повідомлення. А часом після такого прохання люди взагалі нічого не писали (чи то питання було не важливе, чи писати не хотіли, але час таки вдалося оптимізувати). Крім того, запроваджуючи згаданий принцип, я ділюся з командою спеціально розробленим курсом тайм-менеджменту, де ми розглядаємо корисні методики та інструменти для більш зваженого і раціонального використання часу.
5. Центральний захисник: принцип «Не процес, а результат»
Людям властиво бути зайнятими. «Робити роботу» — улюблене заняття низькопродуктивних працівників. Вони завжди зайняті, в них завжди купа справ. Вони настільки зайняті, що не мають часу озирнутися і зрозуміти, що результату від такої діяльності немає, або результат нікому не потрібен. В нашому відділі робота не зараховується, доки не отримано її результат, доки не видно внесеної цінності. Звісно, є щоденні рутинні обов’язки (функціонал), але у пріоритеті завжди результат, який ми маємо отримати. Досягати його допомагає фокусування на цілях. Саме тому кілька разів на рік увесь персонал служби збирається, щоб проаналізувати досягнуті результати і встановити цілі на наступний період.
Півзахисники — це центрові гравці. Вони вказують на те, як має виконуватися робота. Флангові гравці стежать за важливістю і якістю роботи, а центральні — за неперервністю і постійним рухом уперед.
6. Правий напівзахисник: принцип «Усе, що варте виконання, треба робити якісно і своєчасно»
Беручись за завдання, працівники часто зосереджуються на його найкращому виконанні. Втім, буває, що результат такої бездоганно виконаної роботи далекий від очікувань керівника (який поставив це завдання), а часом з’ясовується, що її взагалі не потрібно було робити (звіти, які ніхто не читає; аналізи, що не впливають на ухвалення рішення; журнали, що дублюють інформацію в 1С). Усе це веде до зниження мотивації та погіршення продуктивності. Втім, цього можна було уникнути, якби передусім завдання відповідало на питання «Чому?» й «Навіщо?», ставлячи на чільне місце кінцеву мету, даючи візуалізувати очікуваний результат. А вже далі є сенс планувати, «Що?» слід робити для досягнення цього результату і «Яким чином?» треба виконувати завдання. Сформувавши відповіді на всі ці запитання, час братися за практичні дії. Інший важливий нюанс — своє часність. Бездоганно виконана робота, яку треба було зробити «позавчора», може не мати жодної цінності. Саме тому часом варто жертвувати якістю заради своєчасності. Перфекціонізм у таких обставинах доречний.
7. Лівий напівзахисник: принцип Парето
Принцип Парето або ж правило «80 на 20», стверджує, що для багатьох явищ 80% наслідків спричинені 20% причин. Скажімо, 20% злочинців скоюють 80% злочинів, 20% водіїв — 80% аварій, 20% покупців дають продавцям 80% прибутків. Застосування принципу Парето до роботи: а) досягнення бажаних результатів спричинене значним обсягом чинників чи дій, так само, як і більшість успішних справ або невдач обумовлені незначною дією конструктивних чи деструктивних обставин; б) більша частина докладених зусиль не призводить до бажаного результату; в) не варто витрачати весь час і всі ресурси для отримання бажаного результату, натомість є сенс знайти «основні виклики», щоб дати з ними раду і отримати 80% очікуваного результату, слід вкласти 20% зусиль.
9. Центральний напівзахисник: принцип «Завжди є можливість до поліпшення»
Кайдзен — японська практика, що фокусується на безперервному поліпшенні виробничих процесів, створенні допоміжних бізнес-процесів та управління. І можливість до такого поліпшення є завжди. Крок за кроком, сходинка за сходинкою має зростати продуктивність кожного працівника і колективу загалом. Важливим є вміння бачити можливості такого вдосконалення, а конструктивні пропозиції від інших членів команди не сприймати як загрозу, а радше як дружню взаємодію.
9. Центральний напівзахисник: принцип «Проактивність»
Сьогодні в людях цінують ініціативність. Утім, вона має бути підкріплена вмінням узяти на себе відповідальність (за власні дії, за їх результати). Поєднання цих двох якостей і визначає проактивність. Особистості, яким притаманна така риса, не чекають впливу ззовні, не скаржаться на негативні зовнішні обставини чи умови. Вони беруть все у свої руки і досягають результату. Проактивні фахівці не чекають, що їхню роботу за них виконає хтось інший, вони ставлять перед собою цілі й упевнено їх досягають.
10. Нападник: принцип «Я виграв — ти виграв»
Принцип win-win (я виграв — ти виграв) означає, що взаємодія буде вигідною для всіх її учасників. Дуже детально цей принцип описав Стівен Кові у книзі «7 звичок надзвичайно ефективних людей». На практиці це означає, що співпраця з нашими колегами має давати певні позитивні результати для обох сторін. Особливо актуально це для взаємодії між різними підрозділами. Під час запровадження певних змін, які є «вигідними» для одного відділу і певним чином «зачіпають» інший, корисним є показати вигоди останнього внаслідок таких змін.
11. Нападник: принцип «Усі люди хороші»
Я завжди кажу своїй команді (і собі передусім): якщо стикаєтеся з «поганою» людиною, намагайтеся зрозуміти, чому вона так поводиться — мабуть, щось її до цього спонукало (бо насправді всі люди хороші). Як сказав колись класик, «коли вас оточують негідники, шукайте не поганих людей, а погані системи, що винагороджують їх за таку поведінку» (саме ця порада свого часу спонукала мене започаткувати цей принцип). Отже, починати слід із переформатування правил і процедур, що визначають роботу, а вже потім шукати приховані мотиви «поганої» поведінки.
***
Нехай там як, чіткі, зрозумілі й однакові для всіх правила підвищують результати будь-якої роботи. Спробуйте. Сформуйте власні засади ефективності і зафіксуйте їх як правило. А ще краще — розкажіть про власні принципи своїм працівникам і станьте тією високоефективною командою, що надає перевагу принциповій грі…
Андрій ЗАГОРУЛЬКО, експерт з менеджменту
газета “АгроМаркет”, вересень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
